м.Вінниця
26 квітня 2013 р. Справа № 802/1328/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи
за позовом: управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про: стягнення заборгованості
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що внаслідок несплати єдиного внеску за відповідачем рахується заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці у розмірі 3232,72 грн. Добровільної сплати боргу не відбулось, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. 12.04.2013 р. (вх. № 9154) надав заяву про розгляд справи без його участі в письмовому провадженні, позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.
Відповідач, в судове засідання не з'явилася, жодних клопотань не надала, хоча про розгляд справи повідомлялася завчасно та належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичної оцінки, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1, як фізична особа, зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці і є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року N 2464-VI, який набрав чинності з 01.01.2011р.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати з видами виплат, які включають основу та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні витрати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок для платників, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності, визначених у Додатку до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 р. №1423.
Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та п. 3.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010р. №22-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010р. за № 1014/18309, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Відповідно до поданих позивачем доказів, відповідачу нараховано суму єдиного внеску, що підлягає сплаті, в загальному розмірі 3232, 72 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Позивачем вживались заходи для погашення відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків. Так, направлялась вимога про сплату боргу № Ф-4158 від 07.02.2013 року, однак протягом 10-ти робочих днів після отримання, відповідачем не була сплачена та в свою чергу не оскаржувалась.
Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми боргу на день розгляду справи або ж спростували доводи позивача суду не подано.
Згідно абз.7 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість перед управлінням ПФУ в місті Вінниці станом на 01.03.2013 р. за несплату єдиного внеску в загальній сумі 3232,72 грн., що підтверджується наданими у справу доказами.
Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, відповідно до положень ст. 94 КАС України, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці заборгованість у розмірі 3232, 72 грн. (три тисячі двісті тридцять дві грн. 72 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Вергелес Андрій Валерійович