копія
20 червня 2013 р. Справа № 804/7019/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича
при секретаріЛісна А.М.
за участю:
представника позивача представника відповідача Слободяник В.В., Коломоєць Ю.Ю., Безвинна В.П. Гагарський А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Дніпро-Техноцентр" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення
23.05.2013 року позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 29.12.2012 року № 0000372205 про нарахування податку на додану вартість за основним платежем 155 005,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 38 751,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що твердження відповідача про те, що позивач не в праві включати до податкового кредиту суми по операціям продажу товарів за ціною нижчою від їх придбання, є помилковим, оскільки чинним законодавством в т.ч. і Податковим кодексом не заборонено реалізовувати товари чи послуги за цінами нижчими ніж ціна їх придбання. Про те, ціни за якими реалізуються товари чи послуги повинні дорівнювати рівню звичайних цін на дані товари чи послуги. Збитковість господарською операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності як негосподарської.
Ухвалою суду від 24.05.2013 року відкрито провадження у справі.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що оскаржуване рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач вважає, що реалізація товару за цінами нижчими його придбання не може призводити до виникнення податкового кредиту, оскільки такі операції не відповідають основному принципу господарської діяльності - отримання прибутку.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.
З 07.11.2012 року по 20.11.2012 року відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Дніпро-Техноцентр» за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року.
За наслідками перевірки складно Акт від 27.11.2012 року № 1591/22-5/19089304, у якому зроблено висновок про нікчемність операцій по взаємовідносинам з ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» та ТПК «Укрхімекспорт» та у зв'язку з цим встановлено заниження податку на додану вартість на суму 155 005,00 грн. за період з травня 2012 року по липень 2012 року.
Вказаний висновок обґрунтований тим, що позивач реалізував товар на ціною, яка є нижчою за ціну його придбання. У зв'язку з чим відповідач у акті перевірки зазначає, що такі операції не відповідають основному принципу господарської діяльності - отримання прибутку.
На підставі акту перевірки відповідачем направлено позивачу податкове повідомлення - рішення від 29.12.2012 року № 0000372205 на суму 193 756,25 грн., з яких основний платіж - 155 005,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 38 751,25 грн.
Суд не погоджується з висновками відповідача, які зроблені у Акті перевірки від 27.11.2012 року № 1591/22-5/19089304 у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що позивач придбав у ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» за Договором № 101-204-FA12/320 від 01.05.2012 року деревне вугілля загальною кількістю 203,28 тон загальною вартістю 902 035,54 грн. з урахуванням ПДВ (загальна вартість товару без ПДВ становить 751 696,28 грн.).
В подальшому позивач реалізував придбаний товар у кількості 203,28 тон на експорт за Договором комісії № 401-216-AN12 від 15.05.2012 року за ціною 795 749,13 грн.
Судом встановлено, що сторонами не оспорюються фактичні обставини справи та товарність операцій, які вказані вище.
Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.
Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Згідно Прикінцевих положень ПК України стаття 39 ПК України набирає чинності з 01.01.2013 року.
До 01.01.2013 року діє пункт 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Суд зазначає, що Податковий кодекс України не містить положення про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою за ціну придбання такої продукції.
Отже, позивач вправі реалізувати свій товар на внутрішньому ринку і на експорт за ціною, що є нижчою за ціну його придбання, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.
Відповідно до п.14.1.71 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Пункт 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), який діяв до 01.01.2013 року, визначає поняття звичайної ціни та порядок її застосування.
Зокрема, підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладено на податковий орган у порядку, встановленому законом.
Згідно підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.
В порушення вимог підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР, відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на світовому ринку щодо товарів, які реалізовував позивач, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.
Аналогічну позицію також займає і Верховний Суд України у своїй постанові від 07.11.2011 року по справі № 21-328а11.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 28.02.2011 року по справі № 21-13а11, збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.
Також доводи відповідача про не направленість діяльності позивача на одержання прибутку та його збиткову діяльність спростовується офіційно оприлюдненою звітністю позивача за 2012 рік з податку на прибуток приватних підприємств, згідно якої об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності позивача становить 446 047,00 грн..
На підставі викладеного суд вважає податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 29.12.2012 року № 0000372205 про нарахування податку на додану вартість за основним платежем 155 005,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 38 751,25 грн. протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 29.12.2012 року № 0000372205 про нарахування податку на додану вартість за основним платежем 155 005,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 38 751,25 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Техноцентр» судовий збір у розмірі 1937,57 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 20 червня 2013 року
Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 20.06.2013 року СуддяС.В. Златін С.В. Златін