Справа № 108/1024/13-ц
17 червня 2013 рік смт. Кіровське АР Крим
Кіровській районний суд Автономної Республіки Крим у складі :
головуючого - судді Хачикян А. Х.,
при секретарі - Абкаіровій Е. Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Кіровське АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування про скасування догани та компенсації моральної шкоди
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТЦ соціального обслуговування про скасування догани та компенсації моральної шкоди, мотивуючи вимоги тим, що відповідач піддав її дисциплінарному стягненню у вигляді догани з порушенням порядку, чим заподіяна моральна шкода, яка полягає у розладі здоров'я.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, заперечувала проти їх задоволення.
Суд, в рамках заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, вислухавши позивача, представника відповідача, їх доводи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано догана.
Судом встановлено, що на підставі акту службового розслідування № 4 від 07.12.2012 року, відповідно до якого комісія пропонує звільнити ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, ОСОБА_1 оголошено догану у зв'язку з неналежним виконанням своїх функціональних обов'язків, що вбачається з копії наказу відповідача № 4 - 03/56о - д від 24.12.2012 року, оригінал якого оглянутий в судовому засіданні /а. с. 14 - 15, 21/.
Відповідно до частини 1 статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, всупереч зазначеним вище положенням КЗпП України, відповідач, застосовуючи дисциплінарне стягнення, не зажадав від позивача жодних пояснень, про що також не заперечувала в судовому засіданні представник відповідача та пояснила, що підставою для оголошення догани послужив лише акт № 4 від 07.12.2012 року, тому, відповідно до частини 1 статті 61 ЦПК України, вказана обставина доказуванню не підлягає.
Наведене вище дає суду підстави вважати, що оскаржуваний наказ про застосування дисциплінарного стягнення щодо позивача є незаконним, оскільки відповідачем порушено право позивача на давання пояснень з приводу виконання функціональних обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 237 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001 року, № 1 від 27.02.2009 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Як пояснила в судовому засіданні позивач, незаконними діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає у розладі її здоров'я, проте, суд не може погодитись із викладеними доводами позивача, оскільки останньою під час судового розгляду належних та допустимих доказів про те, що саме внаслідок незаконних дії відповідача погіршився стан її здоров'я, суду не надано.
Зі змісту частини 1 статті 233 КЗпП України випливає, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Судовим розглядом також безперечно встановлено та не було спростовано, що позивач ознайомлена із оскаржуваним наказом про оголошення догани 25.12.2012 року, що вбачається з копії зазначеного наказу, проте, із позовом про скасування догани та компенсації моральної шкоди ОСОБА_1 звернулась до суду лише 07.05.2013 року, тобто після спливу строку, передбаченого частиною 1 статті 233 КЗпП України.
Викладаючи у позові, а також в судовому засіданні, прохання про поновлення строку, передбаченого частиною 1 статті 233 КЗпП України, позивач стверджує, що строк нею пропущений у зв'язку із тим, що раніше вона зверталась до суду із даним позовом, в якому був зазначений неналежний відповідач та не вірно викладені позовні вимоги, проте, на підтвердження зазначених обставин позивач під час судового розгляду не надала суду жодних належних та допустимих доказів.
Отже, за таких обставин, суд дійшов висновку про залишення позову ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування про скасування догани та компенсації моральної шкоди без задоволення у повному обсязі, оскільки позивач звернулась до суду із зазначеним позовом поза межами строку, передбаченого частиною 1 статті 233 КЗпП України, та судом не встановлено поважних причин, з яких можливо цей строк поновити.
На підставі наведеного, керуючись статтями 147, 149, 233, 234, 237 1 КЗпП України, статтями 10, 11, 209, 212, 214 - 215, 217, 218 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування про скасування догани та компенсації моральної шкоди, - залишити без задоволення у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим через Кіровській районний суд АР Крим протягом десяті днів з дня його проголошення.
С у д д я ОСОБА_2