Справа № 106/3846/13-а
2а/106/158/13
19.06.2013
Євпаторійський міський суд Автономної Республіці Крім у складі:
судді - АБЗАТОВОЇ Г.Г.
при секретарі - ПОВАРЧУК Я.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Євпаторія адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Заозерненської селищної Ради, Заозерненського селищного голови ОСОБА_2 про встановлення відсутності повноважень
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Заозерненської селищної Ради, Заозерненського селищного голови ОСОБА_2 про встановлення відсутності повноважень. Свої вимоги мотивував тим, що Заозерненська селищна Рада 4 травня 2012 року прийняла рішення №6-28\5 про затвердження технічної документації по землеустройству для складання документів на право постійного користування земельної ділянки , яка відноситься до земель історійко - культурного призначення , на якої встановлена зона особистого режиму забудови Комунальному Підприємству «Отдіх». Це рішення підписано селищною головою ОСОБА_2 Ці питання не можуть розглядатися селищною Радою, та рішення підписано з перевищенням повноважень селищним головою. Просить встановити відсутність повноважень Селищної Ради на прийняття рішення та відсутність повноважень селищного голови на підписання такого рішення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, просив поновити строк для звернення до суду з адміністративним позовом.
Представник Заозерненської селищної Ради, Заозерненського селищного голови з позовом не погодилася, просить у його задоволенні відмовити у повному обсязі, не заперечує проти поновлення строку для звернення ОСОБА_1 з адміністративним позовом.
Суд вислухав пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного
Судом встановлено, що Заозерненська селищна Рада 4 травня 2012 року прийняла рішення №6-28\5 про затвердження технічної документації по землеустрою для складання документів на право постійного користування земельної ділянки , яка відноситься до земель історійко - культурного призначення , на якої встановлена зона особистого режиму забудови Комунальному Підприємству «Отдих».
Рішення селищної Ради від 4 травня 2012 року №6-28\5 підписано селищним головою с. Заозерне ОСОБА_2
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з положеннями частини першої статті 6 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах при здійсненні суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
З позовної заяви вбачається, що в даному випадку, обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 фактично зводяться до непогодження з прийнятим рішенням Заозерненської селищної Ради від 4 травня 2012 року №6-28\5 .
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключної компетенції міських рад належить вирішення питань регулювання земельних відносин. Такі питання вирішуються міськими радами виключно на пленарних засіданнях.
Статтею 56 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Тобто, чинним законодавством чітко визначено орган, до компетенції якого віднесено самостійний розгляд питання про зміну цільового призначення земельних ділянок, визначено певний порядок прийняття відповідних рішень, встановлено виключну компетенцію відповідних рад щодо розгляду зазначених питань та чіткий порядок внутрішньої організації їх діяльності.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Але, виходячи зі змісту позовних вимог встановлено, що позивачем рішення, дії та бездіяльність органу місцевого самоврядування та його посадових осіб не оскаржено, позивач просить тільки про встановлення відсутності повноважень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Рішенням Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 № 10-рп/2010 надано офіційне тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу та пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу. Згідно вказаного рішення Конституційний суд визначив, що положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування „вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень; положення пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
З позовної заяви вбачається, що в даному випадку, обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 фактично зводяться до непогодження із прийнятим рішенням.
Предметом позову у справі не є законність процедури прийняття та законність самого рішення, законність дій відповідачів. Даний позов ОСОБА_1 непов'язаний з процесом відновлення порушеного інтересу щодо забезпечення додержання вимог законодавства при вирішенні земельних питань. Зі змісту позовних вимог не вбачається в чому полягає порушення прав позивача відповідачами і в який спосіб порушені права підлягають захисту. З пояснень позивача у судовому засіданні виходить, що він просить встановити факт відсутності повноважень відповідачів для можливості подальшого його звернення до правоохоронних органів з заявами про притягнення винних до відповідальності .
А тому, враховуючи вищезазначені положення закону, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову про встановлення відсутності повноважень відповідачів на прийняття рішення та його підписання, за відсутності публічно-правового спору між сторонами, слід відмовити .
Що стосується заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до суду з позовом 7 червня 2013 року про порушення повноважень на його думку, які мали місце у травні 2012 року.
Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було порушено строк для звернення до суду з адміністративним позовом.
Стаття 102 КАС України передбачає, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Під час розгляду справи позивач звернувся із клопотанням, що містить прохання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом. Суд вважає, що строк для звернення підлягає поновленню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,3,10, 11, 17, 71, 86, 94, 95, 99,100, 159, 160, 161, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до адміністративного суду
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Заозерненської селищної Ради, Заозерненського селищного голови ОСОБА_2 про встановлення відсутності повноважень залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Г.Г. АБЗАТОВА
.