Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 червня 2013 р. Справа №805/7222/13-а
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10 год. 39 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Кірієнка В.О.
при секретарі Федоровій А.О.
за участю
представника позивача Сенникова А.А.
представника позивача Широкова С.І.
представника відповідача Приймак О.Ю.
представника третьої особи ОСОБА_4
третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку адміністративну справу за позовом Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, третя особа - Державне підприємство «Макіїввугілля», Донецька філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп», ОСОБА_6 про визнання дій неправомірними щодо передачі майна, яке знаходиться у податковій заставі до реалізації та зобов'язання виключити з акту опису від 30.11.2011 року будівлю спорткомплексу, яке знаходиться у податковій заставі,-
Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, третя особа - Державне підприємство «Макіїввугілля», Донецька філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп», ОСОБА_6 про визнання дій неправомірними щодо передачі майна, яке знаходиться у податковій заставі до реалізації та зобов'язання виключити з акту опису від 30.11.2011 року будівлю спорткомплексу, яке знаходиться у податковій заставі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДП «Макіїввугілля» надало до Макіївської ОДПІ перелік надлишкового майна, яке не задіяне або не використовується у виробничій діяльності і може бути відчужене у рахунок погашення податкового боргу. Вказане майно, в тому числі будівлю спорткомплексу (інв. № 10401), податковий орган включив до акта опису майна від 26 липня 2009 року за № 7. Податкова застава зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Листом від 8 січня 2013 року ДП «Макіїввугілля» повідомило Макіївську ОДПІ про те, що вказане вище майно описане ВДВС, а також про те, що реалізація цього майна відбудеться 18 травня 2013 року.
Правову підставу для звернення до суду із вказаним позовом Макіївська ОДПІ вбачає в положеннях ст.ст. 12, 14, 31 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.6, ч.4 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що державний виконавець не повідомив позивача про проведення опису майна третьої особи, що знаходиться в податковій заставі, чим позбавив податковий орган можливості своєчасно оскаржити дії державного виконавця та порушив право позивача на отримання інформації про правовий статус майна, що перебуває в податковій заставі.
Крім того, посилаючись на приписи п. 95.23 ст. 95 Податкового кодексу України, Макіївська ОДПІ стверджує, що відповідачем порушені права третьої особи щодо самостійної реалізації вказаного вище майна з метою погашення податкового боргу.
З урахуванням наведеного, на підставі ст. 2, п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в України», ст.14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Макіївська ОДПІ просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, зазначив, що Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції при передачі майна, яке знаходиться у податковій заставі до реалізації діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 40-42).
Представник третьої особи - Державного підприємства «Макіїввугілля» та третя особа ОСОБА_5 заперечували проти задоволення позовних вимог (а.с. 37-39, 115-116).
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
Так, третя особа - Державне підприємство «Макіїввугілля» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області з 29.04.2003р. за № 1 273 120 0000 000106, код ЄДРПОУ 32442295, за адресою: 86157, Донецька область, м. Макіївка, пл. Радянська, 2, що підтверджується статутом ДП «Макіїввугілля» (а.с. 8-9), свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 10), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 11-13), довідкою про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 23).
Як слідує зі змісту довідки № 7-25-591 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 23) та Статуту ДП «Макіїввугілля», затвердженого наказом Міністерства вугільної промисловості України від 13 січня 2006 року за № 7 і зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 19 січня 2006 року, (а.с. 8-9), ДП «Макіїввугілля» засноване на державній формі власності.
З 15 травня 2003 року ДП "Макіїввугілля" перебуває на обліку в Макіївській ОДПІ за № 58, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 22 вересня 2006 року № 1/10/29-014-8 (а.с. 20).
Зі змісту корінця першої податкової вимоги від 12 вересня 2002 року вбачається, що сума податкового боргу ДП «Макіїввугілля» станом на 12 вересня 2002 року становила 2091,21 грн. (а.с. 6).
Згідно з корінцем другої податкової вимоги від 15 жовтня 2002 року сума податкового боргу третьої особи станом на 15 жовтня 2002 року становила 184006,27 грн. (а.с. 7).
23 червня 2003 року Позивачем прийнято рішення за № 6340/10/24-013-4 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу (а.с. 21).
07 серпня 2009 року Міністерством вугільної промисловості України виданий наказ за № 331 «Про затвердження переліків майна ДП «Макіїввугілля», яким затверджені Перелік майна, що входить до складу цілісного майнового комплексу ДП «Макіїввугілля», та Перелік надлишкового майна, яке не задіяне або не використовується у виробничій діяльності і може бути відчужене у рахунок погашення податкового боргу ДП «Макіїввугілля» та може бути відчужено органами державної податкової служби України в рахунок погашення податкового боргу за попередньою згодою Мінвуглепрому (а.с. 22).
До переліку надлишкового майна, яке не задіяне або не використовується у виробничій діяльності, включена будівля спорткомплексу (інв. 10401) (а.с. 24).
Станом на 17 травня 2013 року заборгованість ДП «Макіїввугілля» по сплаті податків становила 131466049,10 грн., що вбачається зі змісту наданої позивачем довідки (а.с. 19).
26 червня 2009 року податковим керуючим Нечай В.О. проведено опис активів, на які поширюється податкова застава на загальну суму 7624322,43 грн., про що складений акт за № 7 (а.с.16-17). До вказаного акта під номером 23 включена будівля спорткомплексу, площею 1241,3 кв.м., інвентарний номер № 10401, розташована за адресою: АДРЕСА_1, залишковою балансовою вартістю 3132,00 грн. (зворотній бік а.с. 16).
Публічне обтяження у вигляді податкової застави, яка виникла на підставі акта опису від 26 червня 2009 року № 7, в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна взагалі не реєструвалося. До Державного реєстру обтяжень рухомого майна окремий запис на підставі акта опису від 26 червня 2009 року № 7 не вносився. Водночас, 09 липня 2009 року до Запису 44, зареєстрованого 5 лютого 2007 року за № 4449516, внесена зміна - виправлення помилки, сутність якої полягала у додаванні об'єктів за актом опису № 6 від 26 червня 2009 року та за актом опису № 7 від 26 червня 2009, що вбачається зі змісту Розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с. 14).
На примусовому виконанні у ВДВС перебуває зведене виконавче провадження № 8, розпочате 18 липня 2003 року на підставі виконавчих листів, виданих починаючи з 1999 року місцевими загальними, адміністративними, господарськими судами, а також виконавчих документів, виданих іншими органами. Зведене провадження ВП № 31699307 об'єднує 1566 виконавчих проваджень.
27 січня 2004 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 64), про що внесено запис до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна за № 2259351 від 5 серпня 2005 року. Арешт накладено на все майно Третьої особи в межах суми стягнення.
Зведене виконавче провадження неодноразово зупинялося та поновлювалося, про що свідчать відповідні постанови державного виконавця (а.с. 43, 49, 50, 51, 52-55).
Постановою від 11 лютого 2011 року зведене виконавче провадження № 8 зупинено, за винятком рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими правовідносинами.
Постановою від 17 червня 2011 року поновлено виконавче провадження з примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 8 в частині стягнення боргу з ДП «Макіїввугілля» на користь УПФУ та районних ФССНВ м. Макіївки.
30 листопада 2011 року державним виконавцем складений акт опису й арешту майна боржника - ДП «Макіїввугілля» (а.с. 53-55). До зазначеного акта, крім іншого майна, включена будівля спорткомплексу (інв. 10401).
30 листопада 2012 року суб'єктом оцінної діяльності складений звіт про визначення ринкової вартості об'єкта нерухомого майна - будівлі спорткомплексу (а.с.165-195).
Листом ДП «Макіїввугілля» від 13.05.2013 року № 08-81/311 повідомлено в.о. начальника Макіївської ОДПІ ДПС Биценко Т.М. щодо проведення прилюдних торгів майна 18.05.2013 року, а саме спорткомплексу, що перебуває на балансі ВП ш/у ім. С.М. Кірова ДП «Макіїввугілля» (а.с. 18).
Зі слів представника позивача зазначений лист № 08-81/311 від 13.05.2013р. Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби був отриманий 14.05.2013 року з додатком - лист ДФ ТОВ «Укрспецторг Групп» від 24 квітня 2013 року № 24/04-6 про проведення прилюдних торгів майна 18.05.2013 року, а саме спорткомплексу, що перебуває на балансі ВП ш/у ім. С.М. Кірова ДП «Макіїввугілля» (зворотній бік а.с. 18).
18.05.2013 року о 12:00 год. проведені прилюдні торги по реалізації нерухомого арештованого майна, що є власністю ДП «Макіїввугілля», а саме, спорткомплекс, нежитлове приміщення, загальна площа 1129 кв.м., адреса: АДРЕСА_1, переможцем торгів оголошений ОСОБА_6, про що Донецькою філією ТОВ «Укрспецторг Групп» складений протокол № 05-0524/13(А)-Лот № 1 (а.с. 63).
Судом досліджений Витяг з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 36476269, виданий 14 червня 2012 року на запит відповідача (а.с. 65-66).
Запит зроблений за наступними параметрами: тип обтяження - "Заборона", "Арешт"; власник - ДП "Макіїввугілля". За вказаними параметрами в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна знайдено 5 записів, в тому числі:
- Запис 3 (архівний) від 5 серпня 2005 року № 2259351 тип обтяження - арешт, підстава обтяження - постанова державного виконавця ВДВС від 21 січня 2004 року, об'єкт обтяження - все майно, боржник - ДП «Макіїввугілля»;
- Запис 5 від 2 березня 2012 року № 12235937, тип обтяження - арешт нерухомого майна, підстава обтяження - постанова про арешт нерухомого майна та заборона його відчуження від 2 березня 2012 року, об'єкт обтяження - все нерухоме майно за винятком Дитячих ясел «Троянда № 17» (інв. 5508) та Дитячого садка № 37 (інв. 5514), власник - ДП «Макіїввугілля», обтяжувач - ВДВС.
Докази наявності в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про обтяження нерухомого майна, належного ДП «Макіїввугілля», обтяжувачем за якими є Макіївська ОДПІ, суду не надані.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить визнати неправомірними дії щодо передачі спірного майна на реалізацію та зобов'язати виключити з акту опису зазначене майно.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.
Законом України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції державних податкових інспекцій, у тому числі, щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.
Таким чином, позивач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Згідно ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» визначені заходи примусового виконання рішень, відповідно до якої заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Згідно ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до п.п. 5.6.1 п.5.6 Інструкції «Про поведення виконавчих дій» (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.
Абзацем 5 частини 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та п.п. 5.6.2 п. 5.6 Інструкції "Про проведення виконавчих дій" визначено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження», частиною 1 якої визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що державному виконавцю під час вчинення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчих документів з метою повного виконання рішень надане право описувати майно боржника, передавати його на реалізацію та жодним нормативно - правовим актом не обмежене це право у разі знаходження такого майна у податковій заставі.
Суд вважає необгрунтованими досилання позивача на положення ч. 1 ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», виходячи з наступного.
Відповідно до зазначеної норми Закону якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.
За Преамбулою зазначеного Закону, цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Тобто, вказаним Законом може встановлюватись пріоритет лише стосовно обтяжень, які зареєстровані відповідно до цього Закону, та його дія не розповсюджується на всі інші види обтяжень.
Враховуючи наведене, суд вважає, що дії державної виконавчої служби щодо опису майна боржника, проведення його арешту та передачу такого майна на реалізацію - це дії суб'єкта публічного управління, який є виразником державних і суспільних інтересів, носієм публічної влади, має особливий правовий статус, оскільки наділений владними управлінськими функціями щодо об'єктів управління, акт опису й арешту майна боржника складений на підставі норм чинного законодавства та в межах повноважень, наданих відповідачу Законом України «Про виконавче провадження».
Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на порушення відповідачем права третьої особи - ДП «Макіїввугілля» на самостійну реалізацію спірного майна, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що ДП «Макіїввугілля» добровільно передало таке майно для реалізації державній виконавчій службі та ця обставина не є спірною між сторонами.
Щодо вимог позивача про зобов'язання виключення будівлю спорткомплексу (інв. № 10401) з акта опису та арешту майна боржника від 30 листопада 2011 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Будівля спорткомплексу (інв. № 10401) була реалізована на прилюдних торгах, що відбулися 18 травня 2013 року (тобто ще до звернення Макіївської ОДПІ до суду із вказаним позовом), за результатами торгів, як вже зазначено судом, переможцем оголошений ОСОБА_6
Аналіз положень Закону № 606 свідчить про те, що він не встановлює порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють такий спосіб реалізації майна і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.
Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.
Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна боржника, на яке звернено стягнення, та переході права власності до покупця - переможця торгів, слід зазначити, що має місце правочин, який може визнаватись недійсним в судовому порядку з підстав порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені Законом № 606, з дотриманням критеріїв, наведених у ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази, надані відповідачем у якості заперечень проти позову, є належними доказами у справі, адже вони містять вичерпну інформацію, яка об'єктивно спростовує обґрунтованість позовних вимог.
З огляду на те, що судом не встановлено обставин, які б свідчили про незаконність дій Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції при передачі майна ДП «Макіїввугілля», яке знаходиться у податковій заставі до реалізації та порушення прав чи інтересів Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, третя особа - Державне підприємство «Макіїввугілля», Донецька філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп», ОСОБА_6 про визнання дій неправомірними щодо передачі майна, яке знаходиться у податковій заставі до реалізації та зобов'язання виключити з акту опису від 30.11.2011 року будівлю спорткомплексу, яке знаходиться у податковій заставі - відмовити повністю.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 10 червня 2013 року.
Постанова виготовлена у повному обсязі 17 червня 2013 року.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанов.
Суддя Кірієнко В.О.