04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" червня 2013 р. Справа№ 50/821
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Сотнікова С.В.
Шипка В.В.
за участю представників сторін:
від ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Атторн» Корнієнка Олександра Сергійовича: Дроздик О.В. (довіреність б/н від 01.01.2013 року);
від товариства з обмеженою відповідальністю «Укртерекалмаз»: Алєксєєв І.С. (довіреність б/н від 06.06.2013 року);
від товариства з обмеженою відповідальністю «Віона»: Іванченко О.П. (довіреність б/н від 28.12.2012 року);
від публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»: Куцький Д.В. (довіреність № 1 від 12.10.2012 року);
ліквідатор боржника: Заріцький Ю.М. (ухвала господарського суду міста Києва від 09.04.2013 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Атторн» Корнієнка Олександра Сергійовича на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.04.2013 року у справі № 50/821 (суддя Копитова О.С.)
за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Атторн», м. Київ
про визнання банкрутом
Товариство з обмеженою відповідальністю «Атторн» звернулось до господарського суду з заявою про визнання його банкрутом, у зв'язку із неможливістю сплатити борг в зв'язку з недостатністю майна та просило суд застосувати процедуру передбачену ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2009 порушено провадження у справі про банкрутство № 50/821.
Постановою господарського суду міста Києва від 28.12.2009 визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю «Атторн», відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Корнієнка О.С. та зобов'язано його надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2010, що залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 у справі № 50/821 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Атторн» на загальну суму 15 441 648,97 грн., продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута на три місяці та зобов'язано ліквідатора подати суду на затвердження свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2011 ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 по справі № 50/821 скасовано, справу передано на розгляд господарського суду міста Києва.
Ухвалою суду від 13.01.2012, що залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 у справі № 50/821 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Атторн» на загальну суму 15 441648,97 грн. та визнано кредиторами товариства з обмеженою відповідальністю «Атторн»: Корнієнка Олександра Сергійовича на суму 1 573,17 грн. (1 черга); Київський міський центр зайнятості на суму 42,02 грн. (2 черга); Тройнікова Олексія Олександровича на суму 26 999,88 грн. (2 черга); ДПІ у Печерському районі м. Києва на суму 2 409,69 грн. (3 черга); ТОВ «ВіоНа» на суму 7287 629,25 грн. (4 черга); компанію «Хеленаалекс Інтернешнл Апс» на суму 1721 585,00 грн. (4 черга); ТОВ «Укртерекалмаз» на суму 1 119 068,69 грн. (4 черга); ПАТ «ОТП Банк» на суму 5 282 341,27 грн. (4 черга).
Ухвалою суду від 24.01.2013 продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2013 року у справі № 50/821 (суддя Копитова О.С.) припинено повноваження Корнієнка О.С., як ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Атторн» та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого - Заріцького Юрія Миколайовича, якого зобов'язано надати суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута з усіма підтверджуючими документами. Продовжено строк ліквідаційної процедури товариства з обмеженою відповідальністю «Атторн».
Дана ухвала мотивована розбіжністю даних про майнові активи боржника на момент звернення з заявою про порушення провадження у даній справі про банкрутство та даних, що містяться в ліквідаційному балансі, складеному ліквідатором Корінієнком О.С. та необхідністю уникнення конфлікту інтересів і дотриманням захисту майнових прав боржника та кредиторів.
При цьому, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 3-1, 22, 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ліквідатор боржника Корнієнко Олександр Сергійович звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 09.04.2012 року у справі № 50/821, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 16, 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема, в частині припинення повноважень ліквідатора та призначення арбітражного керуючого на дану посаду.
07.06.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Заріцьким Ю.М. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 09.04.2013 року залишити без змін.
10.06.2013 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником товариства з обмеженою відповідальністю «Укртерекалмаз» подано письмові пояснення по справі, в яких підтримує доводи апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 09.04.2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.
В судовому засідання 18.06.2013 представник скаржника підтримував вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Віона» усно підтримав вимоги апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Атторн» з підстав, викладених в ній.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Укртерекалмаз» підтримав вимоги апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Атторн» з підстав, викладених в письмових поясненнях по справі.
Ліквідатор боржника Заріцький Ю.М. заперечував вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.
Представник публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заперечував вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.
Інші визнані в судовому порядку кредитори та учасники провадження у справі не надали відзиви на апеляційну скаргу, повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи та обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідних кредиторів та учасників провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі по тексту - Закон).
Згідно частини 1 статті 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до п. 4 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.
Як вбачається з матеріалів справи29.03.2013 до загального відділу суду від ПАТ «ОТП Банк» надійшли пояснення по справі, в яких банк зауважує на незадовільній роботі ліквідатора боржника Корнієнка О.С., та просить припинити його повноваження та призначити нового ліквідатора, арбітражного керуючого Заріцького Ю.М.
При цьому, банк посилається на неналежне проведення ліквідатором Корнієнко О.С. ліквідаційної процедури в частині виявлення ліквідаційної маси боржника та здійснення її реалізації в рахунок погашення вимог кредиторів. Банк посилається на невідповідність даних балансу боржника поданого при порушенні справи про банкрутство даним викладеним ліквідатором в поданому на затвердження суду звіті. Згідно акту оцінки ліквідаційної вартості майна ТОВ «Атторн» станом на 25.11.2009 на балансі підприємства знаходиться майно вартістю 1 470 000,30 грн., відповідно до даних балансу боржника станом на 25.11.2009 останній мав права вимагати дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги за чистою реалізаційною вартістю в розмірі 1 568 000,00 грн., первісною вартістю в розмірі 1 568 000,00 грн., іншу поточну заборгованість в розмірі 2 918 000,40 грн. Крім того, згідно поданого боржником звіту № 54/209 про оцінку ліквідаційної вартості майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Сталінграду, ділянка 102-а, вартість останніх складає 1 487 610,00 грн. В зв'язку з викладеним, банк наголошує, що згідно даних боржника станом на 25.11.2009 загальна вартість активів складала 9 011 610,00 грн. Однак, станом на дату проведення судового засідання даних про реалізацію майна ліквідатором не подано, грошові кошти в погашення вимог кредиторами не отримано, згідно ліквідаційного балансу майно відсутнє.
Апеляційний суд, дослідивши доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшов до висновку, що твердження скаржника є необґрунтованими. Даний висновок суду ґрунтується на наступному.
Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону до функції господарського суду у ліквідаційній процедурі віднесено розгляд скарг на дії учасників ліквідаційної процедури, а також інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор із дня свого призначення формує ліквідаційну масу, пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту та вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, яке знаходиться у третіх осіб.
Відповідно до п. 4 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.
При реалізації своїх прав і обов'язків ліквідатор зобов'язаний діяти сумлінно, з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
Так, матеріалами справи, а також доводами апеляційної скарги скаржника не спростовуються висновки суду щодо неналежного виконання ліквідатором боржника Корнієнком О.С. своїх обов'язків з виявлення майна боржника.
Місцевим господарським судом встановлено, що в матеріалах справи наявні подані боржником звіти станом на вересень, листопад 2009 року, в яких міститься інформація про наявність майнових активів боржника, акт оцінки ліквідаційної вартості майна боржника, копія звіту про оцінку ліквідаційної вартості майнових прав ТОВ «Атторн» на об'єкт незавершеного будівництва на суму 1 487 610 грн., тощо. При цьому, в поданому ліквідатором звіті складеному за наслідками ліквідаційної процедури дані про зазначене майно відсутні.
Відповідно до матеріалів справи, а саме письмових пояснень ліквідатора банкрута Корнієнка О.С. майно ТОВ «Атторн», яке перебувало на його балансі станом на 25.11.2009, вибуло з володіння товариства перед початком процедури банкрутства.
Однак, жодних належних та допустимих доказів в розумінні вимог ст. 34 ГПК України на підтвердження викладених в поясненнях обставин ліквідатором не подано.
Як встановлено судом першої інстанції в судовому засіданні з пояснень представника боржника у власності боржника відсутнє будь-яке майно, за рахунок якого можливо здійснити погашення вимог кредиторів; зазначене банком майно боржника було відсутнє вже на дату визнання його банкрутом; підстави, включення даних про активи боржника до балансу станом на 25.11.2009 року представнику не відомі.
Під час здійснення перегляду оскаржуваної ухвали в суді апеляційної інстанції вищенаведені обставини справи не були спростовані скаржником.
Отже, вищенаведені обставини справи дають підставу вважати виконання ліквідатором боржника Корнієнком О.С. своїх обов'язків щодо виявлення майна боржника неналежним.
Таким чином, враховуючи дані про майнові активи боржника визначені ліквідатором боржника на дату звернення з заявою про порушення провадження по справі про банкрутство, а також дані поданого ліквідатором на затвердження господарському суду ліквідаційного балансу, складеного за наслідками ліквідаційної процедури в справі про банкрутство, з метою уникнення конфлікту інтересів та дотримання захисту майнових прав боржника та кредиторів, колегія апеляційного суду вважає висновки суду першої інстанції про доцільність призначення в справі нового ліквідатора та продовження строку ліквідаційної процедури боржника є обґрунтованими та правомірними.
Відповідно до ст. 3-1 Закону арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Одна і таж особа може виконувати функції арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство.
Відповідності до ст. 13 Закону розпорядник майна боржника призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства в якості арбітражного керуючого, а кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ст. 13 Закону обов'язок перевіряти наявність чи відсутність підстав для призначення чи зміни розпорядника майна покладено на господарський суд, який розглядає вказане питання у справі про банкрутство.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що Закон не містить імперативних норм, що регулюють призначення ліквідатора. Норми Закону (ст. 1, ч. 1, 3 ст. 3-1, ст. 13) передбачають, те що до призначення ухвалою суду, кандидат на посаду ліквідатора повинен подати заяву до суду про підтвердження своєї незаінтересованості щодо боржника та відсутності судимості за вчинення певної категорії злочинів. Така заява була подана арбітражним керуючим Заріцьким Юрієм Миколайовичем та зареєстрована в установленому порядку. За наявності заяви публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про призначення арбітражного керуючого Заріцького Ю.М. ліквідатором боржника, заяви Заріцького Ю.М. та копії свідоцтва № 75, виданого 31.01.2013 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядникам майна, керуючого санацією, ліквідатора), копії диплома про наявність у кандидата повної вищої освіти, договору № 001/053/00262 від 01.02.2013 добровільного страхування відповідальності перед третіми особами арбітражного керуючого місцевий господарський суд правомірно призначив останнього ліквідатором боржника.
Твердження скаржника, щодо порушення господарським судом міста Києва при прийнятті оскаржуваної ухвали ст.ст. 16, 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які, на думку скаржника, полягають в тому, що в даному випадку комітет кредиторів не звертався до місцевого суду з клопотанням про призначення нового ліквідатора, не приймаються апеляційним судом, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 13 Закону кредитори наділені правом пропонувати кандидатуру розпорядника майна (арбітражного керуючого), яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, винесена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом», а тому відповідає вимогам чинного законодавства.
У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 4-1 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 99, 101-103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд
Ухвалу господарського суду міста Києва від 09.04.2013 у справі № 50/821 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю «Атторн» Корнієнка Олександра Сергійовича залишити без задоволення.
Головуючий суддя Разіна Т.І.
Судді Сотніков С.В.
Шипко В.В.