04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" червня 2013 р. Справа №13/191-3/291
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Одеського міського голови
на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.10.2012 р.
у справі №13/191-3/291 (головуюча суддя Домнічева І.О., судді Ващенко Т.М., Літвінова М.Є.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська будівельна компанія "Вікоіл"
про роз'яснення рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2012 р.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська будівельна компанія "Вікоіл"
до 1) Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені Ю.М. Білоконя
2) Одеської міської ради
3) Управління інженерного захисту території міста й розвитку узбережжя Одеської міської ради
про спонукання до виконання зобов'язань за договором
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2012 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська будівельна компанія "Вікоіл" про роз'яснення рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2012 р. у справі №13/191-3/291 наступним чином:
"На Одеську міську раду, не тільки в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя, а й в особі Одеського міського голови покладено обов'язок виконати зобов'язання за генеральним договором про спільну інвестиційну діяльність №22 від 02 квітня 2004р. та договором на виконання містобудівної документації №620-02/1-2004 від 14.05.2004 року, який згідно п. 14 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування" - представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства, а саме, вчинити наступні дії:
- виконати умови п. 4.1.2 Генерального договору про спільну інвестиційну діяльність №22 від 02 квітня 2004р. та надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Одеська будівельна компанія "Вікоіл" матеріали земельного кадастру на територію берегових схилів від пляжу "Ланжерон" до курорту "Аркадія" в місті Одеса, зокрема: координати вершин полігону земельної ділянки, назву юридичної особи-власника або землекористувача, адресу ділянки, цільове призначення земельної ділянки;
- виконати умови п. 2.2.2 Договору на виконання містобудівної документації №620-02/1-2004 від 14.05.2004 року та надати Українському державному науково-дослідницькому інституту проектування міст "Діпромісто" матеріали земельного кадастру на територію берегових схилів від пляжу "Ланжерон" до курорту "Аркадія" в місті Одеса, зокрема: координати вершин полігону земельної ділянки, назву юридичної особи-власника або землекористувача, адресу ділянки, цільове призначення земельної ділянки;
- виконати п. 4.1.2 Генерального договору про спільну інвестиційну діяльність №22 від 02 квітня 2004р. та погодити ескізний проект забудови берегових схилів від пров. Купального до вул. Віце-адмірала Азарова в місті Одеса Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська будівельна компанія "Вікоіл", який передано 13.11.2006 року до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради."
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, 12.12.2013 р. Одеський міський голова Костусєв О.О. звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу господарського суду міста Києва від 25.10.2012 р. у справі №13/191-3/291 про роз'яснення рішення суду скасувати. Також скаржник звертався з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку тим, що він дізнався про оскаржувану ухвалу лише 07.12.2012 р. (а.с.146 т.8).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2013 р. у справі №13/191-3/291 апеляційну скаргу Одеського міського голови Костусєва О.О. на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.10.2012 р. у справі №13/191-3/291 про роз'яснення рішення суду з доданими до неї документами повернуто скаржнику, на підставі п.1 ч.1 ст.97 ГПК України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, 18.05.2013 р. Одеський міський голова Костусєв О.О. повторно звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу господарського суду міста Києва від 25.10.2012 р. у справі №13/191-3/291 про роз'яснення рішення суду скасувати. Також скаржник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначаючи про те, що скарга подана повторно після усунення недоліків, виявлених в попередньо поданій апеляційній скарзі.
Розглянувши клопотання скаржника, суддя доповідач встановив наступне.
Згідно частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.
Стаття 1 ГПК України передбачає право на звернення до господарського суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Саме з метою такого захисту статтею 91 ГПК України надано право на звернення з апеляційною скаргою особам, яких не було залучено до участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Враховуючи те, що в резолютивній частині оскаржуваної ухвали суду було прямо вказано про те, що на Одеську міську раду в особі Одеського міського голови було покладено обов'язок виконати певні зобов'язання, колегія суддів вважає, що звернення Одеського міського голови з апеляційною скаргою відповідає суб'єктному складу, визначеному ст. 91 ГПК України.
Виходячи зі змісту ч.1 ст.93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ухвала суду була винесена 25.10.2012 р., отже, останнім днем строку подання апеляційної скарги є 30.10.2012 року.
Апеляційну скаргу подано до суду 18.05.2013 року (що підтверджується поштовим штемпелем наявним на конверті, в якому була надіслана апеляційна скарга), тобто, з пропуском встановленого законом процесуального строку.
Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони, прокурора чи за своєю ініціативою господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Тобто, виходячи зі змісту ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно з вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою скаржник просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, при цьому скаржник зазначив про те, що вказана скарга подана повторно після усунення недоліків, які стали причиною повернення первісно поданої апеляційної скарги. Інших обставин, які спричинили пропуск строку на апеляційне оскарження у вказаному клопотанні скаржником не зазначено.
У вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у зазначеному клопотанні, суд апеляційної інстанції враховує своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої (п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України).
Так судом встановлено, що з первісною апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.10.2012 р. у справі №13/191-3/291 скаржник звернувся 14.01.2013 року (що підтверджується відміткою відділу документального забезпечення господарського суду міста Києва вх.№06-29.2/499), тобто, з пропуском встановленого законом процесуального строку.
В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданому до первісної апеляційної скарги (а.с.146 т.8), скаржник обґрунтовував поважність причин пропуску строку тим, що він дізнався про оскаржувану ухвалу лише 07.12.2012 р. відповідно до відтиску штампу загального відділу канцелярії виконавчого комітету Одеської міської ради, коли отримав вимогу державного виконавця.
Обставини, викладені скаржником в клопотанні судом враховані, однак при цьому, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що вказані обставини спростовуються наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2013 р. з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.10.2012 р. у справі №13/191-3/291 зверталася Одеська міська рада, до якої було додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження; поважність причин пропуску строку скаржник обґрунтовував тим, що Одеська міська рада отримала оскаржувану ухвалу лише 30.10.2012 р., що підтверджується відтиском штампу загального відділу канцелярії виконавчого комітету Одеської міської ради (а.с.131 т.8).
Отже скаржнику було відомо про оскаржувану ухвалу 30.10.2012 р. Разом з тим, скаржником не вказано суду жодної поважної причини пропуску строку та не надано належних доказів щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження з 30.10.2012 р. по 14.01.2013 р. (дата звернення з первісною апеляційною скаргою).
Відповідно до ч. 2 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.
Отже, з огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що скаржник не довів суду поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 25.10.2012 р. у справі №13/191-3/291 про роз'яснення рішення суду, в зв'язку з чим, вказане клопотання задоволенню не підлягає, а вищезазначена апеляційна скарга з доданими до неї документами підлягає поверненню.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Згідно п.2 ч. 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
В квитанції №ПН14743 від 18.05.2013 р., яка була надана як доказ сплати судового збору, платником є Жихарєва Олена Володимирівна.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 93, 94, п.3, п.4 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Відхилити клопотання Одеського міського голови про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 25.10.2012 р. у справі №13/191-3/291 про роз'яснення рішення суду.
2. Апеляційну скаргу Одеського міського голови на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.10.2012 р. у справі №13/191-3/291 про роз'яснення рішення суду з доданими до неї документами повернути скаржнику.
3. Повернути Жихарєвій Олені Володимирівні з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 580 (п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп., сплачений згідно квитанції №ПН14743 від 18.05.2013 р.
4. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Іоннікова І.А.
Судді Зубець Л.П.
Мартюк А.І.