Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" червня 2013 р.Справа № 922/1486/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ковальчук Л.В.
при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.
розглянувши справу
за позовом Державна інноваційна фінансова-кредитна установа, м. Харків
до Публічне АТ Страхова компанія "Лемма", м. Харків
про стягнення коштів
за участю :
позивача - не з'явився
відповідача - Сердюк Ю.О. дов.№010303 від 03.01.2013 року
Позивач, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПАТ СК «ЛЕММА» про стягнення грошей за нікчемним договором добровільного майнового страхування фінансових ризиків від 04.04.2008р. №3309504 в розмірі 404 763,75 грн., а також віднести на відповідача судовий збір.
Свій позов позивач обґрунтовує тим, що відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» договір страхування являється нікчемним, оскільки був укладений всупереч вимогам тендерної документації та визначеним у ній основним умовам, які повинні були бути обов'язково включені до договору про закупівлю, а також порушено вимоги ч. 3 ст. 19 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсний правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається. У випадках встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Ухвалою суду від 12.06.2013 року розгляд справи відкладено на 17.06.2013 року.
Позивач в судове засідання 17.06.2013 року не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Відповідач присутній в судовому засіданні 17.06.2013 року заперечує проти позову, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
13.03.2008 року Державною інноваційною фінансово-кредитною установою проведено торги (тендер) на закупівлю послуг зі страхування, крім страхування життя.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» Тендерний комітет створюється для організації та проведення процедур закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти на засадах колегіальності у прийнятті рішень, відсутності конфлікту інтересів членів тендерного комітету та їх неупередженості.
Склад тендерного комітету, положення про тендерний комітет затверджуються рішенням замовника. До складу тендерного комітету замовника не можуть входити посадові особи та представники учасників, їх близькі родичі, посадові особи об'єднань підприємств, їх представники та близькі родичі.
Членами тендерного комітету є представники замовника в кількості не менше п'ять осіб.
Керівництво роботою тендерного комітету здійснює його голова, який призначається рішенням замовника у вигляді відповідного розпорядчого акта та є особою, що має право на підписання договорів про закупівлю. Голова тендерного комітету організовує його роботу і несе персональну відповідальність за виконання покладених на комітет функцій.
Відповідно до п. п. 5 ст. 12 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» рішення з питань, що розглядаються на засіданнях тендерного комітету приймаються простою більшістю голосів у присутності не менше двох третин членів тендерного комітету. У разі рівного розподілу голосів голос голови є ухвальним.
Згідно листа голови тендерного комітету ДІФКУ №02-520 від 19.03.2008 року тендерна пропозиція Відповідача була визнана найкращою за результатом оцінки тендерних пропозицій учасників торгів на закупівлю послуг зі страхування, крім страхування життя від 13.03.2008 року.
Згідно листа №02-520 від 19.03.2008 року ДІФКУ акцептувала тендерні пропозиції Відповідача по лотам 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, які визнані найкращими за результатами оцінки тендерних пропозицій учасників торгів на закупівлю послуг зі страхування, крім страхування життя та запропонувала укласти договори по кожному лоту окремо.
04 квітня 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір №3309504 добровільного майнового страхування фінансових ризиків.
Дослідивши умови договору №3309504 добровільного майнового страхування фінансових ризиків від 04.04.2008 року, умови тендерної документації Позивача на закупівлю послуг зі страхування, крім страхування життя, суд не вбачає укладення його всупереч вимогам тендерної документації і тому не може погодитись з висновками акту ГоловКРУ від 12.04.2011 р. №06-21/24 щодо визначених порушень.
Крім того, до матеріалів справи залучено акт ревізії фінансово-господарської діяльності ДІФКУ за період з 01.01.2008 року по 31.08.2009 року, складений головним контрольно-ревізійним управлінням України 13.11.2009 року При проведенні вказаної перевірки орган КРУ також дійшов висновку про те, що договори між ДІФКУ та ЗАТ «Страхова компанія «Лемма», укладено без порушень законодавства. Отже, здійснюючи перевірку діяльності ДІФКУ у 2009 року, той самий контрольно-ревізійний орган, проаналізувавши ті ж самі договори страхування, укладені між ДІФКУ та ЗАТ «Страхова компанія «Лемма», дійшов висновків щодо відсутності в діяльності підконтрольного органу порушень закону.
До матеріалів справи надано копію Ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.02.2013р. по справі К/9991/82049/12 за позовом Макарова М.О. до Державної фінансової інспекції України про скасування вимоги №06-14/901 від 30.05.2011р., виданої на підставі акту ГоловКРУ від 12.04.2011р. №06-21/24, якою залишено в силі Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012р. Відповідно до зазначених рішень, досліджувались умови укладених договорів добровільного майнового страхування фінансових ризиків, в тому числі договору №3309504 від 04.04.2008р. Порушень законодавства в момент укладення договорів добровільного майнового страхування фінансових ризиків не встановлено.
Актом позапланової інспекції від 09.09.2009р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, яка відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, договори страхування на протязі 2008-2009 р.р. між ЗАТ «Страхова компанія «Лемма» та ДІФКУ укладались у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг» договір про закупівлю набирає чинності з дня його підписання замовником та учасником, визначеним переможцем процедури закупівлі згідно з цим Законом.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг» договір про закупівлю укладається тільки в письмовій формі та відповідно до положень Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського Кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду.
У відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.; Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Вимогами ст. 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
На підставі викладеного, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 49 ГПК України при відмові позивачу в задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 203, 204 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського Кодексу України, ст. ст. 43, 49, 86 ГПК України, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 19.06.2013 р.
Суддя Ковальчук Л.В.