Справа № 1702/11223/11
Номер рядка звіту 3
"20" червня 2013 р.
Володимирецький районний суд Рівненської області
під головуванням судді Котик Л.О.,
при секретарі Соловей Г.С.
за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець Рівненської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_5 про визнання нечинним рішення виконавчого комітету сільської ради,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 сільської ради та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_5 про визнання нечинним рішення виконавчого комітету сільської ради, мотивуючи слідуючим:
07.08.1982 року батько позивача - ОСОБА_6 подарував йому житловий будинок з надвірними будівлями, що в с. Чудля Володимирецького району. В січні 1998 року брат - ОСОБА_5 попросив дозволу проживати в даному будинку, а згодом запропонував подати в сільську раду заяви з проханням розділити між ними вище згадане господарство. Так ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулися в ОСОБА_4 сільську раду з заявами про розподіл житлового будинку з надвірними будівлями, що в с. Чудля Володимирецького району і який був подарований позивачу. Чи було прийняте рішення сільською радою по даному питанню і яке, ОСОБА_3 не знав. І лише 14.06.2011 року, коли позивач звернувся в ОСОБА_4 сільську раду з проханням надати виписку з погосподарської книги для оформлення в БТІ технічної документації на подарований йому будинок, дізнався , що рішенням виконкому сільської ради від 27.01.1998 року дане будинковолодіння поділене між ним та ОСОБА_5 наполовину. Крім того, брат зареєстрував там місце свого проживання, а також розпочав приватизацію земельної ділянки під будинком.
Дізнавшись про порушення своїх прав, позивач подав в ОСОБА_4 сільську раду заяву, в якій просив припинити дію спірного рішення виконкому. За результатами розгляду даної заяви виконком ОСОБА_4 сільської ради прийняв рішення №37 від 29.06.2011 року, яким рішення виконкому від 27.01.1998 року було залишено в силі.
Вважає дане рішеня від 27.01.1998 року неправомірним, так як прийняте органом місцевого самоврядування із порушенням законодавства, зокрема, без достатньої на це компетенції.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону України «Про власність» (який був чинний на день прийняття спірного рішення) передбачено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Виконком ОСОБА_4 сільської ради своїм рішенням від 27.01.1998 року, провівши розподіл спірного будинковолодіння, яке належало позивачу, фактично розпорядився майном, яке належить на праві приватної власності фізичній особі. Однак чинне на той час законодавство, закрема Закон України «Про власність» та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», не надавало виконкому сільської ради права на розпорядження майном окремих громадян, так як право на таке розпорядження належить до виключної компетенції власника майна.
А тому ОСОБА_3 просить визнати рішення виконкому ОСОБА_4 сільської ради від 27.01.1998 року «Про розподіл господарства громадянина ОСОБА_3» нечинним та скасувати його.
В судовому засіданні позивач і його представники підтримали позов і дали пояснення по суті пред»явлення вимог.
Представник відповідача - ОСОБА_4 сільської ради позов визнав.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що позивачем пропущені строки звернення до суду. 14.06.2011 року ОСОБА_3 звернувся в ОСОБА_4 сільську раду з заявою про призупинення рішення виконкому від 27.01.1998 року. При цьому до заяви було долучено копію договору дарування та копію даного рішення. А отже позивачу було відомо про вище згадане рішення виконкому сільської ради раніше і він попустив строк звернення до суду. А тому позовну заяву слід залишити без розгляду.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Рішенням виконкому ОСОБА_4 сільської ради від 27.01.1998 року розділено господарство гр. ОСОБА_3, яке належить йому на праві особистої власності згідно договору дарування від 07.08.1982 року, з братом - ОСОБА_5 наполовину.
Дане рішення залишено в силі, згідно рішення виконкому ОСОБА_4 сільської ради № 37 від 29.06.2011 року.
У відповідності до Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України, цей Кодекс набрав чинності з 01.01.2004 року, і застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності. Разом з тим, як вбачається зі змісту позовних вимог, та доказів, наданих сторонами, спірне рішення ОСОБА_4 сільської ради було прийняте до набрання чинності Цивільним Кодексом України 2004 року, у зв»язку з чим, вказаний спір має бути розв»язаний виходячи із положень Цивільного Кодексу України 1963 року.
У статті 113 даного Кодексу вказано, що володіння, користування і розпорядженя майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом.
У відповідності до змісту ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської , селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради. Разом з тим, повноваженнями по розподілу власності виконавчий комітет сільської ради не наділений.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення від 27.01.1998 року виконком ОСОБА_4 сільської ради Володимирецького району явно вийшов за межі наданих законом повноважень , що є підставою для задоволення позову.
Не відповідає обставинам справи і твердження представника третьої особи про те, що ОСОБА_3 пропустив строк звернення до суду. Так, позивач і його представник в судовому засіданні не заперечували, що у 1998 році він звертався до ОСОБА_4 сільської ради із заявою про розподіл домогосподарства. Разом з тим, вони категорично заперечували , що були проінформовані про результати розгляду цієї заяви.
Навпаки, лише 14.06.2011 року позивач звернувся до сільської ради із проханням про надання виписки з погосподарської книги і саме тоді він дізнався про наявність спірного рішення.
Твердження позивача з цього приводу не спростовані жодним належним доказом, в матеріалах справи відсутні будь-які докази вручення цього рішення позивачу. Як вбачається з письмового повідомлення голови ОСОБА_4 сільської ради, в період з 1998 року по 14.06.2011 року ОСОБА_3 з заявою про видачу йому копії рішення виконавчого комітету від 27.01.1998 р., не звертався (а.с. 109)
За змістом ст. 99 КАС України строк на звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Враховуючи відсутність доказів про отримання спірного рішення позивачем, а вони відсутні як в погосподарській книзі, так і в журналі розгляду пропозицій, заяв та скарг громадян ОСОБА_4 сільської ради, твердження представника третьої особи , що про порушення своїх прав позивач дізнався у 1998 році, є передчасним і не обгрунтованим.
Крім того, при зверненні до суду ОСОБА_3 теж не мав на руках копії рішення виконкому ОСОБА_4 сільської ради від 27.01.1998 р., оскаржуване рішення витребуване на запит суду.
Як ствердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 - секретар Любахівської сільської ради, заяву від ОСОБА_3 14.06.2011 р. про призупинення рішення приймала вона. Запис, що до заяви додано рішення виконкому від 27.01.1998 р., зробила значно пізніше.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 25 Закону України «Про місцеіве самоврядування», ст.ст. 17,21,71,104, 159, 162 КАС України, суд, -
Постановив:
Позов задоволити.
Визнати рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 сільської ради Волдимирецького району від 27.01.1998 року «Про розподіл господарства громадянина ОСОБА_3» незаконним та скасувати його.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: Котик Л.О.