16 березня 2009 р.
№ 6/253
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Кота О.В.,
Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "Національні авіалінії України"
на рішення господарського суду м. Києва від 25 вересня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2008 року
у справі
№ 6/253
за позовом
Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Київ"
до
Відкритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "Національні авіалінії України"
про
зобов'язання вчинити дії
за участю представників:
позивача: не з'явилися
відповідача: Дуденко Ю.Є., Шерстюк Д.М.
встановив:
Рішенням господарського суду м. Києва від 25 вересня 2008 року (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено повністю. Зобов'язано відкрите акціонерне товариство "Авіакомпанія "Національні авіалінії України" звільнити територію комунального підприємства міжнародного аеропорту "Київ" від майна, що складається з повітряних суден та спецмашин протягом 10 днів з дня набрання рішенням законної сили.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2008 року (Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Відкрите акціонерне товариство "Авіакомпанія "Національні авіалінії України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, оскільки судами при винесенні оскаржуваних судових актів порушено норми матеріального та процесуального права.
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що між Київським регіональним відділенням авіакомпанії «Авіалінії України" (Авіакомпанія) та державним комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт «Київ" (Аеропорт) 1 квітня 1995 року укладено договір № Д-01.01/95 на аеропортові обслуговування, за умовами якого, Аеропорт надав повітряним судам Авіакомпанії місця стоянки для базування повітряних суден та комплекс аеропортових комерційних послуг в міжнародному аеропорту «Київ" (Жуляни), а Авіакомпанія проводить оплату послуг в порядку та на умовах, визначених у договорі (п. 1.1 договору).
Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31 грудня 1995 року (п. 10.1 договору).
Пунктом 10.3 договору передбачено, що договір може бути пролонговано за письмовою згодою сторін.
Між Авіакомпанією та Аеропортом 1 серпня 2002 року укладено договір № 153-2002 на аеропортові обслуговування з базуванням повітряних суден, за умовами якого, Аеропорт надав авіакомпанії місця стоянки для базування повітряних суден, комплекс аеропортових послуг по обслуговуванню повітряних суден, пасажирів, вантажу, пошти та інших додаткових послуг згідно додатку № 1; забезпечує авіаційну безпеку у підконтрольній зоні Аеропорту; забезпечує виконання пошуково-рятувальних робіт в порядку та на умовах даного договору (п. 2.1 договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2002 року (п. 10.1 договору).
Пунктом 10.3 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору будь-які відносини за ним між сторонами завершуються. Дія договору може бути продовжена на визначений строк та на тих же (або інших) умовах при підписанні сторонами відповідної угоди.
Суди встановили, що на території позивача перебуває майно відповідача, а саме: 8 повітряних суден та 15 спецмашин, але оскільки договори № Д-01.01/95 та № 153-2002 припинили свою дію, а нові договори на надання місць стоянок для повітряних суден та на використання службово-технічної території у контрольованій зоні для розміщення автотракторної техніки сторонами не укладено. Отже, колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність знаходження майна відповідача на території позивача.
Відповідно до положень ст. 78 ГК України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Згідно п. 1.1 Статуту КП "Міжнародний аеропорт "Київ" підприємство створено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1993 року № 746 "Про заходи щодо розвитку аеропортового комплексу "Київ" (Жуляни-Васильків), засноване на комунальній власності територіальної громади м. Києва і безпосередньо підпорядковується Київській міській державній адміністрації.
Відповідно до п.п. 1.2, 3.1 Статуту КП "Міжнародний аеропорт "Київ" майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання.
Джерелами формування майна підприємства є, зокрема, майно, передане власником (п. 3.2 Статуту КП "Міжнародний аеропорт "Київ").
Згідно ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника (ч. З ст. 136 ГК України).
Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч. 2 ст. 386 ЦК України).
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення і постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду м. Києва від 25 вересня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2008 року у справі № 6/253 залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "Національні авіалінії України" -без задоволення.
Головуючий суддя О. Кот
судді С. Владимиренко
С. Шевчук