Справа № 2/262/620/2013
19.06.2013 Пролетарський районний суд м. Донецька у складі: головуючого - судді Пивоварової Ю.О., при секретарі Фадєєвій Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 В»ячеславовича до Університета сучасних знань про розірвання контракту на навчання, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши, що у вересні 2011 року він вступив на навчання до Університету сучасних знань та уклав контракт. Однак після спливу одного року навчання адміністрацією університету систематично порушувався п.2.1 Контракту, а саме: не було організовано якісне проведення навчання, не забезпечено належне опалення навчальних аудиторій за адресою: м. Макіївка, вул. Алєксєєва, 23. Позивач та інші студенти заочного відділення змушені були навчатись та здавати екзамени в аудиторіях, в яких температура коливалась від 0 до + 6,5 градусів. Адміністрація Університету на його звернення з приводу вжиття заходів не реагувала. Таким чином, оскільки відповідач неналежним чином виконував умови контракту, вважає необхідним його розірвати та стягнути сплачену суму коштів за навчання у розмірі 5075 грн. Крім того, цими незаконними діями йому було спричинено моральну шкоду, яка виразилася у тому, що він витратив багато часу, однак освіти не здобув та не може вступити до іншого навчального закладу через брак коштів та часу, тому просив стягнути моральну шкоду у розмірі 15000 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем на протязі одного навчального року було отримано певні знання, що підтверджується академічною довідкою, тому оплата за навчання була проведена належним чином. На теперішній час адміністрацією Університету вжито заходів щодо налагодження матеріальної бази, змінено приміщення, однак контракт із ОСОБА_1 розірвано через те, що він не відвідував заняття.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 16.08.2011 року ОСОБА_1 уклав контракт на навчання в ТОВ Вищий навчальний заклад "Університет сучасних знань" за напрямом підготовки “облік та аудіт”, освітньо-кваліфікаційний рівень “бакалавр”, форма навчання заочна, що підтверджується відповідною копією контракту та наказом про зарахування (а.с. 4). Таким чином, між сторонами виникли правовідносини як між споживачем та надавачем оплатних послуг для здобуття освіти відповідно до ліцензій на надання освітніх послуг та сертифікатів про акредитацію.
16 квітня 2013 року зазначений вище контракт було розірвано через невідвідування навчального закладу позивачем та на підставі його позовної заяви, яка перебувала у провадженні Пролетарського районного суду м. Донецька про розірвання контракту, що підтверджується копією наказу №46-о. На підставі цього наказу видана академічна довідка про те, що ОСОБА_1 навчався з 05.09.2011 року до 16.04.2013 року в Університеті сучасних знань та здав екзамени за 5 та 6 семестр.
Крім того, у судовому засіданні встановлено, що у грудні 2012 року під час навчання та складання сесії в будівлі Донецької філії ТОВ Вищий навчальний заклад "Університет сучасних знань" за адресою: м. Макіївка, вул. Алєксєєва, 23, яку вони орендують у КП “Перспектива”, температура в навчальних аудиторіях складала від 0 до +6,5 градусів, що підтверджується листом начальника Макіївського міського управління ГУ Держсаніпідемслужби у Донецькій області, копіями скарг студентів ТОВ Вищий навчальний заклад "Університет сучасних знань" (а.с. 5-7). Тому у зв»язку із невиконанням контракту у цій частині позивач і просив розірвати контракт та стягнути сплачену суму за навчання.
Однак, згідно ч. 1 ст.1 розділу 1 Закону України “Про вищу освіту” освітня діяльність - діяльність, пов'язана з наданням послуг для здобуття вищої освіти, з видачею відповідного документа. Відповідно до ст. 26 Закону України "Про освіту", забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання у навчальних закладах покладається на їх власника або уповноважений ним орган, керівника навчального закладу. Відповідно до положень ст.51 Закону України "Про освіту" вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти відповідно мають гарантоване державою право на: безпечні і нешкідливі умови навчання та праці; захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних, інших працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність.
Відповідно до вимог “Державних санітарних правил і норм по устаткуванню, утриманню загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу, затверджених Постанова Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63 та пункту 4.14 таблиця 17 Державних будівельних норм ДБН В.2.2-3-97 “Будинки та споруди навчальних закладів”, затверджених Наказом Держкоммiстобудування України вiд 27.06.96 року №117 та введенi в дiю наказом №136 вiд 06.08.1997 року з 01.01.1998 року у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації (університет, інститут) розрахункова температура повітря в приміщеннях аудиторій має становити не менше 18°С.
В то же час контрактом на навчання передбачено випадки припинення контракту (п.5.2), а саме: за рішенням суду у разі систематичного порушення або невиконання умов цього контракту або у разі відрахування студента з Університету.
У судовому засіданні встановлено, що 16.04.2013 року контракт на навчання із ОСОБА_1 було розірвано, що підтверджується матеріалами справи та не оспорювали сторони у судовому засіданні. З таких підстав, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору з приводу розірвання контракту на теперішній час через його добровільне вирішення сторонами, тому у цій частині позову необхідно відмовити.
В обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення сплачених сум за навчання через неналежне виконання умов контракту позивач посилається на те, що Університетом не була забезпечена належна матеріальна база для навчання студентів, приміщення аудиторій не відповідали санітарним нормам, відсутня бібліотека та таке інше. З цими доводами суд не погоджується, оскільки у судовому засіданні позивач пояснив про те, що за перший рік навчання він здав усі сесії та сплатив 5075 грн., а на другому році навчання на зимовій сесії умови здобуття освіти різко погіршилися, після чого 16.12.2012 року він звернувся із заявою про відрахування із навчального закладу, яка не була своєчасно розглянута, та перестав відвідувати Університет. При цьому зазначив, що другий рік навчання ним оплачено не було.
П. 3.6 контракту на навчання від 16.08.2011 року передбачено, що у випадку розірвання контракту до початку навчального періоду кошти сплачені як передплата повертаються абітурієнту за вирахуванням коштів, витрачених Університетом на вступні випробування. У п. 3.8 вказаного вище контракту зазначено, що у випадку припинення студентом навчання, внесена плата за попередні та поточні періоди навчання не повертаються.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 сплатив за один рік навчання та фактично отримав навчальні послуги за цей період, що підтверджується копією академічної довідки та не оспорюється сторонами у судовому засіданні. При цьому оплата за другий рік навчання ОСОБА_1 здійснена не була, тому підстав для стягнення сплаченої суми за отримані позивачем послуги немає, тому у цій частині позову також необхідно відмовити.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди суд виходить з того, що згідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:
- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень;
- у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону “Про інформацію”, ст. 44 Закону “Про авторське право і суміжні права” ;
- при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону “Про захист прав споживачів” чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Дійсно ч. 2 ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів” визначено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Однак відповідно до вимог п.5 ч.1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Оскільки позивач ОСОБА_1 був споживачем послуг щодо отримання вищої освіти, а не будь-якої іншої продукції, то підстав для задоволення його позовних вимог про стягнення моральної шкоди, керуючись Законом України «Про захист прав споживачів» немає. Більш того, таке право не було передбачено ані контрактом на навчання, ані іншими нормативними актами, які були застосовані судом при вирішення даного спору, тому у задоволенні позову в цій частині також необхідно відмовити.
На підставі викладеного, Цивільного Кодексу України, Закону України "Про захист прав споживачів", керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 В»ячеславовича до Університета сучасних знань про розірвання контракту на навчання, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Ю.О. Пивоварова