01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.03.2009 № 7/182/10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Годун Г.В. (довіреність № б/н від 10.01.2009 р.)
відвідповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин"
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.01.2009
у справі № 7/182/10 (суддя
за позовом Приватного підприємства "Хімтон"
до Відкритого акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин"
про стягнення 21831,65 грн.
Приватне підприємство «Хімтон» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Прилуцький завод «Білкозин» про стягнення з останнього 20056,64 грн. боргу по неоплаті вартості хімічної сировини та 1775,01 грн. пені.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.01.2009 р. у справі № 7/182/10 в частині стягнення 2000 грн. провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору, в іншій частині вимоги позивача задоволені.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.01.2009 р. в частині нарахування пені в сумі 1775,01 грн.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але в апеляційній скарзі просив розглянути справу за відсутності його представника.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між позивачем та відповідачем 06.02.2008 р. було укладено договір купівлі-продажу № 85 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник (позивач) зобов'язується поставити у зумовлені строки Покупцеві (відповідачу) гліцерин, пропіленгліколь, вазелінове масло, глюкозу, сорбіт, розчинники для флексопродукції, етилацетат та іншу продукцію, в подальшому Товар на суму 600000 грн. за рік, в кількості, асортименіт та по цінах, зазначених у рахунках, узгоджених Покупцем, що є невід'ємними частинами даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар і вчасно оплатити його на умовах визначених даним Договором.
На виконання умов Договору позивачем поставлено продукцію згідно видаткової накладної № 29185 від 02.04.2008 р. на суму 27056,64 грн. (копія накладної міститься в матеріалах справи).
Поставлена продукція відповідачем отримана, що підтверджується підписами уповноважених осіб на видаткових накладних та довіреністю серія ЯПБ № 868261, копія якої наявна в матеріалах справи.
Відповідно до п. 4.1. Договору, Покупець зобов'язаний оплатити Товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 10 банківських днів з моменту поставки Товару.
Всупереч даному пункту Договору, відповідач на дату подання позову до місцевого господарського суду розрахувався лише частково, сплативши 7000 грн. основного боргу, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача від 31.07.2008 р. та від 23.07.2008 р.
Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що розмір основного боргу відповідача на дату подання позову становить 20056,64 грн.
Після подачі позову до Господарського суду Чернігівської області відповідачем було перераховано позивачу 2000 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача від 26.11.2008 р.
Таким чином, колегія суддів підтримує думку суду першої інстанції про те, що розмір основного боргу на дату прийняття оскаржуваного рішення становить 18056,64 грн.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, що підтверджується ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідач належним чином своїх обов'язків не виконав, суму основного боргу сплатив лише частково.
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 2000 грн. основного боргу та задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 18056,64 грн.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1775,01 грн.
Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 7.1. Договору, у випадку затримки Покупцем сплат за Товар відносно терміну, визначеного цим Договором Покупець повинен сплатити Продавцеві пеню в розмірі 0,1 % за кожен день затримки стосовно неоплаченої суми (відповідної частини суми) вартості Товару, що був поставлений згідно із погодженим замовленням.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що стягненню в примусовому порядку підлягає сума, обмежена законодавством.
Відповідно до розрахунку, зробленого позивачем, перевіреного судами першої та апеляційної інстанцій, розмір пені становить 1775,01 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.01.2009 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Прилуцький завод «Білкозин» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.01.2009 р. у справі № 7/182/10 залишити без змін.
Справу № 7/182/10 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
10.03.09 (відправлено)