10 березня 2009 р.
№ 1/130
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Дроботової Т.Б.,
суддів :
Волковицької Н.О.,
Рогач Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління
на ухвалу
Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2008р.
у справі
№ 1/130
господарського суду
Донецької області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Селко-Інвест"
про
стягнення 3384707, 77 грн.
за участю представників:
позивача
Колісник О.В. -дов. від 28.11.2008р.;
Ткач Г.В. -дов. від 26.05.2008р.
відповідача
не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлені належно)
Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Селко-Інвест" про стягнення 3384707, 77 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.11.2008р. (суддя Азарова З.П.) позовні вимоги задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 2000 000 грн., відсотків у сумі 1 152 191, 43 грн. пеню в сумі 232 517, 34 грн. та судові витрати по сплаті державного мита у сумі 25500, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118, 00 грн.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. (судді: Мирошниченко С.В. -головуючий, Колядко Т.М., Скакун О.А.) апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління повернуто без розгляду, з підстав того, що до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд.
Заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судом невірно застосовано пункт "а" частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що встановлює сплату державного мита із заяв майнового характеру у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто, з урахуванням ціни позову, яка складає 3384707, 77 грн. при поданні позовної заяви до суду першої інстанції позивач сплатив 25500, 00 грн. При розрахунку суми державного мита з апеляційної скарги за правилами пункту "г" частини 2 статті 3Декрету, позивач керувався тим, що граничні розміри, встановлені пунктом "а" частини 2 статті 3 Декрету, розповсюджуються на всі випадки обчислення ставок державного мита та сплатив державне мито за апеляційну скаргу у розмірі 12750, 00 грн.
Відповідач письмового відзиву на касаційну скаргу не надав та не скористався правом на участь представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників позивача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Згідно частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито".
Відповідно до пункту "а" частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із заяв майнового характеру сплачується 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Підпунктом "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" встановлено, що державне мито із касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору у першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Донецьким апеляційний господарський суд апеляційної інстанції помилково обраховано розмір сплати державного мита за апеляційною скаргою, оскільки 1% від суми позову перевищує 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Позивач вірно сплатив мито до суду першої інстанції у сумі 25 500,00 грн., і в апеляційний господарський суд, відповідно, 12 750 грн., тобто 50 % від 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, господарським судом апеляційної інстанції невірно застосовано пункт "а" частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та безпідставно зроблено висновок щодо повернення апеляційної скарги на підставі пункту 3 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.
Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом ухвала не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України і підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Донецького обласного управління задовольнити.
Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2009р. у справі № 1/130 господарського суду Донецької області скасувати.
Справу з матеріалами апеляційної скарги направити для розгляду до Донецького апеляційного господарського суду.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач