№2-205/09 р.
11 лютого 2009року. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
в складі головуючого судді Прінь І.П.,
при секретарі Бевз О.А.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні у м.Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1 року перебувають в зареєстрованому шлюбі. Мають спільну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, яка проживає з матір'ю (а.с.4, 5).
У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, який підтримала у попередньому судовому засіданні, про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що сімейне життя у них не склалося. У 1995 році він виїхав на постійне місце проживання у м.Кривий Ріг, після чого вони з дочкою його жодного разу не бачили. На даний часом вони разом не проживають, спільне господарство не ведуть /а.с.3/.
Відповідач ОСОБА_2 у попереднє судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, про визнання позову /а.с.11/.
Враховуючи думку сторін, відповідно ст.ст.130 ч.4, 174 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу по суті у попередньому судовому засіданні.
Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.ст. 110 ч.1, 112 Сімейного кодексу України позов до суду про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. При розгляді справи суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення.
Як видно із пояснень позивача, спільне життя у них не склалося. Із-за несумісності характерів в сім'ї не було взаєморозуміння. У 1995 році відповідач залишив сім'ю, виїхав на постійне місце проживання у м.Кривий Ріг, де проживає його мати. З цього моменту вона його жодного разу не бачила. Дочку виховує сама. Окреме проживання кожного із подружжя у різних населених пунктах привело до їх відчуження, втрати почуття любові. В теперішній час спору про місце проживання неповнолітньої дочки, про поділ майна, що є їх спільною сумісною власністю, немає. Наполягає на розірванні шлюбу, так як подальше спільне проживання та збереження сім'ї неможливе.
За таких обставин суд вважає, що подальше спільне життя подружжя неможливе. В зв'язку з чим їх шлюб в інтересах кожного із них, в інтересах їх неповнолітньої дитини необхідно розірвати.
Керуючись ст.ст.208, 212-218, 223 ЦПК України, ст.ст.110-112 Сімейного кодексу України, суд,-
вирішив:
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1 року відділом реєстрації актів громадянського стану Бердянського міського управління юстиції Запорізької області, актовий запис № НОМЕР_1 .
Стягнути держмито при оформленні свідоцтва про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 в розмірі 08 гривень 50 копійок, з ОСОБА_1 - 08 гривень 50 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Головуючий І.П.Прінь