11 березня 2009 р.
№ 2-7/7985-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Губенко Н.М.
суддів
Барицької Т.Л.
Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз"
на рішення
від
та на постанову
від
господарського суду Автономної Республіки Крим
14.10.2008
Севастопольського апеляційного господарського суду
23.12.2008
у справі
№ 2-7/7985-2008
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННКО"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз"
про
стягнення 92 375,00 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача
Сухаревська О.П.;
- відповідача
Кім К.Р.
Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 10.03.2009 № 02.02-10/91, розгляд справи № 2-7/7985-2008 господарського суду Автономної Республіки Крим здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. -головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Подоляк О.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІННКО" (далі -позивач) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз" (далі -відповідач) про стягнення 92 375,00 грн. заборгованості, яка виникла в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 17/7/05 від 14.07.2005 в частині повної та своєчасної оплати вартості переданого товару.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2008 у справі № 2-7/7985-2008 (суддя Дворний І.І.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 92 375,00 грн., 923,75 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 у справі № 2-7/7985-2008 (колегія суддів у складі: Волков К.В. -головуючий суддя, судді Гоголь Ю.М., Черткова І.В.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2008 -без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у даній справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 673, 678, 680 ЦК України, ст. ст. 33, 34, 43, п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України.
Відзив на касаційну скаргу від позивача не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем умов договору поставки № 17/7/05 від 14.07.2005, укладеного між сторонами, в частині здійснення відповідачем, за договором покупцем, оплати вартості отриманого товару.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, на виконання умов договору поставки № 17/7/05 від 14.07.2005 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 741 375,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.
Товар був отриманий відповідачем, про що свідчать підписи його представників, повноваження яких підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, у накладних.
Частина отриманого товару на суму 550 000,00 грн. була повернута відповідачем за накладною № 631 від 20.11.2007, частина вартості товару у розмірі 99 000,00 грн. була ним оплачена.
Таким чином, судами встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 92 375,00 грн.; наявність заборгованості у вказаному розмірі підтверджується і актом звірки взаємних розрахунків від 30.11.2007, підписаним договірними сторонами.
Встановивши, що умовами укладеного між сторонами договору поставки не було визначено строку здійснення розрахунку покупцем за отриманий товар, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що лист позивача № 18/05-юр від 21.05.2008 адресований відповідачу слід розгляди як вимогу, заявлену в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, відтак відповідач повинен здійснити розрахунок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Крім того, пославшись на положення ст. 692 ЦК України, відповідно до положень якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, місцевий господарський суд тим самим прийшов до беззаперечного висновку, що у відповідача на час звернення позивача з позовом виник обов'язок здійснити розрахунок за отриманий ним товар.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За таких обставин судами попередніх судових інстанцій зроблено правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості у заявленому до стягнення розмірі, оскільки відповідачем не надано доказів її погашення.
При цьому, як під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, так і під час перегляду справи судом касаційної інстанції (з доводів касаційної скарги), відповідач стверджує про неякісність поставленого йому товару, що, на його думку, дало йому право відмовитись від подальшого виконання умов договору поставки № 17/7/05 від 14.07.2005.
Розглянувши дані заперечення відповідача, місцевий господарський суд, з посиланням на п. 4.2 договору поставки № 17/7/05 від 14.07.2005, відповідно до якого сторони погодили, що про всі випадки встановлення фактів недостачі або неналежної якості продукції, покупець зобов'язаний негайно повідомити постачальника, та на положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничого-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7, затвердженої Постановою Держарбітражу при KM CPCP від 25.07.1966, пунктом 29 якої зазначено, що за наслідками приймання продукції за якістю і комплектністю за участю представників складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, прийшов до висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, що дані заперечення не можуть бути підставами для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту поставки йому неякісного товару.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким висновком судів попередніх судових інстанцій, оскільки за приписами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, відтак, враховуючи неподання відповідачем доказів відповідно до умов договору - негайне звернення до позивача з повідомленням про неякісність товару та доказів в розумінні Інструкції № П-7, якою сторони погодились керуватись у своїх договірних відносинах, -складеного сторонами акту про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, дає всі підстави прийти до висновку, що відповідачем не надано доказів на підтвердження передання йому позивачем неякісного товару.
Разом з тим доводи відповідача щодо неналежної оцінки апеляційним господарським судом наявних у матеріалах справи доказів (листа за вих. № 227 від 02.03.2007) не можуть бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Досліджені судами попередніх судових інстанцій докази, визнаються судом касаційної інстанції достатніми для вирішення справи по суті.
Таким чином, застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 у справі № 2-7/7985-2008 -без змін.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
О.А. ПОДОЛЯК