11 березня 2009 р.
№ 2-25/7220.1-2008(2-29/10454-2007)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Воліка І.М.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2008 року у справі № 2-25/7220.1-2008 Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління", м. Ялта до Дочірнього державного унітарного підприємства пансіонат "Зеніт", м. Судак, про стягнення 47 238, 36 грн.,
за участю представників сторін:
позивача -не з'явилися;
відповідача -не з'явилися;
встановив:
У липні 2007 року позивач -Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління", пред'явив у господарському суді позов до відповідача -Дочірнього державного унітарного підприємства пансіонат "Зеніт", про стягнення 47 238, 36 грн.
Вказував, що 30 квітня 2002 року між ним (управлінням) та Дочірнім державним унітарним підприємством пансіонат "Зеніт" (користувачем) укладено договір користування берегоукріплювальними, протизсувними та пляжними спорудами № 86 відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу берегозахисні споруди курорту "Морське" Судакського району, ІV комплекс, ділянка відкосоступінчатої набережної довжиною 50 м. для здійснення статутної діяльності згідно чинним законодавством, а відповідач зобов'язався прийняти майно, забезпечувати виконання норм протизсувного режиму і технічних умов управління та своєчасно проводити поточний ремонт майна за рахунок власних коштів.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 30 квітня 2002 року між ним та відповідачем укладено договір № 86-Ф, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати позивачу кошти на відновлення та капітальний ремонт майна, визначеного договором № 86 від 30 квітня 2002 року.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині перерахування коштів, позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог просив, стягнути з відповідача 23 919,11 грн. основного боргу та судові витрати.
Спір судами розглядався неодноразово.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2008 року (суддя Копилова О.Ю.), залишеного без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2008 року (колегія суддів у складі: Сотула В.В. -головуючого, Голика В.С., Борисової Ю.В.) в позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що вимоги позивача щодо стягнення 23 919,11 грн. заборгованості не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю факту передачі позивачем майна відповідачу за договором № 86 від 30 квітня 2002 року, з яким пов'язаний початок дії договору № 86-Ф від 30 квітня 2002 року.
У касаційній скарзі Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, а саме: ст.ст. 631, 640, 795 ЦК України, -просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам.
Під час нового розгляду справи місцевим господарським судом враховані вказівки Вищого господарського суду України зазначені у постанові від 21 травня 2008 року у справі № 2-29/10454-2007, перевірено доводи та заперечення сторін, встановлено обставини щодо моменту передачі майна у користування.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами 30 квітня 2002 року між Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління" (управлінням) та Дочірнім державним унітарним підприємством пансіонат "Зеніт" (користувачем) укладено договір № 86, за яким позивач протягом 10 днів з моменту підписання договору та відповідно до акту складу майна зобов'язався надати відповідачу в користування берегозахисні споруди курорту "Морське" Судакського району, ІV комплексу на ділянці відкосоступінчатої набережної довжиною 50 м, а останній, в свою чергу, прийняв на себе зобов'язання нести витрати пов'язані з користуванням майном, забезпечувати виконання норм протизсувного режиму і технічних умов управління, а також своєчасно проводити ремонт майна за рахунок власних коштів.
Цього ж дня між тими ж сторонами укладено договір № 86-Ф, за яким відповідач зобов'язався передавати позивачу кошти на відновлення та капітальний ремонт майна визначеного в попередньому договорі. Перерахування коштів за договором № 86-Ф, розмір яких може бути переглянутий сторонами з врахуванням зміни балансової вартості майна, відповідач зобов'язався проводити рівними частками щокварталу не пізніше 5 числа місяця, наступного за кварталом.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі позивач вказував, що відповідач умови договору в частині перерахування коштів не виконав, тому у нього виникло право вимагати стягнення заборгованості по несплаті відповідачем платежів за договором № 86-Ф у примусовому порядку.
При розгляді справи господарськими судами встановлено, що майно, вказане у п. 2.1 договору № 86 надається у користування з моменту підписання договору та акту складу майна (пункт 2.4 договору). Відповідно до пункту 3.1.1, управління зобов'язано протягом 10 днів з моменту підписання договору надати користувачеві вказане майно відповідно до акту складу майна.
Відповідно до пункту 2.1 договору № 86-Ф перерахування коштів відповідачем повинно проводитися на розрахунковий рахунок управління щокварталу не пізніше 5 числа місяця наступного за кварталом, рівними частками.
Приймаючи рішення у даній справі про відмову у задоволені позовних вимог місцевий та апеляційний суди виходили з того, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог та заперечень. Позивач не довів суду факту передачі обумовленого договором № 86 майна, з яким пов'язаний початок дії договору № 86-Ф, а тому у відповідача не виникло зобов'язання по внесенню платежів згідно з умовами цього договору.
До того ж судами встановлено, що акт складу майна від 30 квітня 2002 року не містить відомостей про приймання-передачу спірного майна, а лише відображає склад та інформацію про майно.
Згідно з частиною 2 статті 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.
Частиною 2 статті 640 Цивільного кодексу України, яка визначає момент укладення договору, передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
З огляду на викладене, висновок місцевого господарського суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що права позивача не порушені і не підлягають захисту, оскільки за змістом ст. 640 ЦК України не настав момент передання відповідного майна, у зв'язку з чим у відповідача не виникло зобов'язання щодо перерахування коштів на відновлення та капітальний ремонт майна визначеного договором № 86 від 30 квітня 2002 року, грунтується на матеріалах справи та вимогах чинного законодавства.
Враховуючи вище викладене, місцевий та апеляційний господарські суди повно, всебічно дослідили надані сторонами докази, доводи, належно їх оцінили і дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
З даними висновками судів попередніх інстанцій повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.
Твердження касаційної скарги про те, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2008 року у даній справі необгрунтована, прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, -не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що суди не прийняли до уваги положення п. 2.1 договору № 86 від 30 квітня 2002 року та акту складу майна від 30 квітня 2002 року, які підтверджують момент передачі майна, на увагу не заслуговують, оскільки дані обставини були досліджені судами у повному обсязі.
З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання скаржника на неправильне застосування судами вимог норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2008 року у справі № 2-25/7220.1-2008 залишити без змін.
Головуючий:
Н. Дунаєвська
Судді:
І. Волік
Н. Мележик