10 березня 2009 р.
№ 20/209-08-4195
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Фролової Г.М. -головуючого
Полянського А.Г.
Коробенка Г.П.
за участю представників:
позивача
Колодяжний Д.П. -дов. від 03.03.2009 року
відповідача
не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон-Сервіс"
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 року
у справі
№ 20/209-08-4195 господарського суду Одеської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемент"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон-Сервіс"
про
розірвання договору майнового найму
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України А.Й.Осетинського від 06.03.2009 року у зв'язку з перебуванням судді Муравйова О.В. у відпустці, для розгляду касаційної скарги у справі № 20/209-08-4195 господарського суду Одеської області, утворено колегію суддів у складі: головуючий - Фролова Г.М., судді: Полянський А.Г., Коробенко Г.П.
У жовтні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Цемент" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон-Сервіс" про розірвання договору майнового найму № 071/06/04, укладеного між сторонами у справі 01.06.2004 року.
29.10.2008 року, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач подав уточнення до позовної заяви, в яких просив суд виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон-Сервіс" зі складу інертних матеріалів, загальною площею 2 500 м2, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, 70.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушує вимоги статей 526, 319, 320 Цивільного кодексу України -тривалий час не вносить орендну плату за користування майном позивача. На підставі викладеного та керуючись статтею 782 Цивільного кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "Цемент" листом № 08/1710 від 21.01.2008 року відмовилося від договору оренди № 071/06/04 від 01.06.2004 року, виходячи з чого у відповідача відсутня правова підстава для подальшого перебування в орендованому приміщенні.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.11.2008 року (суддя Щавинська Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 року (судді: Андрєєва Е.І. -головуючий, Мацюра П.Ф., Ліпчанська Н.В.) у справі № 20/209-08-4195 господарського суду Одеської області позов задоволено. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон-Сервіс" з нежилого приміщення (склад інертних матеріалів), загальною площею 2 500 м2, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, 70. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемент" 85, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди з посиланням на статті 215, 216, 220, 236, 387, 793 Цивільного кодексу України, зазначають про те, що оскільки спірний договір оренди складу зі строком дії більше ніж один рік не посвідчений нотаріально, він є нікчемним та не створює правових наслідків, у зв'язку з чим правові підстави знаходження відповідача у нежилому приміщенні (склад інертних матеріалів), загальною площею 2 500 м2, що розташоване за адресою -м. Одеса, вул. Хуторська, 70, відсутні.
Не погоджуючиcь з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон-Сервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 року по справі № 20/209-08-4195 господарського суду Одеської області, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 4, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник зазначає про те, що справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно дати належну правову оцінку всім доказам та доводам сторін і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено судами, зі свідоцтва про право власності на нежилі будівлі від 15.09.2008 року, яке видане на підставі та замість договору купівлі-продажу від 01.07.2001 року № 01/07, зареєстрованого в КП "ОМБТІ та РОН" 26.12.2001 року в реєстраційній книзі № 1034 та витягу КП "ОМБТІ та РОН" про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4814593 від 22.09.2004 року, позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕМЕНТ" є власником нежилих будівель, загальною площею 19365,0 м2, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, 70, до складу яких входить нежиле приміщення, а саме: склад інертних матеріалів, загальною площею 2500 м2.
Судами встановлено, що 01.06.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цемент" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетон-Сервіс" було укладено договір майнового найму № 071/06/04, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Цемент"(орендодавець) передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон-Сервіс" (орендар) приймає у тимчасове користування і володіння майно, а саме, склад інертних матеріалів, загальною площею 2 500м2, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, 70.
Пунктом 2.1 договору сторони визначили строк оренди в п'ять календарних років, з моменту підписання акта приймання-передачі орендованого майна.
Судами встановлено, що 01.06.2004 року сторони підписали акт приймання-передачі майна.
01.11.2006 року між сторонами було укладено додаткове погодження до договору майнового найму № 071/06/04 від 01.06.2004 року, згідно з яким строк дії договору майнового найму № 071/06/04 від 01.06.2004 року був визначений до 01.06.2014 року.
Відповідно до пункту 4.1.10 договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату, передбачену умовами договору.
Згідно із пунктами 5.1, 5.2, 5.3 договору орендар взяв на себе зобов'язання сплачувати орендну плату не пізніше 14-го числа кожного поточного місяця, починаючи з моменту підписання договору. Розмір орендної плати складає 1 000 грн., в тому числі ПДВ 20%. Орендна плата за користування майном вноситься орендарем щомісячно в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок орендодавця, згідно наданих банківських реквізитів.
Підставою звернення позивача до суду стало неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, зокрема, несплата орендної плати більше ніж три місяці.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 793 Цивільного кодексу України (у редакції чинній на час укладення договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
При цьому, судами встановлено, що спірний договір майнового найму № 071/06/04 від 01.06.2004 року нежитлового приміщення не посвідчений нотаріально.
Згідно статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 216 вказаного вище кодексу передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вказаний договір є нікчемним, не створює правових наслідків, а відтак, правові підстави знаходження відповідача у нежилому приміщенні (склад інертних матеріалів), загальною площею 2 500 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, 70, відсутні.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 1212 вказаного вище кодексу встановлено, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон-Сервіс" на те, що воно не займає склад інертних матеріалів, загальною площею 2500 м2, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська,70, спростовується матеріалами справи, а саме, актом прийому-передачі від 01.06.2004 року, який підписаний представниками обох сторін договору та завірений печатками.
З огляду на викладене, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.
За таких обставин, твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон-Сервіс" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 року у справі № 20/209-08-4195 господарського суду Одеської області залишити без змін.
Головуючий Г. Фролова
Судді А. Полянський
Г.Коробенко