"17" березня 2009 р.
№ 31/61-09
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,
при секретарі - Волощук О. О.,
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача -Гавриков М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», м. Київ, на ухвалу господарського суду Одеської області від 21.01.2009 р. №31/61-09 про повернення без розгляду позовної заяви ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», м. Київ, до ВАТ по газопостачанню та газифікації «Одесагаз», м. Одеса, про зобов'язання укласти договір,
19.01.2009 р. (вх. №274) ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (далі - позивач) у господарському суді Одеської області пред'явлено позовну заяву до ВАТ по газопостачанню та газифікації «Одесагаз» (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача укласти договір з позивачем на транспортування природного газу для потреб населення в 2009 році в редакції позивача; викладення п.3.6 договору в наступній редакції: «Виконавець забезпечує на виході з ГРС подачу зазначеної в даному договорі кількості газу з підтриманням робочого тиску згідно з технічними характеристиками регулюючого обладнання ГРС, за умови: надходження газу Замовника в магістральні трубопроводи Виконавця в обсягах, зазначених у п.2.1 даного договору; дотримання Замовником запланованої добової норми відбору газу через ГРС для всіх категорій споживачів, яка відповідає місячному розподілу газу, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування газу, з розбивкою по добах по кожній ГРС; 100% оплати наданих Виконавцем послуг по транспортуванню газу за даним договором. У випадку, якщо кількість відібраного Замовником газу на виході з ГРС перебільшує кількість газу, зазначену в місячному розподілі газу по кожній ГРС, наданому Замовником Виконавцю до початку місяця транспортування, а також у випадку недотримання Замовником дисципліни розрахунків за послуги по транспортуванню газу, Виконавець не несе відповідальності за підтримання робочого тиску на виході з ГРС; викладення спірного п.3.7 договору в наступній редакції: «Обсяг відбору газу Замовником на ГРС протягом місяця не повинен перевищувати обсяг встановленого йому ліміту газу, що заплановано, для постачання для потреб населення в цьому місяці»; викладення спірного п.3.8 договору в наступній редакції: «При зменшенні обсягів встановлених Замовнику лімітів надходження газу в магістральні газопроводи Виконавця він відповідно зменшує обсяг газу Замовнику на ГРС»; викладення спірного п.4.4 договору в наступній редакції: «Акти здачі-приймання послуг по транспортуванню газу є підставою для проведення остаточних розрахунків»; викладення спірного п.7.1 договору в наступній редакції: «Виконавець і Замовник, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по даному договору, несуть відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України»; викладення спірного п.7.3 договору в наступній редакції: «У разі несплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в п.6.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.01.2009 р. №31/61-09 (суддя Лєсогоров В. М.), на підставі п.3 ст. 63 ГПК України, позовну заяву і додані до неї документи повернуто без розгляду, оскільки, в порушення ст. 54 ГПК України, у позовній заяві обставини спору викладені не в повному обсязі. Так, в мотивувальній частині позову не вказаний договір, про який йдеться (дата, номер), та не вказані умови цього договору. Спір по п.п.3.7,3.8,7.1 договору нормами права в мотивувальній частині позову не обґрунтований. В резолютивній частині позову не вказано, про який договір йдеться (дата, номер), та не викладена його редакція. В резолютивній частині позову стосовно спору по п.п.3.6,3.7,3.8,4.4,7.1,7.3 договору не вказано, до якого договору ці пункти відносяться.
05.02.2009 р. позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищезазначену ухвалу, в якій просив її скасувати, а справу передати на розгляд по суті до господарського суду Одеської області, з тих підстав, що форма і зміст позовної заяви, а також перелік документів, які додаються до неї, визначені в ст.ст. 54,57 ГПК України. Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 36 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові дані подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду. До поданої позовної заяви позивач додав копію спірного договору про транспортування природного газу для потреб населення на 2009 рік, протокол розбіжностей та протокол узгодження розбіжностей до спірного договору, інші документи, необхідні для розгляду справи по суті. Суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали, що були додані до позовної заяви. Позовна заява відповідає нормам ст. 54 ГПК України, а саме. Згідно ч.5 ст. 54 ГПК України, подана до господарського суду позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, законодавство, на підставі якого подається позов. Але спір, з приводу якого сторони звернулись до господарського суду Одеської області, виник під час укладання договору на транспортування природного газу для потреб населення. Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договір з усіма споживачами їхніх послуг. Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, у письмовій формі, яка забезпечує визначеність позицій сторін щодо умов договору і сприяє з'ясуванню його змісту. Запропонована позивачем відповідачу редакція договору на транспортування природного газу для потреб населення на 2009 рік повністю відповідає нормам чинного законодавства України та Закону України «Про трубопровідний транспорт», постанові КМУ від 27 грудня 2001 року №1729 «Про забезпечення споживачів природним газом», Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затвердженими наказом Держкомнафтогазу України від 1 листопада 1994 року № 355. Дійсно, зміст договору транспортування природного газу багато в чому визначається дією спеціальних норм і правил технічної експлуатації трубопроводів. Призначенням цих установлень є необхідність забезпечити належну і, зокрема, безпечну для навколишнього середовища експлуатацію трубопроводів. Але п.3 договору врегульовано умови транспортування природного газу позивачем відповідачу. Підпункти 3.7.,3.8 договору регулюють відносини сторін і вказують на технічні моменти транспортування природного газу - обсяг відбору газу на ГРС. Виходячи з того, що позивач, як газотранспортна організація, що не має власних ресурсів газу може передати на ГРС газ у мережі відповідача лише в такій кількості, яка надійшла в магістральні газопроводи для споживачів, цілком зрозуміло, що в договорі сторони правомірно зафіксували цей факт. В даному випадку посилання на нормативні акти не можливо. Пункт 7 договору вказує на відповідальність сторін у разі невиконання або неналежного виконання сторонами умов договору. Договірні зобов'язання у сфері трубопровідного транспорту зазнають істотного імперативного регулювання законодавством України. Загальні засади правового статусу підприємств трубопровідного транспорту визначив Закон України «Про трубопровідний транспорт», правове регулювання договорів міститься в Цивільному та Господарському кодексах України, правила здійснення трубопровідного транспортування закріплено і в спеціальних підзаконних актах - Постановах КМУ, Інструкціях НКРЕ та інших нормативних актах. В спірному підпункті 7.1 позивач запропонував відповідачу визначити відповідальність сторін саме відповідно законодавству України, а не відповідальності по договору (як запропонував відповідач), тому вважаємо, що в даному випадку конкретизувати та визначати всі існуючі закони, підзаконні та нормативні акти, відповідно яких сторони здійснюють свою господарську діяльність по транспортуванню природного газу, не є доцільним. Укладення договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами є обов'язковим як для ВАТ «Одесагаз», так і для ДК «Укртрансгаз» на підставі закону. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нафту і газ», єдина газотранспортна система України - сукупність функціонально пов'язаних між собою підприємств з виробництва, передачі та постачання природного газу, транспортна послуга - виробничі операції з приймання, переміщення, здавання, тимчасового зберігання і перевантаження нафти, газу та продуктів їх переробки. Згідно ст. 3 Закону України «Про нафту і газ», відносини, пов'язані з користуванням нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, регулюються Кодексом України «Про надра», Законом України «Про трубопровідний транспорт», іншими нормативно-правовими актами, пов'язаними з особливостями нафтогазової галузі. Згідно ст. 12 Закону України «Про трубопровідний транспорт» встановлено, що підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів. Відповідно до ч.2 п.10 Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, затвердженого постановою КМУ від 27 грудня 2001 р. № 1729, постачальники природного газу укладають з газотранспортними підприємствами НАК «Нафтогаз України» та суб'єктами господарської діяльності, що мають ліцензію на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами, договори про транспортування природного газу. Виходячи з викладеного вище, скаржник вважає, що відмовивши з формальних підстав в порушенні провадження за позовом ДК «Укртрансгаз» до ВАТ «Одесагаз», суд першої інстанції залишив сторони без укладеного договору на транспортування природного газу для потреб населення, який повинен бути укладений на підставі чинного законодавства України та має важливе значення для здійснення господарської діяльності як позивача, так і відповідача.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.02.2009 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 17.03.2009 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами.
Представник позивача (скаржника) у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду скарги не заявив і судова колегія прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні скарги та залишити ухвалу без змін.
За згодою представника відповідача, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши усні пояснення представника відповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали за ухвалою господарського суду Одеської області від 21.01.2009 р. №31/61-09, в тому числі наявні у них докази, відповідність викладеним в ухвалі висновкам цим обставинам і доказам, а також, перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
В оскарженій ухвалі, як на підстави повернення позову без розгляду, місцевий суд послався на те, що, в порушення ст. 54 ГПК України, у позовній заяві обставини спору викладені не в повному обсязі: в мотивувальній частині позову не вказаний договір, про який йдеться (дата, номер), та не вказані умови цього договору; спір по п.п.3.7,3.8,7.1 договору нормами права в мотивувальній частині позову не обґрунтований; в резолютивній частині позову не вказано, про який договір йдеться (дата, номер), та не викладена його редакція; в резолютивній частині позову стосовно спору по п.п.3.6,3.7,3.8,4.4,7.1,7.3 договору не вказано, до якого договору ці пункти відносяться.
Як судова колегія вбачила з позову, у його мотивувальній частині дійсно не вказані дата і номер договору, про який йдеться.
Однак, з матеріалів, доданих до позову, та зі змісту самого позову, на думку судової колегії, можливо зробити висновок, що йдеться про договір на транспортування природного газу для потреб населення в 2009 році між позивачем та відповідачем, а саме про договір від 26.11.2008 р. №118Н-402, копія якого була додана до позову.
Враховуючи викладене, умови цього договору містяться, по-перше, в доданій його копії та, по-друге, у позові, де позивач викладає редакції викладення окремих його пунктів, запропоновані ним та відповідачем, оскільки суттю спору є саме розбіжності у викладені цих пунктів договору.
Таким чином, судова колегія не може погодитися з висновком місцевого суду щодо того, що в мотивувальній частині позову не вказаний договір, про який йдеться (дата, номер), та не вказані умови цього договору.
Виходячи зі змісту позову, колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не обґрунтування в мотивувальній частині позову нормами права спору по п.п.3.7,3.8,7.1 договору, оскільки в самому договорі міститься посилання на Постанову КМУ від 27.12.2001 р. №1729 «Про забезпечення споживачів природним газом», Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджені наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.1994 р. №355, а у позові, крім зазначених нормативних актів, наявне також посилання й на ст.ст. 511,526,549 ЦК України, ст.ст. 181,187, п.5 ст. 231 ГК України та ст. 20 ЗУ «Про трубопровідний транспорт».
Щодо посилання місцевого суду в оскарженій ухвалі на не зазначення в резолютивній частині позову дати і номеру договору, про який йдеться, судова колегія, як вже вищевказане, наголошує на тому, що з матеріалів, доданих до позову, та зі змісту самого позову, на думку судової колегії, можливо зробити висновок, що йдеться про договір на транспортування природного газу для потреб населення в 2009 році між позивачем та відповідачем, а саме про договір від 26.11.2008 р. №118Н-402, копія якого була додана до позову.
Теж саме стосується й посилання місцевого суду, як на підставу повернення позову без розгляду, на не зазначення в резолютивній частині позову, до якого договору відносяться п.п.3.6,3.7,3.8,4.4,7.1,7.3. А отже, і таке посилання суду першої інстанції, на думку судової колегії, є необґрунтованим та не може бути підставою для повернення позовної заяви без розгляду.
Також, місцевим судом було зазначено, що позивач не виклав редакції договору в резолютивній частині позову.
Зі вказаним судова колегія знов не погоджується, оскільки, на її думку, не було потреби викладати повністю весь договір (його редакцію), так як сторони не дійшли згоди щодо змісту декількох пунктів цього договору і позивач виклав ці пункти в резолютивній частині позову в редакції, запропонованій ним.
Крім того, якщо суд першої інстанції вбачив за необхідне конкретизувати вимоги позивача, аналізуючи позов та додані до нього документи та вирішуючи питання щодо порушення провадження у справі за вказаним позовом, він мав можливість зобов'язати позивача надати відповідні уточнення, як мотивувальної, так і резолютивної частин позову, нормативно - правове обґрунтування позову щодо п.п.3.7,3.8,7.1 договору, витребувати повну редакцію договору, запропоновану позивачем відповідачу. У разі невиконання позивачем вимог судової ухвали, місцевий суд мав повноваження залишити позов без розгляду, у зв'язку з ненаданням позивачем витребуваних судом документів, якщо такі матеріали були б вкрай необхідними, на його думку, для розгляду спору і без них спір вирішити було б неможливим, або відмовити у задоволенні позову за його недоведеністю, а не повертати його без розгляду, затягуючи вирішення спору по суті.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що позивачем не було порушено вимог ст. 54 ГПК України і застосування місцевим судом п.3 ст. 63 ГПК України в даному конкретному випадку є безпідставним.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала місцевого суду про повернення позову і доданих до нього документів - скасуванню, а матеріали №31/61-09 за вказаною ухвалою - скеруванню до місцевого суду для розгляду по суті.
Керуючись ст.ст. 54,63,99,101-106 ГПК України, колегія суддів -
1) Апеляційну скаргу ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» задовольнити.
2) Ухвалу господарського суду Одеської області від 21.01.2009 р. №31/61-09 про повернення без розгляду позовної заяви ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» до ВАТ по газопостачанню та газифікації «Одесагаз» про зобов'язання укласти договір - скасувати, а матеріали №31/61-09 за вказаною ухвалою скерувати до господарського суду Одеської області для розгляду по суті.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.
Повний текст постанови підписано 17.03.2009 р.