12 березня 2009 р.
№ 45/93-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Ходаківська І.П.
судді: Данилова Т.Б., Кравчук Г.А.
розглянувши матеріали касаційної скарги
товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод"
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2008р.
у справі
господарського суду
№ 45/93-08
Харківської області
за позовом
статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" в особі вагонного вантажного депо Харків-Сортувальний
до
1) державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" ДП "Укрспецвагон"
2) товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод"
про
за участю представників сторін:
позивача -
відповідача 1-
відповідача 2-
витребування майна з чужого незаконного володіння
Прокоп'єв В.М. дов. № 403 від 28.05.2008
не з'явився
не з'явився
Розпорядженням № 02.03-10/116 від 11.03.2009. у зв'язку з відрядженням судді Першикова Є.В. змінено склад колегії суддів у справі № 45/93-08 призначеної до розгляду у складі - головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Кравчук Г.А.
У квітні 2008 року Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів "Укрспецвагон" та Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" про витребування майна із чужого незаконного володіння -витребувати з відповідачів на користь Південної залізниці в особі вагонного вантажного депо Харків-сортувальний 755 колісних пар.
Позовні вимоги були вмотивовані посиланням на сталі господарські відносини, на підставі яких залізниця направляла в ремонт колісні пари, з яких відповідачами станом на квітень 2001 року залізниці не повернуто 2269 колісних пар, із них вагонному вантажному депо Харків-сортувальний не повернуто 755 колісних пар, які залізниця просила суд спонукати відповідачів повернути.
В заяві від 18.07.2008 СТГО "Південна залізниця" змінила та уточнила позовні вимоги в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України і через відсутність у відповідачів колісних пар просила стягнути з відповідача 2 балансову вартість 755 колісних пар в сумі 255190,00 грн. на підставі ст.ст.1212 та 1213 Господарського кодексу України як безпідставно набуте майно, оскільки спірні колісні пари обраховуються за відповідачем 2.
У зв'язку із припиненням діяльності державного підприємства "Попаснянський вагоноремонтний завод" на підставі укладення Договору оренди цілісного майнового комплексу та створення Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод", яке є правонаступником державного підприємства, залізниця просила стягнути з відповідача 2 як правонаступника державного підприємства "Попаснянський вагоноремонтний завод".
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.08.2008 (суддя Калініченко Н.В.), залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду віл 19.11.2008 ( головуючий суддя Шепітько І.І., судді Камишева Л.М., Лакіза В.В.) позовні вимоги задоволені за рахунок другого відповідача: стягнуто з ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" на користь Південної залізниці вартість неповернутих 755 колісних пар в сумі 255190 грн. та судові витрати, в позові до державного підприємства "Укрспецвагон" відмовлено.
Судові рішення обґрунтовані посиланням на акт перевірки "Укрзалізниці", доказами направлення колісних пар у ремонт та отримання їх з ремонту, актами звіряння наявності колісних пар в ремонті та їх вартості, комплексною експертизою про ринкову оцінку вартості 755 колісних пар, заявленою вимогою про повернення майна із чужого володіння.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, Товариство з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення.
Порушенням норм процесуального права заявник вважає штучне притягнення ДП "Укрспецвагон" до участі у справі та змінення позивачем територіальної підвідомчості спору. Також порушенням процесуального права заявник вважає неврахування судами строків позовної давності, що позбавило відповідача права на захист, оскільки термін зберігання первинних бухгалтерських документів, які є доказами по справі, становить 3 роки відповідно до Наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 № 41 і давно сплив.
Товариство з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" вважає, що судами дано невірну оцінку листуванню між сторонами, а також заявленій вимозі залізниці повернути колісні пари, недослідженості наявності або відсутності письмового договору між сторонами на ремонт колісних пар. Під час інвентаризації та підписання приймально-передавального балансу від державного підприємства "Попаснянський вагоноремонтний завод" до Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" спірних колісних пар не виявлено і товариству не передано.
Товариство з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" не направило свого представника в судове засідання, не скористалось правами, передбаченими ст.22 ГПК України.
Заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, з метою виконання "Програми оздоровлення парку вантажних вагонів для забезпечення перевезень на залізницях України" безпосередньо вантажним вагонним депо Харків-Сортувальний СТГО Південна залізниця протягом 1996-2001 років відправлено до Державного підприємства "Попаснянський вагоноремонтний завод" 2625 колісних пар, отримано після ремонту 1870 колісних пар.
Факт передачі (відправки) Державному підприємству "Попаснянський вагоноремонтний завод" колісних пар підтверджується наданими залізницею первинними документами, а саме пересильними відомостями та квитанціями про прийняття вантажу до перевезення. У судовому засіданні першої інстанції представник 2-го відповідача не заперечував факту отримання від позивача колісних пар, проте доказів повернення колісних пар після ремонту суду не надав.
Згідно вказівки Укрзалізниці № 000133 від 12.05.1999 року, після ремонту на вагоноремонтних заводах колісні пари необхідно було направляти вагонним депо залізниць, які надсилали дані колісні пари. На отримані колісні пари, які підлягали виключенню із інвентарю, вагоноремонтними заводами повинні складатися акти форми ВУ-89 у трьох екземплярах, один з яких обов'язково повинен направлятися тій залізниці, яка відправляла колісні пари в ремонт.
Відповідно до телеграми Укрзалізниці № 00335 від 17.04.2001 року між ДП "Укрспецвагон", ДП "Попаснянський вагоноремонтний завод" і Південною залізницею проводилася звірка по кількості відправлених і отриманих з ремонту колісних пар вантажних вагонів за минулі роки. Залишок на квітень 2001 року не повернутих Південній залізниці з ремонту державним підприємством "Попаснянський вагоноремонтний завод" колісних пар вантажних вагонів по Південній залізниці складав 2269 колісних пар, що підтверджується копією Акту звірки взаємних розрахунків по кількості колісних пар Південної залізниці на Попаснянському ВРЗ" за період з 01.01.1997 року по 01.04.2001 рік.
Південним регіональним управлінням контролю та внутрішнього аудиту Укрзалізниці з 30.01.2008 по 23.05.2008 року проведено комплексну ревізію фінансово-господарської діяльності Вантажного вагонного депо Харків-Сортувальний СТГО Південна залізниця, за результатами якої складено Акт № 50-ЦКРУр Півд(в) від 30.05.2008 року. З Акту перевірки вбачається, що перевіркою виявлено відсутність підтверджуючих документів на повернення Попаснянським вагоноремонтним заводом на адресу залізниці 755 колісних пар вантажних вагонів.
З Акту № 50-ЦКРУр Півд(в) від 30.05.2008 року про результати комплексної ревізії фінансово-господарської діяльності Вантажного вагонного депо Харків-Сортувальний СТГО Південна залізниця вбачається, що на балансовому рахунку № 2075 "Колісні пари в ремонті" станом на 01.04.2008 року рахується залишок колісних пар в ремонту на Попаснянському вагоноремонтному заводі 755 колісних пар на суму балансової вартості 255190грн.
Під час проведення зазначеної перевірки, 21 квітня 2008 року позивач звернувся з позовом до господарського суду Харківської області про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Судом першої інстанції розглянуто Зведений висновок № 1069 від 31.07.2008 комплексної експертизи незалежним суб'єктом оціночної діяльності про ринкову оцінку вартості 755 колісних пар, який підтверджує ринкову вартість майна -колісних пар, однак, суди розглянули позов в заявлених межах балансової вартості 755 колісних пар 255190,00 грн.
11 грудня 2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України і Товариством з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" згідно ст.15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Попаснянський вагоноремонтний завод".
У запереченнях на апеляційну скаргу та у касаційній скарзі відповідач стверджує, що відповідно до передавального Акту до договору оренди цілісного майнового комплексу належні Південній залізниці колісні пари Товариству з додатковою відповідальністю "Попаснянський ВРЗ" не передавались.
Однак, судами попередніх інстанцій ці заперечення відповідача 2 визнані безпідставними, оскільки згідно з п.1.5 укладеного договору оренди цілісного майнового комплексу та п. 1.7 Статуту ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" Товариство з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" у встановленому діючим законодавством порядку є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Попаснянський вагоноремонтний завод".
Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій виходили із приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У ст. 165 Цивільного кодексу УРСР, який був чинний до 01.01.2004, та ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судами встановлено, що правовідносини, які діяли між сторонами, відбувалися на підставі відсутності єдиного письмового договору, терміни виконання ремонтних робіт та повернення колісних пар з ремонту сторонами узгоджені не були, позивач дізнався про порушення його права безпосередньо під час перевірки, яка відбулася у 2008 році, що підтверджується витягом з Акту перевірки № 50-ЦКРУр Під(В) від 30.05.2008 року, проведеної Південним регіональним управлінням контролю та внутрішнього аудиту "Укрзалізниці", з якого вбачається, що балансова вартість неповернутих 755 колісних пар складає 255190,00 грн.
Ст. ст. 1212 та 1213 Цивільного кодексу України встановлюють, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Ці положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набутті або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач 2 ні під час вирішення спору у господарському суді, ні при розгляді справи у суді апеляційної інстанції не надав доказів в підтвердження повернення позивачу 755 колісних пар, а відтак, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з 2-го відповідача ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" вартості спірного майна - 755 колісних пар у сумі 255190 грн. 00 коп. обґрунтовані, підтверджені наданими суду доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судами не враховано клопотання відповідача 2 , викладене письмово у його заяві від 23.06.2008 за № 272-ю, в якому відповідач 2 просить суд визнати його добросовісним набувачем майна, що належить СТГО "Південна залізниця", - з тих підстав, що предметом даного провадження є позовні вимоги СТГО "Південна залізниця в особі структурного підрозділу вагонного вантажного депо Харків-сортувальний, а другий відповідач Товариство з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" зустрічної позовної заяви суду не направляв, за таких обставин вимога не може бути предметом даного провадження.
Із твердженням Товариства з додатковою відповідальністю"Попаснянський вагоноремонтний завод", що за спірними правовідносинами сплинув строк позовної давності, оскільки позивач був обізнаний про рух колісних пар, що підтверджується зверненнями його вагонної служби до ДП "Попаснянський ВРЗ"№ 13/692 від 14.08.2001 року та № 18/1085 від 19.12.2001 року з проханням зробити розрахунки або повернути колісні пари, - суди попередніх інстанцій не погодились.
У ст. 253 Цивільного кодексу України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.
На підставі дослідження обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що початок перебігу строку позовної давності відраховується з моменту встановлення Південним регіональним управлінням контролю та внутрішнього аудиту Укрзалізниці залишку колісних пар, які знаходяться в ремонті, а посилання відповідача 2 на листи № 13/692 від 14.08.2001 року та № 18/1085 від 19.12.2001 року є безпідставними.
Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено відправлення, отримання, а також не повернення з ремонту ДП "Укрспецвагон" 755 колісних пар, крім того, з урахуванням наданого позивачем уточнення позовних вимог від 18 липня 2008 року, суди дійшли правомірного висновку, що позовні вимоги до 1-го відповідача - ДП "Укрспецвагон" задоволенню не підлягають.
Щодо посилання ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" у касаційній скарзі на штучне притягнення Д
ержавного підприємства "Укрспецвагон" до участі у справі та змінення позивачем територіальної підвідомчості спору, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у відповідності із приписами ст.17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
Посилання ТДВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" у касаційній скарзі на неврахування судами строків позовної давності, що позбавило відповідача права на захист, оскільки термін зберігання первинних бухгалтерських документів, які є доказами по справі, становить 3 роки відповідно до Наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 № 41 і давно сплив, - не знайшло свого підтвердження при розгляді в судах попередніх інстанцій, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази відбору, списання та утилізації документів, які на думку заявника є належними доказами по справі.
Товариство з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" вважає, що судами дано невірну оцінку листуванню між сторонами, а також заявленій вимозі залізниці повернути колісні пари, недослідженості наявності або відсутності письмового договору між сторонами на ремонт колісних пар.
Однак, статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод", оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2008р. у справі № 45/93-08 залишити без змін.
Головуючий І. Ходаківська
Судді Т. Данилова
Г. Кравчук