11 березня 2009 р.
№ 02-13-04/1008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Профіт-Альянс»
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.12.2008 року
у справі
№02-13-04/1008 господарського суду Черкаської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроменерго»
до
Товариства з обмеженою відповідальністю “Профіт-Альянс»
про
усунення перешкод в користуванні земельним сервітутом,
за участю представників сторін від:
позивача:
не з'явились
відповідача:
Солодкий І.С. -за довіреністю від 26.09.2008р.
Справа в господарських судах розглядалася неодноразово.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.12.2007р. (суддя Пащенко А.Д.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. (судді Чорногуз М.Г. -головуючий, Андрейцева Г.М., Зеленіна Н.І.), в позові відмовлено повністю.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційної інстанції і прийняти нове рішення про розірвання договору земельного сервітуту від 15.03.2001р. та визнання права ТОВ “Агропроменерго» на користування частиною земельної ділянки, необхідної для обслуговування виробничого приміщення. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.12.2008р., а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача в судовому засіданні звернувся з усною заявою про відвід суддів, у зв'язку з чим в судовому засіданні 11.03.2009р., призначеного на 12 год. 00 хв., було оголошено перерву до 14 год. 00 хв. 11.03.2009р. для підготовки представником відповідача заяви про відвід у встановленому порядку.
О 14 год. 00 хв. головуючий суддя оголосив про продовження судового засідання, оскільки представник відповідача у встановленому ст.20 ГПК України порядку письмову заяву про відвід колегії суддів у даній справі не заявив.
Заявлене представником відповідача клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, колегією суддів залишене без задоволення, оскільки розгляд касаційної скарги не потребує встановлення певних фактів та обставин справи, а полягає виключно у перевірці рішень судів попередніх інстанцій на відповідність нормам матеріального та процесуального права, що в свою чергу не потребує здійснення фіксації даного процесу технічними засобами. При цьому процесуальне законодавство не встановлює обов'язок касаційної інстанції здійснювати фіксацію судового процесу технічними засобами з відображенням у протоколі судового засідання. Згідно ст.811 ГПК України (зі змінами та доповненнями) на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Отже, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється лише у господарському суді першої та/або апеляційної інстанції при розгляді справи по суті.
Від представника позивача надійшло клопотання (повідомлення телеграфом) про розгляд справи без участі представника позивача. Розглянувши клопотання, враховуючи, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представника позивача.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга ТОВ "Агропроменерго" підлягає задоволенню частково, а скарга ТОВ "Профіт-Альянс" -повністю, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія ЧР № 22-58 від 18.03.1994р. у постійне користування позивача для реконструкції підприємства надано 1,18 га землі в межах згідно з планом землекористування.
Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 15.03.2001р. №193 відповідачу погоджено місце розташування цеху по виробництву та реконструкції обладнання для харчової промисловості та складські приміщення по вул. Кам'янській, 50 на земельній ділянці площею 0,6741га, згідно з рішенням виконкому Смілянської міськради “Про затвердження проекту відведення, надання земельної ділянки ТОВ “Профіт-Альянс», за умови виконання відповідачем умов АПЗ відділу архітектури та містобудування м. Сміла та технічних умов відповідних служб на приєднання об'єкта до інженерних мереж міста.
На вилученій земельній ділянці, наданій ТОВ “Профіт-Альянс», знаходиться приміщення позивача, тому для забезпечення доступу до цього приміщення між ТОВ “Профіт-Альянс» (обтяжуваний) та ТОВ “Агропроменерго» (обтяжувач) 15.03.2001р. було укладено безстроковий (п.2.1) договір на встановлення земельного сервітуту, за умовами розділу 1 якого обтяжувач (позивач), що знаходиться за адресою: м. Сміла, вул. Цегельна, 46, встановлює земельний сервітут на обтяжуваного (відповідача), що знаходиться за адресою: м. Сміла, вул. Невського, 21 а, кв. 91, на проїзд транспортними засобами через земельну ділянку по вул. Кам'ямській, 50 ТОВ “Профіт-Альянс» до приміщень господарського призначення згідно з планом земельної ділянки.
Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову, який первісно заявляв позивач, є вимога щодо зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельним сервітутом шляхом демонтажу залізобетонного паркану, що встановлений на межі землі постійного користування та сервітуту на шляху проходу працівників і проїзду автотранспорту до виробничих приміщень ТОВ "Агропроменерго", а підставою позову -порушення відповідачем, який побудував залізобетонний паркан, умов договору від 15.03.2001р. на встановлення земельного сервітуту. При цьому, позивач просить суд ухвалити судове рішення щодо цієї вимоги, обравши спосіб захисту свого права -усунення перешкод в користуванні земельним сервітутом.
Із змісту поданої позивачем заяви від 16.11.2007р. про зміну підстав і предмету позову вбачається, що він заявляє вимогу щодо розірвання договору від 15.03.2001р. на встановлення земельного сервітуту та визнання права ТОВ "Агропроменерго" на користування частиною земельної ділянки, площею 0,033га, необхідної для обслуговування виробничого приміщення, що розміщене на ній, а підставою позову -одностороння зміна умов договору від 15.03.2001р. відповідачем, який в липні 2005р. по межі земельної ділянки по вул.Кам'янській побудував залізобетонний паркан, що унеможливило встановлене договором право позивача на вільний, найменш обтяжливий прохід працівників та проїзд автотранспорту до своїх приміщень "через земельну ділянку по вул.Каменській, 50…" (п.1 договору). При цьому, позивач просить суд ухвалити судове рішення щодо цієї вимоги, обравши спосіб захисту свого права -розірвання договору від 15.03.2001р. на встановлення земельного сервітуту та визнання права ТОВ "Агропроменерго" на користування частиною земельної ділянки.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, шляхом зміни способу захисту порушеного права. Зміна підстав позову -це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Проте, вищевикладене було залишено судами першої та апеляційної інстанції поза увагою, правова оцінка заяві ТОВ "Агропроменерго" про зміну позовних вимог на предмет одночасної зміни предмету та підстави позову, виходячи зі змісту заяви, а не лише з її назви, не надавалась.
Як вбачається з рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції, суди, не оцінюючи зміст вказаної заяви, не досліджуючи предмет та підстави позову і не виокремлюючи їх, дійшли висновку, що позивач змінив одночасно підстави і предмет позову і такі зміни були прийняті господарськими судами.
Однак, за такого висновку у судів попередніх інстанцій не було законних підстав вирішувати спір в межах зміненого позивачем позову. У такому випадку предметом розгляду є первісні вимоги про захист прав позивача на користування спірною земельною ділянкою.
Також колегія вважає, що суди попередніх інстанцій припустилися порушень ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, згідно зі ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Підставами встановлення земельного сервітуту згідно з ч. 2 ст. 100 Земельного кодексу України, є договір або рішення суду.
Приймаючи оскаржувані судові рішенні, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено в повному обсязі обставини, що мають істотне значення при визначенні умов сервітутного користування спірною земельною ділянкою -межі та можливість встановлення земельного сервітуту, обставини, що створюють перешкоди в реалізації такого права. Судами не досліджено обставини щодо наявності правових підстав для встановлення земельного сервітуту та не враховано вимоги ст.401 Цивільного кодексу України про те, що сервітут може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. При цьому судам слід дати оцінку тій обставині, що згідно схеми проїзд до будівель, що належать позивачу, можливий як з боку вул.Кам'янської, 46, так і по вул.Саксаганського
Як було зазначено вище, на вилученій земельній ділянці, наданій ТОВ “Профіт-Альянс», знаходиться приміщення позивача. З метою доступу до цього приміщення сторонами був встановлений земельний сервітут на земельну ділянку, на якій розміщене виробниче приміщення позивача для його обслуговування.
Відповідно до приписів ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно ч.ч.2, 4 ст.120 Земельного кодексу України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Вирішуючи спір, суди правовий аналіз наведених норм Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України залишили поза увагою і не встановили, на якій правовій підставі приміщення, з приводу доступу до якого виник спір, знаходиться у позивача у власності та/чи користуванні, чи є у позивача право користування частиною земельної ділянки, необхідної для обслуговування приміщення позивача, а відтак, чи були підстави для встановлення земельного сервітуту у спосіб, визначений договором від 15.03.2001р.
На необхідності дослідження вищевикладених обставин колегія суду касаційної інстанції звертала увагу місцевого і апеляційного господарських судів, направляючи справу на новий розгляд. Проте суди, посилаючись на зміну позивачем позову, безпідставно залишили зазначене поза правовою увагою, оскільки як первісно заявлені вимоги, так і змінені вимоги позивача обґрунтовуються тими обставинами, що відповідач в 2005р. побудував залізобетонний паркан по межі земельної ділянки постійного користування ТОВ "Агропроменерго" та сервітуту, що обмежило доступ до виробничих приміщень останнього.
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст.ст.43, 47, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі правовідносини.
Відповідач в касаційній скарзі посилається на те, що справу розглянуто судом у незаконному складі колегії суддів, оскільки суддя Андрейцева Г.М. брала участь у винесенні ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.11.2006 року у справі №13-04/1008, на яку було подано касаційну скаргу №52 від 19.12.2006р.
Колегія відхиляє, як безпідставні, доводи скарги в цій частині, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.11.2006 року у справі №13-04/1008 не була предметом перегляду в суді касаційної інстанції та, відповідно не була скасована. За результатами ж розгляду касаційної скарги №52 від 19.12.2006р. було скасовано постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.11.2006 року у справі №13-04/1008, при прийнятті якої суддя Андрейцева Г.М. участі не брала.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ТОВ "Агропроменерго" задовольнити частково, а касаційну скаргу ТОВ "Профіт-Альянс" задовольнити повністю.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. та рішення господарського суду Черкаської області від 11.12.2007р. у справі №02-13-04/1008 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький