11 березня 2009 р.
№ 2-21/690-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Губенко Н.М.
суддів
Барицької Т.Л.
Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос"
на рішення
від
та на постанову
від
господарського суду Автономної Республіки Крим
09.10.2008
Севастопольського апеляційного господарського суду
01.12.2008
у справі
№ 2-21/690-2006
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос"
до
Приватного підприємства "СКА Пілот"
про
стягнення 264 787,61 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача
Брязгін А.А.;
- відповідача
повідомлений, але не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронос" (далі -позивач) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства "СКА Пілот" (далі -відповідач) про стягнення з останнього заборгованості за невиконані роботи у розмірі 236 859,60 грн., заборгованості за неповернутий матеріал у розмірі 8 948,30 грн., 14 359 грн. пені, 6 330,01 грн. штрафу, судові витрати, а також просило розірвати договір підряду № 51 від 01.11.2004, укладений між сторонами.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог № 241 від 15.09.2008, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за невиконані роботи в сумі 236 859,60 грн., заборгованості за неповернуті матеріали в сумі 8 948,30 грн., пеню за прострочку виконання робіт у сумі 163 673,23 грн., штраф за несвоєчасне усунення недоліків у сумі 6 330,01 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2008 у справі № 2-21/690-2006 (суддя Чонгова С.І.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 14 359,75 грн., штраф у розмірі 6 330,01 грн., 1 700 грн. державного мита та 09,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині вимог про стягнення заборгованості за невиконані роботи в розмірі 236 859,60 грн., заборгованості за неповернуті матеріали в сумі 8 948,30 грн. -відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.12.2008 у справі № 2-21/690-2006 (колегія суддів у складі: Гонтар В.І. -головуючий суддя, судді Борисова Ю.В., Волков К.В.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2008 залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача -без задоволення.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях, обставинам справи.
Зокрема, скаржник зазначає, що звертаючись з позовом до суду серед інших позовних вимог, користуючись правом, наданим п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, просив суд розірвати договір підряду № 51 від 01.11.2004, укладений між сторонами, однак, в порушення ГПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", в мотивувальній частині рішення не зазначено, з яких підстав судом відхилено вимогу позивача про розірвання договору.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості, штрафних санкцій, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 51 від 01.11.2004, а також розірвання вказаного договору підряду на підставі ч. 3 ст. 858 ЦК України.
Відповідно до поданої в порядку ст. 22 ГПК України заяви про зміну позовних вимог від 15.09.2008 № 241 (а.с. 14, том ІІ) позивач просив суд на підставі ст. ст. 526, 622, 625 ЦК України стягнути з відповідача:
- заборгованість за невиконані роботи в сумі 236 859,60 грн.;
- заборгованості за неповернуті матеріали в сумі 8 948,30 грн.;
- пеню за прострочку виконання робіт у сумі 163 673,23 грн.;
- штраф за несвоєчасне усунення недоліків у сумі 6 330,01 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 236 859,60 грн. як заборгованості за невиконані роботи та 8 948,30 грн. заборгованості за неповернуті матеріали, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за умовами укладеного між сторонами договору підряду № 51 від 01.11.2004 відповідач (за договором підрядник) не має обов'язку щодо повернення авансових чи інших платежів у разі невиконання належного обсягу робіт або у разі невикористання за цільовим призначенням переданих позивачем (замовником) матеріалів.
Судами попередніх судових інстанцій зроблено висновок, що заявлені позивачем до стягнення суми не можуть вважатися саме заборгованістю за договором підряду.
Заперечуючи проти даного висновку судів попередніх судових інстанцій, позивач у касаційній скарзі з посиланням на положення ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 623 ЦК України, ст. 224 ГК України, зазначає, що у правовідносинах сторін щодо виконання договору підряду № 51 від 01.11.2004 збитками (витратами, зробленими управненою стороною за договором) є авансові платежі, перераховані позивачем відповідачу для виконання останнім обумовлених сторонами робіт, які останнім не були виконані в повному обсязі. Тобто, має місце порушення цивільного права позивача, і, як наслідок, позовні вимоги про стягнення заборгованості за невиконані роботи є стягненням збитків (зроблених витрат).
Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із даними твердженнями позивача, та вважає, що дані посилання не спростовують вищезазначеного висновку судів попередніх судових інстанцій, враховуючи наступне.
Як вже було зазначено, в заяві про зміну позовних вимог від 15.09.2008 № 241 позивач просив стягнути заборгованість на підставі ст. ст. 526, 622, 625 ЦК України, посилання на норми чинного законодавства, які передбачають стягнення збитків, як-то: ст. ст. 22, 623 ЦК України, ст. 224 ГК України, у даній заяві відсутні.
В свою чергу, враховуючи сутність сплачених позивачем коштів відповідачу, що було встановлено судами попередніх судових інстанцій та не заперечується позивачем, - авансовий платіж (у касаційній скарзі позивач зазначає про сплату авансового платежу), можна говорити про наявність правових підстав для стягнення даної суми у випадку відмови позивача від договору або розірвання договору в судовому порядку.
Враховуючи те, що факт відмови позивача від договору підряду № 51 від 01.11.2004 судами не встановлювався, оскільки позивач не посилався на такі обставини справи з їх підтвердженням належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, а змінюючи свої позовні вимоги не звертався до суду з вимогою про розірвання договору підряду № 51 від 01.11.2004, є всі підстави погодитись із висновками судів попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за невиконані роботи в сумі 236 859,60 грн. та заборгованості за неповернуті матеріали в сумі 8 948,30 грн.
Доводи касаційної скарги з приводу порушення судами першої та апеляційної інстанцій положень ст. 84 ГПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" щодо невирішення судом вимоги про розірвання договору підряду № 51 від 01.11.2004 відхиляються судом касаційної інстанції з підстав того, що з відповідною вимогою позивач не звертався, що вбачається з заяви про зміну позовних вимог від 15.09.2008 № 241, в протилежному випадку, суди б вийшли за межі позовних вимог, чим би допустили порушення п. 2 ст. 83 ГПК України.
Щодо вимог позивача про стягнення пені та штрафу, судами першої та апеляційної інстанції досліджені умови договору підряду, якими сторони передбачили відповідальність сторін за порушення умов договору, та вірно вирішили спір в цій частині з посиланням на норми ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України.
Таким чином, застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.10.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.12.2008 у справі № 2-21/690-2006 -без змін.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
О.А. ПОДОЛЯК