10 березня 2009 р.
№ 10/140
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Чернігівторгбуд", м. Чернігів,
на рішення господарського суду Чернігівської області від 21.10.2008
зі справи № 10/140
за позовом виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі -Виконавча дирекція), м. Чернігів,
до відкритого акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" (далі -Товариство)
про стягнення 3 660 грн.,
Виконавча дирекція звернулася до господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства 3 660 грн. "завищеної вартості проведеного капітального ремонту" на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
Рішенням названого суду від 21.10.2008 (суддя Мурашко І.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. -головуючий, судді Дикунська С.Я., Дзюбко П.О.), позов задоволено. Прийняті судові рішення з посиланням на статтю 1212 ЦК України мотивовано необґрунтованим завищенням Товариством вартості проведеного капітального ремонту та безпідставним отриманням коштів.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення місцевого суду зі справи скасувати внаслідок його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення місцевим і апеляційним господарськими судами обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 14.12.2004 Виконавчою дирекцією (замовник) та Товариством (підрядник) укладено договір підряду на проведення капітального ремонту (далі -Договір), за умовами якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався провести капітальний ремонт у приміщенні замовника за адресою: м. Новгород-Сіверський, вул. К.Маркса, 8;
- пунктом 3.1 Договору передбачено, що фактична вартість виконаних робіт за Договором становить 207 000 грн.;
- відповідно до пункту 3.2 Договору договірна ціна визначається згідно з ДБН Д 1.1-1-2000, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 № 174;
- згідно з пунктом 3.5 Договору підрядник має право збільшувати вартість виконаних робіт в зв'язку зі збільшенням замовником обсягів робіт або внаслідок збільшення вартості будівельних матеріалів, конструкцій, обладнання та інших витрат;
- 23.05.2004 сторонами підписано додаткову угоду до Договору, якою загальну вартість робіт збільшено на 4 400 грн.;
- Товариство виконало роботи з капітального ремонту на 211 400 грн., що підтверджується довідками форми КБ-3 та актами приймання виконаних робіт;
- Виконавча дирекція перерахувала Товариству 211 400 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями;
- 17.03.2008 контрольно-ревізійним відділом у Новгород-Сіверському районі проведено ревізію використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Новгород-Сіверській міжрайонній виконавчій дирекції Чернігівського обласного відділення цього ж Фонду за період з 01.01.2005 по 31.12.2007 та зустрічну перевірку Товариства, якими встановлено, що:
· в акт виконаних робіт за березень 2005 року безпідставно включено вартість "шпаклювання додаткового шару стін по гіпсокартону", оскільки вартість цих робіт враховується у вартості "поліпшеного фарбуванні стін по гіпсокартону" (згідно з ДБН Д 1.1-1-2000), що призвело до завищення вартості робіт на 2 519 грн.;
· відповідачем завищено розмір фактичних витрат на відрядження працівників на суму 1 141 грн. (відрядження не підтверджені відповідними наказами по підприємству);
- позивач про порушення його прав дізнався з висновків проведеної 17.03.2008 ревізії.
Причиною даного спору є питання щодо наявності правових підстав для стягнення з Товариства коштів.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Згідно з частиною першою статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
За приписами частини першої статті 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
У прийнятті судових рішень зі справи попередні судові інстанції виходили з необхідності задоволення позовних вимог Виконавчої дирекції на підставі статті 1212 ЦК України (загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави).
Водночас Виконавча дирекція матеріально-правовою підставою позову обрала статтю 1166 ЦК України (загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду; т. 1, а.с. 4). При цьому заяви позивача про зміну підстав позову (стаття 22 ГПК України) матеріали справи не містять.
З огляду на належну саме позивачеві свободу вибору матеріально-правових підстав позовних вимог, місцевому та апеляційному господарським судам належало не змінювати матеріально-правову підставу заявленого Виконавчою дирекцією позову на власний розсуд, а розглянути позовні вимоги у межах, визначених позивачем, зокрема, дослідити фактичні обставини, пов'язані з наявністю підстав для покладення на відповідача відповідальності за завдану майнову шкоду (дослідити склад цивільного правопорушення). Проте цього ними здійснено не було.
Крім того, для правильного вирішення даного спору попереднім судовим інстанціям належало встановити, чи виконувалися відповідачем спірні роботи зі шпаклювання додаткового шару стін по гіпсокартону, а також дослідити та дати оцінку змісту погоджених сторонами актів (зокрема, форм КБ-3, КБ-2в тощо) з огляду на необхідність дослідження обставин узгодження сторонами обсягів замовлених та фактично виконаних робіт і їх вартості (чи виконувалися спірні роботи; коли саме; чим підтверджується; які підстави були для здійснення перерахування оспорюваних сум позивачем відповідачеві в 2005 році). Ці фактичні обставини не були встановлені ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами.
Разом з тим висновки попередніх судових інстанцій про дотримання Виконавчою дирекцією строків позовної давності є передчасними та не можуть вважатися належним встановленням відповідних обставин, оскільки ці висновки зроблено без дослідження фактичних обставин, пов'язаних з виконанням спірних робіт (як фактом виконання, так і часом виконання), їх обсягом та вартістю.
Отже, господарські суди першої та апеляційної інстанцій припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 21.10.2008 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 зі справи № 10/140 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов