11 березня 2009 р.
№ 45/50
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Воліка І.М.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву та касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2008 року у справі № 45/50 Господарського суду міста Києва за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, до Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ, про стягнення заборгованості,
за участю представників сторін:
позивача -Сова Н.П. (дов. № 2-14 від 08.01.09);
відповідача -Роздольський І.О. (дов. № 2/5749 від 03.12.08),
У січні 2008 року позивач -ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" -пред'явив у господарському суді позов до відповідача -Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення заборгованості.
Вказував, що відповідно до Закону України "Про трубопровідний транспорт", Закону України "Про державний матеріальний резерв", постанови Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.97 "Про затвердження порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву" протягом 2006 -2007 років надав відповідачу послуги по зберіганню природного газу в підземних сховищах газу, що підтверджується актами перевірок.
Посилаючись на не сплату відповідачем отриманих послуг по зберіганню природного газу, позивач, згідно заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача 1 608 737,02 грн. суму на яку збільшилась сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів та 263 993,97 грн. -річних, а всього -1 872,730,99 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25 вересня 2008 року (суддя Самсін Р.І.) позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 235 393,36 грн. суму на яку збільшилась сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів та 116 858,51 грн. -річних.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних та річних, мотивоване посиланнями на прострочення відповідачем грошового зобов'язання, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті інфляційних та річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Рішення в частині часткової відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних та річних, мотивоване посиланнями на ту обставину, що у відповідача виник обов'язок по сплаті послуг по зберіганню природного газу після набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 45/15 за позовом ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" до Державного комітету України з державного матеріального резерву про зобов'язання укласти договір.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2008 року (колегія суддів у складі: Корсака В.А. -головуючого, Коршун Н.М., Авдєєва П.В.) рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 625 ЦК України, та норм процесуального права, просить змінити постанову суду апеляційної інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі рішення та постановити нове рішення про відмову в позові.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду міста Києва від 28 січня 2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2008 року, у справі № 45/19 за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Державного комітету України з державного матеріального резерву зобов'язано Державний комітет України з державного матеріального резерву укласти з Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву.
Враховуючи, що господарським судом у справі № 45/19 було вирішено переддоговірний спір та частину 2 статті 187 Господарського кодексу України, якою встановлено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше, суди попередніх інстанцій встановили, що зазначений договір укладений з дати винесення постанови апеляційного господарського суду у справі № 45/19, тобто з 17 квітня 2008 року.
Судами встановлено, що відповідно до умов договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву позивач зобов'язався за плату зберігати протягом сезону зберігання 2007-2008 років в підземних сховищах газу природний газ, а відповідач -здійснювати оплату за зберігання у встановлені договором строки і розміри.
Також судами встановлено, що протягом 2007-2008 років позивач зберігав у підземних сховищах газу 513 645 280 м3 природного газу та поніс витрати на його зберігання в розмірі 11 094 738,04 грн.
Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 532 від 12.04.02 "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.
Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Дослідивши пункт 8.3 договору суди встановили, що його дія поширюються на відносини сторін, які склалися з 16.04.07 і діє в частині зберігання газу до 15.04.08, а в частині проведення розрахунків за надані послуги -до 20.06.08.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Під час розгляду справи місцевим судом, відповідачем 10.09.08 сплачено позивачу суму основного боргу.
Встановивши момент виникнення зобов'язання за вказаним договором між сторонами, строк їх виконання, момент виникнення заборгованості та період існування заборгованості, з врахуванням постанови Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2008 року у справі № 45/19, суди дослідили відповідність розрахунку інфляційних збитків та річних вимогам чинного законодавства.
Обгрунтованих доводів у спростування розміру сум інфляційних збитків та річних, визначених судом до примусового стягнення, скаржниками не наведено; нарахування здійснено судом відповідно до норм чинного законодавства та положень договору.
Посилання касаційної скарги відповідача на ту обставину, що Законом України "Про державний матеріальний резерв" та постановою Кабінету Міністрів України № 532 від 12.04.02 "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" не передбачено стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву інфляційних та річних, не заслуговують на увагу суду, оскільки вказаними нормативними актами регулюються відносини у сфері формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву, проте вони не є виключними нормами права, які регулюють договірні відносини сторін.
Посилання касаційної скарги ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" на ту обставину, що стягненню підлягають інфляційні та річні за весь період зберігання протягом сезону 2007-2008 років, а не з моменту винесення постанови апеляційного господарського суду у справі № 45/19, не заслуговують на увагу суду та спростовуються п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що спір був розглянутий судами з додержанням принципів рівності та змагальності, всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тому підстав для зміни чи скасування судових актів не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву та касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2008 року у справі № 45/50 Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2008 року у справі № 45/50 залишити без змін.
Головуючий: Н.Г. Дунаєвська
Судді: І.М. Волік
Н.І. Мележик