Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313
Іменем України
17.03.2009
Справа №2-24/589-2009
За позовом Приватного підприємства Паливно - енергетичний комплекс «Современник», (95017 АР Крим, м. Сімферополь, пр. Победи, 15; ідентифікаційний код 24870616)
До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд», ( 95006 АР Крим, вул.. Карала Лібкнехта, 39/41; ідентифікаційний код 01416501)
Про стягнення 88408,24 грн.
Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова
представники:
Від позивача - Аметова Е.М., довіреність від 09.01.2009 р. у справі
Від відповідача - Сигитова С.В., довіреність від 01.01.2009 р. у справі
Обставини справи: Приватне підприємство Паливно - енергетичний комплекс «Современник» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд» про стягнення 88408,24 грн., в тому числі 79361,10 грн. заборгованості, 9047,17 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті поставленого йому товару -ПММ за договором поставки нафтопродуктів б.н. від 09.07.2008р. на суму 73361,10 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не сплачена, що і стало приводом для звернення Приватного підприємства Паливно - енергетичний комплекс «Современник» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Так, відповідач посилається на п. 4.1 договору, відповідно до якого сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань за договором, якщо невиконання зобов'язань є наслідками форс - мажорних обставин, такими обставинами відповідач вважає кризу банківської системи, зокрема Промінвестбанку, в якому відкриті рахункки відпоідача.
Також у відзиві на позов відповідач просить суд відкласти розгляд справи до 01.05.2009 р.
Суд, розглянувши клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи, не вбачає обґрунтованих підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Отже, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, тобто справу можливо розглянути за наявними у справі документами, судом не вбачається обґрунтованих підстав для відкладення розгляду справи.
Крім того, розгляд справи відкладався згідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
09.07.2008 р. між Приватним підприємством Паливно - енергетичний комплекс «Современник» (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Кримгідроспецбуд» (Покупець) був укладений договір поставки № б.н. (а.с. 11).
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Покупець зобов'язується сплатити товар з відстроченням платежу протягом 10 календарних днів з дня поставки товару на адресу Покупця, а Постачальник передати товар з першої вимоги Покупця.
Найменування товару передбачено п. 1.2 договору, та визначається ПММ.
Ціна за одиницю товару та ціна кожної партії товару, що поставляється вказується у виставлених рахунках (п. 2.1 Договору).
Строк сплати: Покупець виконує сплату за нафтопродукти протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару на адресу Покупця. Датою сплати є дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п. 2.2.2 Договору).
Вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008 р. В частині взаєморозрахунків договір припиняє дію після виконання сторонами всіх своїх зобов'язань (п.5.1 Договору).
Позивачем у виконання своїх зобов'язань за Договором було поставлено товар - дизельне паливо на загальну суму 79361,10 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи видатковою накладною № РН-0024389 від 30.10.2008 р. (а.с.9).
Вказаний товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженого представника Покупця у накладній, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБЛ № 296933 від 30.10.2008 р. (а.с.10).
Відповідачем не була сплачена вартість отриманого товару у відповідності до умов договору в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 79361,10 грн. за поставлений товар, що і стало підставою для звернення Приватного підприємства Паливно - енергетичний комплекс «Современник» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.
Позивачем також була пред'явлена вимога відповідачу про сплату боргу від 03.12.2008 р., яка залишена відповідачем без уваги (а.с.8).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Факт отримання товару відповідач не заперечує.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України відповідач не представив доказів оплати заборгованості за поставлений позивачем товар, у судовому засіданні підтвердив, що заборгованість за отриманий товар у розмірі 79361,10 грн. дійсно існує.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, щодо посилань на п. 4.1 договору, відповідно до якого сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань за договором, якщо невиконання зобов'язань є наслідком форс - мажорних обставин, у зв'язку з наступним.
Обставинами, передбаченими п. 4.1 договору, відповідач вважає кризу банківської системи, зокрема Промінвестбанку, в якому відкриті рахунки відповідача.
Проте, зі змісту п. 4.1 договору вбачається, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань за договором, якщо невиконання зобов'язань є слідством форс - мажорних обставин, форс - мажорні обставини повинні бути підтверджені довідкою Торгівельно - промислової палати.
Зазначених довідок відповідачем суду надано не було.
Крім того, згідно з частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Сторони договору передбачили, що форс - мажорні обставини повинні бути підтверджені довідкою Торгівельно - промислової палати, як зазначалось вище, відповідач у порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представив суду зазначені довідки.
Також, відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України не вважаються надзвичайними і невідворотними обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 79361,10 грн. заборгованості за поставлений товар, через що вимоги позивача про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд» заборгованості у розмірі 79361,10 грн. підлягають задоволенню.
В пункті 3.1 Договору поставки сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної сплати у строк, передбачений п. 1.1, п. 2.2.2 даного договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,2 % за кожний день прострочення від вартості прострочених зобов'язань.
Виходячи із вказаного положення договору позивачем заявлена до відшкодування сума пені у сумі 9047,17 грн. за період з 10.11.2008 р. по 05.01.2009 р.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем при нарахуванні суми пені були застосовані відсотки, передбачені Договором, а саме 0,2 % від суми несплаченої у строк вартості отриманого товару за кожний день прострочення платежу .
З цього приводу суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» N 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року.
Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, суд робить висновок, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву.
Положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Відповідно до Постанови НБУ від 21.04.2008 р. N 107 розмір облікової ставки НБУ з 30.04.2008 р. становить 12 %, згідно Листа НБУ від 16.02.2009 р. N 14-011/778-2395 облікова ставка станом на 16.02.2009 р. залишена без змін - у розмірі 12 %.
Відтак, заявлена позивачем сума пені підлягає перерахуванню та зменшенню:
З 10.11.2008 р. по 05.01.2009 р. - 79361,10 грн.(сума заборгованості) х 57 дн. (кількість днів прострочення) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 дн. = 2974,41 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується сума пені у розмірі 2974,41 грн., яка є обґрунтованою, а тому підлягає стягненню з відповідача.
У частині вимог щодо стягнення 6072,76 грн. пені у позові відмовлено.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд», ( 95006 АР Крим, вул.. Карала Лібкнехта, 39/41; ідентифікаційний код 01416501) на користь Приватного підприємства Паливно - енергетичний комплекс «Современник», (95017 АР Крим, м. Сімферополь, пр. Победи, 15; ідентифікаційний код 24870616; п/р 26007515421331 у КРФ АКБ УСБ, м. Сімферополь, МФО 324010) 79361,10 грн. основного боргу, 2974,41 грн. пені, 823,35 грн. державного мита та 109,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення пені у розмірі 6072,76 грн. у задоволенні відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.