Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313
Іменем України
03.03.2009
Справа №2-24/591-2009
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України», (02099 м. Київ, вул.. Бориспільська, 9, корпус 90, кімн. 411; 95015 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Субхі, 4, оф. 40; ідентифікаційний код 34067398)
До відповідача 1) Фізичної особи - підприємця Мамедова Тімура Гусейнагайовича, (97551, АР Крим, Сімферопольський район, с. Кольчугіне, вул. Гагаріна, 28, ідентифікаційний номер 3032526330)
До відповідача 2) Фізичної особи - підприємця Велулаєвої Аліме Айярівни, ( 97551, АР Крим, Сімферопольський район, с. Кольчугіно, вул. Гагаріна, 28, ідентифікаційний номер 2861615144)
До відповідача 3) Фізичної особи - підприємця Найдьон Ірини Володимирівни, ( 97511, АР Крим, Сімферопольський район, с. Новоандріївка, вул. Гагаріна, 18, ідентифікаційний номер 2637713842)
Про стягнення 6 005,49 грн.
Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова
представники:
Від позивача - Соловйов О.О., довіреність № б.н. від 24.12.2008 р.
Від відповідача 1) - Мамедов Т.Г., паспорт
Від відповідача 2) - Велулаєва А.А., паспорт
Від відповідача 3) - Найдьон І.В., паспорт
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи - підприємця Мамедова Тімура Гусейнагайовича, до Фізичної особи - підприємця Велулаєвої Аліме Айярівни, до Фізичної особи-підприємця Найдьон Ірини Володимирівни про стягнення 6005,49 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов укладеного між позивачем та Фізичною особою - підприємцем Мамедовим Тімуром Гусейнагайовичем договору кредиту № ДК 202-94 від 13.11.2008 р., СПД Мамедову Т.Г. був наданий кредит у розмірі 5000,00 грн., який у встановлений договором строк повернутий не був, через що заборгованість СПД Мамедова Т.Г. перед позивачем складає 6005,49 грн. грн., з яких: 4688,00 грн. -борг по неповернутому кредиту, 1159,82 грн. - заборгованість по відсоткам, 157,67 грн. -пеня. Враховуючи те, що зобов'язання СПД Мамедова Т.Г. було забезпечено договором поруки, укладеним з Фізичною особою - підприємцем Велулаєвою Аліме Айярівною та Фізичною особою - підприємцем Найдьон Іриною Володимирівною , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» просить стягнути заборгованість з вказаних відповідачів.
У судовому засіданні, яке відбулось 17.02.2009 р., позивачем надана заява про збільшення позовних вимог, відповідно до яких він просить стягнути з відповідачів - Фізичної особи - підприємця Мамедова Тімура Гусейнагайовича, Фізичної особи - підприємця Велулаєвої Аліме Айярівни, Фізичної особи-підприємця Найдьон Ірини Володимирівни суму боргу з урахуванням пені у розмірі 6110, 49 грн. (а.с. 53-55).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.02.2009р. заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята до розгляду.
18.02.2009р., тобто до судового засідання від позивача надійшла заява про зміну (уточнення) позовних вимог, в якої позивач просить суд розірвати договір кредиту № 202-94, укладений 13.11.2008р. між ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» та Фізичною особою - підприємцем Мамедовим Тімуром Гусейнагайовичем, а також стягнути з відповідачів 6293,29 грн., з яких 4688,00 грн. - заборгованість за кредитом, 1159,82 грн. - заборгованість за відсотками, 445,47 грн. - пені за період з 22.12.2008р. по 11.03.2009р. згідно з наданим розрахунком (а.с.66-68).
24.02.2009р. до господарського суду надійшла заява позивача про зміну (уточнення) позовних вимог, в якої позивач просить суд розірвати договір кредиту № 202-94, укладений 13.11.2008р. між ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» та Фізичною особою - підприємцем Мамедовим Тімуром Гусейнагайовичем, а також стягнути солідарно з відповідачів 6219,39 грн., з яких 4688,00 грн. - заборгованість за кредитом, 1159,82 грн. - заборгованість за відсотками, 371,57 грн. - пені за період з 22.12.2008р. по 03.03.2009р. згідно з наданим розрахунком (а.с.72-73).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 03.03.2009р. заява в частині збільшення суми позову, а саме: стягнення пені у розмірі 371,57 грн. за період з 22.12.2008р. по 03.03.2009р. прийнята до розгляду, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
В частині заявлених додаткових позовних вимог про розірвання договору кредиту ухвалою від 03.03.2009р. заява позивача залишена без розгляду.
У судовому засіданні відповідачами були надані заяви, в яких останні повідомили про незгідність з позовними вимогами про розірвання договору кредиту, а також повідомили про сплату заборгованості за кредитом та пені у найкоротші строки.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
13.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (Кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Мамедовим Тімуром Гусейнагайовичем (Позичальник) був укладений договір кредиту № ДК 202-94 (а.с. 15-16).
Пунктом 2.1 зазначеного Договору встановлено, що Кредитор зобов'язується надати позичальнику в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 5000,00 грн., з оплатою по процентній ставці 3,3 % на місяць, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених договором.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по Договору (п. 3.1 Договору).
Позичальник зобов'язується повністю повернути кредит, отриманий за цим договором, та відсотки за користування ним, до 16-00 годин 29.06.2009р. включно (п. 3.2 Договору).
Кредитор зобов'язується надати Позичальнику кредит в день підписання Договору шляхом видачі з каси Кредитора грошових коштів у розмірі, зазначеному в п. 2.1 договору (п. 4.1.1 Договору).
Відповідно до п. 4.2.3, п. 4.2.4 Договору, Позичальник зобов'язується сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до розділу 5 Договору, проводити погашення кредиту і відсотків у порядку та строки згідно з графіком погашення кредиту і відсотків (Додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору.
За користування кредитом у період з дати, зазначеної в п. 3.1 договору і до дати погашення кредиту Позичальник сплачує Кредиторові відсотки у розмірі 3,3 % на місяць від суми, вказаної в п. 2.1 Договору (п. 5.1 Договору).
Нарахування відсотків здійснюється щодня з дня одержання Позичальником кредиту у касі Кредитора до дати, зазначеної в п. 3.2 Договору (п. 5.2 Договору).
Також, п. 6.1 договору передбачено, що виконання зобов'язання Позичальника за договором забезпечується договором поруки ДП 188 від 13.11.2008р., укладеним між кредитором і Велулаєвою Аліме Айярівною, Найдьон Іриною Володимирівною (Поручителі), а також усім майном та коштами, які належать позичальникові та на які може бути звернено стягнення у порядку, встановленому законодавством України.
Додатком № 1 від 13.11.2008р. до договору кредиту № ДК 202-94 сторони погодили графік сплати кредиту у кількості 228 днів (а.с.17).
На виконання п. 4.1.1 Договору кредиту, позивачем було надано СПД Мамедову Т.Г. кредит у розмірі 5000,00 грн., про що свідчить видатковий касовий ордер № 229 від 13.11.2008р. (а.с.19).
1-й відповідач - СПД Мамедов Т.Г. у судовому засіданні факт отримання грошових коштів не заперечує.
Відповідно до графіку сплати кредиту, перший платіж за договором кредиту у розмірі 389,00 грн., який складається з 312,00 грн. - тіла кредиту та 77,00грн. - відсотків за кредитом, повинен бути проведений 01.12.2008р.
Як вбачається з прибуткових касових ордерів № 1172 від 01.12.2008р., № 1173 від 01.12.2008р., СПД Мамедовим Т.Г. на виконання умов договору кредиту було сплачено 389,00 грн.
Проте у подальшому СПД Мамедов Т.Г. не дотримувався графіку повернення кредиту, порушив вимоги додатку № 1 до договору кредиту № 202-94 від 13.11.2008р. та не здійснив сплати по кредиту 15.12.2008р., 29.12.2008р., 12.01.2009р. у розмірі 1167,00 грн.
У позовній заяві позивач посилається на те, що заборгованість у СПД Мамедова Т.Г. за договором кредиту станом на 30.01.2009р. складає 6005,49 грн. - 4688,00 грн. тіло кредиту, 1159,82 грн. відсотків та 157,67 грн. пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також позивач посилається на ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У позовній заяві позивач посилається також на п. 4.3.4 Договору кредиту, відповідно до якого Кредитор має право вимагати дострокового розірвання договору у разі порушення графіку погашення кредиту і відсотків більш ніж на один платіжний період.
Пунктом 4.3.5 Договору кредиту передбачено, що при настанні обставин, передбачених п. 4.3.4 договору, Кредитор має право направити Позичальникові повідомлення про дострокове розірвання договору. Повідомлення містить вимогу Кредитору про дострокове погашення кредиту, сплату відсотків за весь термін користування кредитом (за весь термін дії Договору), а також пені.
Оскільки СПД Мамедов Т.Г. не дотримувався графіку повернення кредиту та порушив умови договору щодо своєчасного погашення кредиту, розпорядженням № 202-94 від 17.12.2008р. директор Сімферопольського відділення Таврійської філії ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» розпорядився достроково з 17.12.2008р. в односторонньому порядку розірвати договір кредиту 202-94 від 13.11.2008р. (а.с.23).
Крім того, виконання позичальником своїх обов'язків по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів та пені було забезпечено договором поруки № 188 від 13.11.2008р., укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» (Кредитор) та Приватним підприємцем Велулаєвою Аліме Айярівною та Приватним підприємцем Найдьон Іриною Володимирівною (а.с.18)..
Згідно з умовами цього договору поручителі зобов'язалися у випадку невиконання Позичальником взятих на себе зобов'язань по договору кредиту, нести солідарну відповідальність перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного боргу за договором кредиту в сумі 5000,00 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом, пені у розмірах, передбачених договором кредиту, а також відшкодування збитків (п. 2.2 Договору поруки).
З урахуванням викладеного, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 6219,39 грн., з яких 4688,00 грн. - заборгованість за кредитом, 1159,82 грн. - заборгованість за відсотками, 371,57 грн. - пені, посилаючись на порушення СПД Мамедовим Т.Г. умов договору щодо своєчасного погашення кредиту.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Зі змісту договору кредиту № ДК 202-94 від 13.11.2008р. вбачається, що Кредитор має право вимагати дострокового розірвання договору у разу порушення графіку погашення кредиту і відсотків більш ніж на один платіжний період (п. 4.3.4 Договору).
Також пунктом 4.3.5 договору кредиту передбачено, що при настанні обставин, передбачених п. 4.3.4 договору, Кредитор має право направити Позичальникові повідомлення про дострокове розірвання договору. Повідомлення містить вимогу Кредитору про дострокове погашення кредиту, сплату відсотків за весь термін користування кредитом (за весь термін дії Договору), а також пені.
Договір може бути змінено або розірвано на вимогу однієї зі сторін у випадках, встановлених Договором або Законом (п. 8.6 Договору).
Усі зміни та доповнення до Договору дійсні у разі їх підписання сторонами і оформлюються додатковими угодами, які є невід'ємними частинами Договору (п. 8.7 Договору).
Умови договору кредиту не містять посилання на те, що договір вважається розірваним на вимогу однієї зі сторони у разі настання певних обставин.
Навпроти, умовами договору кредиту передбачено лише право Кредитору вимагати розірвання договору у разі порушення Позичальником його умов, а отже до питання по розірвання зазначеного договору слід застосовувати положення ч.ч. 2-4 ст. 188 ГК України.
Відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Позивачем не надано доказів існування домовленості між сторонами договору кредиту про його розірвання, відсутні докази відправлення на адресу СПД Мамедову Т.Г. пропозиції щодо розірвання договору, вимоги про розірвання договору кредиту у позовній заяві позивачем заявлені не були.
У судовому засіданні Мамедов Т.Г. надав письмові пояснення щодо його незгоди з вимогами про розірвання договору кредиту.
Як вже було зазначено вище, ухвалою від 03.03.2009р. заява позивача в частині заявлених додаткових позовних вимог про розірвання договору кредиту залишена без розгляду.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що договірні відносини продовжують існувати між сторонами, адже, умовами договору передбачено, що договір діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків, датою повернення Позичальником у повному обсязі кредиту та відсотків за користування ним є 29.06.2009р.
За таких обставин, враховуючи, що договір кредиту на момент розгляду справи дійсний, а також те, що умовами договору передбачено дострокове повернення всій суми кредиту та відсотків за користування ним за весь термін дій договору тільки у випадку розірвання договору кредиту, суд не находить підстав для задоволення позову в частині стягнення суми кредиту та відсотків за користування ним, по яким на момент надходження позовної заяви до суду не наступив термін їх сплати.
Проте, як встановлено судом та не заперечується відповідачем - СПД Мамедовим Т.Г., останній припустився порушення умов договору, а саме порушив графік погашення кредиту та відсотків за ним.
На час звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитом, відповідач не здійснив сплати по кредиту відповідно до затвердженого графіку його погашення 15.12.2008р., 29.12.2008 р., 12.01.2009р. та 26.01.2009р. на загальну суму 1556,00 грн., з яких 1248 грн. - заборгованість за кредитом, 308,00 грн. - заборгованість по відсотках.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Оскільки виконання позичальником своїх обов'язків по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів та пені було забезпечено договором поруки № 188 від 13.11.2008 р., укладеними між ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» (Кредитор) та Приватним підприємцем Велулаєвою Аліме Айярівною та Приватним підприємцем Найдьон Іриною Володимирівною, позивач просить стягнути заборгованість з відповідачів солідарно.
Частиною 1 ст. 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Суд зазначає, що види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Згідно з частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як вбачається з пункту 3.1 договорів поруки на поручителів та позичальника була покладена солідарна відповідальність за виконання зобов'язання, крім того, умовами договору поруки передбачено, що Кредитор має право вимоги до Поручителів як солідарно, так і до кожного з них окремо.
Згідно зі статтею 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Умовами договору поруки, зокрема п. 2.3, передбачено, що Поручителі приймають на себе зобов'язання, у випадку невиконання Позичальником зобов'язань за договором кредиту, здійснити виконання зобов'язання Позичальника в обсязі, заявленому Кредитором в письмовій вимозі, протягом 3 робочих днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Кредитора про виконання зобов'язань.
На виконання зазначеного пункту договору, позивачем на адресу поручителів були відправлені листи від 16.01.2009 р. з вимогою погасити суму заборгованості за кредитом (а.с. 25-26).
У судовому засіданні відповідачі підтвердили отримання зазначених листів, проте доказів сплати заборгованості за кредитом не надали, у той час як статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, пред'явлення ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» позову до солідарних боржників відповідає приписам чинного законодавства України.
З урахуванням викладеного, вимоги позивача щодо стягнення солідарно з відповідачів 4688 грн. тіла кредиту та 1159,82 грн. відсотків за кредитом підлягають задоволенню частково у розмірі 1556,00 грн., з яких 1248 грн. - заборгованість за кредитом, 308,00 грн. - відсотки.
В частині вимог щодо стягнення 3291,82 грн., з яких 3440 грн. - тіло кредиту та 851,82 грн. відсотки, у позові відмовлено.
В пункті 7.1 Договору кредиту сторони передбачили, що у випадку порушення Позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплати відсотків за користування кредитом, Кредитор, починаючи з третього робочого дня прострочення зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, має право нарахувати, а Позичальник зобов'язаний оплатити Кредитору пеню (включаючи перші дів дні прострочення платежу) у розмірі 0,5 % від суми непогашення в строк платежу за кожний день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості. У разі несплати Позичальником заборгованості за одним простроченим платежем та виникнення заборгованості за наступним платежем (по оплаті кредиту та/або відсотків за користування кредитом), пеня за наступним простроченим платежем нараховується з першого робочого дня прострочення платежу.
Виходячи із вказаного положення договору позивачем заявлена до відшкодування сума пені із урахуванням збільшення розміру позовних вимог у сумі 371,57 грн. за період з 22.12.2008р. по 03.03.2009 р.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем при нарахуванні суми пені були застосовані відсотки, передбачені Договором, а саме 0,5 % від суми непогашення в строк платежу за кожний день прострочення платежу .
З цього приводу суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» N 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року.
Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, суд робить висновок, що відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву.
Положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Відповідно до Постанови НБУ від 21.04.2008 р. N 107 розмір облікової ставки НБУ з 30.04.2008 р. становить 12 %, згідно Листа НБУ від 16.02.2009 р. N 14-011/778-2395 облікова ставка станом на 16.02.2009 р. залишена без змін - у розмірі 12 %.
Відтак, заявлена позивачем сума пені підлягає перерахуванню із урахуванням встановленої суми заборгованості відповідача із урахуванням строків сплати, визначених графіком сплати кредиту, та зменшенню:
З 16.12.2008 р. по 03.03.2009 р. - 389,00 грн.(сума заборгованості) х 78 дн. (кількість днів прострочення) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 дн. = 19,95 грн.
З 30.12.2008 р. по 03.03.2009 р. - 389,00 грн. х 64 дн. х 24% / 365 = 16,37 грн.
З 13.01.2009 р. по 03.03.2009 р. - 389,00 грн. х 50 дн. х 24% / 365 = 12,78 грн.
З 27.01.2009 р. по 03.03.2009 р. - 389,00 грн. х 36 дн. х 24% / 365 = 9,21грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується сума пені у розмірі 58,31 грн., яка є обґрунтованою, а тому підлягає стягненню з відповідача.
У частині вимог щодо стягнення 313,26 грн. пені у позові відмовлено.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 10.03.2009 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця Мамедова Тімура Гусейнагайовича, (97551, АР Крим, Сімферопольський район, с. Кольчугіне, вул. Гагаріна, 28, ідентифікаційний номер 3032526330), з Фізичної особи - підприємця Велулаєвої Аліме Айярівни, ( 97551, АР Крим, Сімферопольський район, с. Кольчугіно, вул. Гагаріна, 28, ідентифікаційний номер 2861615144) та з Фізичної особи - підприємця Найдьон Ірини Володимирівни, ( 97511, АР Крим, Сімферопольський район, с. Новоандріївка, вул. Гагаріна, 18, ідентифікаційний номер 2637713842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України», (02099 м. Київ, вул.. Бориспільська, 9, корпус 90, кімн. 411; 95015 АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Сухі, 4, оф. 40; ідентифікаційний код 34067398) 1248,00 грн. заборгованості за кредитом, 308,00 грн. - відсотків за користування кредитом, пеню у розмірі 58,31 грн., 26,16 грн. державного мита, 30,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині у позові відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.