17 березня 2009 р.
№ 15/261(1/445-21/71)
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу приватного малого підприємства "Зільник", м. Львів (далі -ПМП "Зільник")
на рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2008 та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2008
зі справи № 15/261(1/445-21/71)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Бізнес Сервісу", м. Львів (далі -ТОВ "Центр Бізнес Сервісу")
до товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція "Галицькі контракти", м. Львів (далі -ТОВ "Редакція "Галицькі контракти"),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра", м. Київ (далі -ВАТ КБ "Надра"), та
ПМП "Зільник",
про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 06.04.2007 № 06-04/1 та про визнання права власності.
Судове засідання проведено за участю представників:
ТОВ "Центр Бізнес Сервісу" -не з'яв.,
ТОВ "Редакція "Галицькі контракти" -Єсіпова І.А.,
ВАТ КБ "Надра" -не з'яв.,
ПМП "Зільник" -Зубача А.З., Шнира Я.Б.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ТОВ "Центр Бізнес Сервісу" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "Редакція "Галицькі контракти" про:
- визнання дійсним договору від 06.04.2007 № 06-04/1 купівлі-продажу нежитлових приміщень № 137-141, 141А, 167-186 загальною площею 501,3 кв.м, що знаходяться в лівому крилі 4-го поверху будинку № 109 по вул. Зеленій у м. Львові (далі -нежитлові приміщення);
- визнання ТОВ "Центр Бізнес Сервісу" власником нежитлових приміщень.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
09.10.2008 позивач подав суду заяву про відмову від позову в частині визнання його власником нежитлових приміщень.
Рішенням господарського суду Львівської області від 09.10.2008 (суддя Костів Т.С.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2008 (колегія суддів у складі: суддя Давид Л.Л. -головуючий, судді Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.), позов задоволено частково:
- припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання за позивачем права власності на нежитлові приміщення;
- визнано недійсним укладений ПМП "Зільник" і ВАТ КБ "Надра" договір іпотеки від 01.07.2005 в частині щодо нежитлових приміщень;
- визнано дійсним укладений ТОВ "Центр Бізнес Сервісу" і ТОВ "Редакція "Галицькі контракти" договір від 06.04.2007 № 06-04/1 купівлі-продажу нежитлових приміщень;
- на ТОВ "Редакція "Галицькі контракти" віднесено судові витрати зі справи.
Судові рішення мотивовано тим, що:
? сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору від 06.04.2007 № 06-04/1;
? згідно з умовами зазначеного договору ТОВ "Центр Бізнес Сервісу" відповідно до наданого відповідачем рахунка сплатило на користь ТОВ "Редакція "Галицькі контракти" 5 000 грн. авансу, а останнє зобов'язувалося письмово повідомити покупця (позивача) про визначені дату, час, місце нотаріального посвідчення даного договору;
? відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору та передачі майна за актом приймання-передачі;
? з огляду на наведене наявні передбачені чинним законодавством підстави для визнання договору від 06.04.2007 № 06-04/1 дійсним;
? укладений ПМП "Зільник" і ВАТ КБ "Надра" договір іпотеки від 01.07.2005 стосується предмета договору від 06.04.2007 № 06-04/1 -нежитлових приміщень, власником яких є ТОВ "Редакція "Галицькі контракти", а тому обтяження ПМП "Зільник" (не власником) цих нежитлових приміщень іпотекою суперечить приписам Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), а отже, договір іпотеки від 01.07.2005 слід визнати недійсним.
ПМП "Зільник" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення зі справи скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Скаргу мотивовано тим, що судові інстанції порушили приписи ЦК України та Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), оскільки:
не підтвердили належними засобами доказування та не обґрунтували належним чином наявність у ТОВ "Редакція "Галицькі контракти" права власності на нежитлові приміщення;
не врахували, що укладений ТОВ "Центр Бізнес Сервісу" і ТОВ "Редакція "Галицькі контракти" договір від 06.04.2007 № 06-04/1 купівлі-продажу нежитлових приміщень підлягав не лише нотаріальному посвідченню, а й державній реєстрації, а тому не міг бути визнаний дійсним на підставі приписів статті 220 ЦК України;
прийняли рішення, що стосується прав і обов'язків, зокрема, громадянина Христича О.А., якого не було залучено до участі у справі.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Центр Бізнес Сервісу" зазначає про її безпідставність і просить оскаржувані рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін.
До Вищого господарського суду України надійшла заява Гузій О.І., в якій дана особа просить залучити її до участі у справі як третю особу, скасувати в постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2008, рішення ж господарського суду Львівської області скасувати "в повному обсязі, окрім, абзацу шостого на другій сторінці цього рішення" і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення без задоволення зазначеної заяви Гузій О.І., оскільки згідно з приписами статей 26 і 27 ГПК України залучення до участі у справі третіх осіб можливе лише до прийняття рішення у справі.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 02.01.2002 державним підприємством "Львівжитлобудсервіс" і ТОВ "Редакція "Галицькі контракти" укладено договір оренди, зокрема, нежитлових приміщень, строк дії якого -до 31.12.2002; договір у подальшому переукладався та продовжував строк дії;
- 01.04.2005 приватне підприємство "Леві" (далі -ПП "Леві", правонаступник державного підприємства "Львівжитлобудсервіс") відчужило нежитлові приміщення приватному підприємству "Інфосервіс-Інвест" (далі -ПП "Інфосервіс-Інвест");
- ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 31.03.2005 задоволено заяву ТОВ "Редакція "Галицькі контракти" про вжиття запобіжних заходів щодо майна ПП "Леві" та вирішено накласти арешт на приміщення третього та четвертого поверхів будинку по вул. Зеленій, 109 у м. Львові (у тому числі на нежитлові приміщення);
- 22.04.2005 ПП "Інфосервіс-Інвест" і Гузій Оленою Ігорівною укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень;
- 24.06.2005 Гузій О.І. відчужила за договором купівлі-продажу придбані нею нежитлові приміщення Христичу Олександру Анатолійовичу;
- 30.06.2005 Христичем О.А. і ПМП "Зільник" укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень;
- 30.06.2005 ВАТ КБ "Надра" і ПМП "Зільник" укладено кредитну угоду, згідно з умовами якої зазначений банк надав позичальнику кредит у розмірі 500 000 доларів США на термін 60 місяців для придбання офісних приміщень, зокрема, за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеним ПМП "Зільник" і гр. Христичем О.А.;
- згідно з договором від 01.07.2005 ПМП "Зільник" передало в іпотеку ВАТ КБ "Надра" нежитлові приміщення;
- рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23.05.2006 на ТОВ "Редакція "Галицькі контракти" переведено з ПМП "Зільник" права та обов'язки покупця нежитлових приміщень за укладеним ПМП "Зільник" і Христичем О.А. договором купівлі-продажу від 30.06.2005;
- відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.12.2006 № 13051066 власником нежитлових приміщень є ТОВ "Редакція "Галицькі контракти";
- ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22.01.2007 зазначене рішення Личаківського районного суду м. Львова скасовано;
- 25.12.2006 ТОВ "Редакція "Галицькі контракти" (продавець) та ТОВ "Центр Бізнес Сервісу" (покупець) укладено попередній договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідно до якого продавець зобов'язався не пізніше 06.04.2007 підписати з покупцем основний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень;
- 06.04.2007 ТОВ "Редакція "Галицькі контракти" (продавець) та ТОВ "Центр Бізнес Сервісу" (покупець) укладено договір № 06-04/1 купівлі-продажу нежитлових приміщень, згідно з умовами якого:
продавець зобов'язаний передати у власність покупця шляхом продажу нежитлові приміщення, а покупець зобов'язаний прийняти майно у власність, сплатити за нього ціну відповідно до умов договору та здійснити реєстрацію права власності у встановленому порядку (пункт 1.1 договору);
загальна вартість майна становить 152 111 грн., з яких 5 000 грн. покупець зобов'язаний сплатити авансом шляхом його внесення на рахунок продавця або в касу не пізніше 12.04.2007 (пункти 1.3 і 2.1 договору);
продавець зобов'язаний письмово повідомити покупця про визначені ним дату, час і місце нотаріального посвідчення договору, яка не повинна бути пізніше 16.04.2007 (пункт 2.2 договору);
основну суму вартості предмета договору покупець зобов'язаний оплатити впродовж 10 днів після передачі майна у власність за актом приймання-передачі (пункт 2.3 договору);
сторони обумовили обов'язковість нотаріального посвідчення договору за рахунок покупця (пункт 11.1 договору);
- 10.04.2007 позивач перерахував на рахунок відповідача 5 000 грн. авансу за платіжним дорученням № 394;
- відповідач ухилився від виконання взятих на себе за договором зобов'язань (щодо передачі майна та нотаріального посвідчення договору);
- рішенням третейського суду від 21.01.2008, створеного для вирішення конкретного спору (суд ad hoc) у м. Яремчі Івано-Франківської області, затверджено мирову угоду, укладену позивачем -приватною фірмою науково-виробничим підприємством "Комтех-плюс" та відповідачами - ТОВ "Редакція "Галицькі контракти", дочірнім підприємством "Контракти-Медіа", товариством з обмеженою відповідальністю "Українське рекламне агентство "Галицькі контракти", товариством з обмеженою відповідальністю аудиторською фірмою "Контракти-аудит", товариством з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" і ТОВ "Центр Бізнес Сервісу", згідно з якою право власності на, зокрема, нежитлові приміщення визнано за приватною фірмою науково-виробничим підприємством "Комтех-плюс";
- 23.09.2008 господарським судом Івано-Франківської області видано наказ про примусове виконання зазначеного рішення третейського суду.
Згідно з частиною четвертою статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову.
У пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" зазначено, що приписи частини четвертої статті 22 ГПК України, передбачаючи право позивача, зокрема, на відмову від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог. У разі такої відмови та її прийняття судом провадження зі справи підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом у загальному порядку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
З урахуванням викладеного місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині визнання позивача власником нежитлових приміщень.
Разом з тим, суд касаційної інстанції не може погодися з судовими рішеннями, прийнятими за результатами розгляду іншої позовної вимоги, з огляду на таке.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність підстав для визнання дійсним договору від 06.04.2007 № 06-04/1 купівлі-продажу нежитлових приміщень.
За приписом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 358 ЦК України право продажу товару належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
З урахуванням встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи не може вважатися безсумнівним висновок названих інстанції про те, що ТОВ "Редакція "Галицькі контракти" є законним власником нежитлових приміщень.
Так, зазначеного висновку місцевий та апеляційний господарські суди дійшли на підставі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23.05.2006, яким на ТОВ "Редакція "Галицькі контракти" переведено з ПМП "Зільник" права та обов'язки покупця нежитлових приміщень за укладеним ПМП "Зільник" і Христичем О.А. договором купівлі-продажу від 30.06.2005. Проте попередні судові інстанції не дали оцінки таким обставинам, що мають значення для справи: відповідне рішення Личаківського районного суду м. Львова скасовано ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22.01.2007; рішенням же третейського суду від 21.01.2008 право власності на, зокрема, нежитлові приміщення визнано за приватною фірмою науково-виробничим підприємством "Комтех-плюс". Отже, поміж іншим, господарський суд Львівської області та Львівський апеляційний господарський суд у розгляді справи повинні були вирішити питання про необхідність залучення Христича О.А та приватної фірми науково-виробничого підприємства "Комтех-плюс" до участі у справі.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно з частиною третьою статті 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Разом з тим, якщо правочин повністю або частково виконаний однією зі сторін, а інша ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд відповідно до частини другої статті 220 ЦК України за вимогою сторони, що виконала правочин (або її правонаступника), може визнати його дійсним. Це правило не застосовується, якщо є передбачене законодавчими актами обмеження (заборона) на здійснення такого правочину або сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних його умов. Також слід зазначити, що правила статті 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки.
Тому, приймаючи рішення з даної справи, суди повинні були перевірити, чи підлягав правочин нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно ухилялася сторона від його посвідчення і чи немає підстав для визнання правочину нікчемним (невідповідність умовам законодавства). Адже у кожному конкретному випадку суду необхідно встановлювати, який правочин вчинено та яка форма передбачена саме для цього правочину законом, що діяв на момент вчинення. Саме таку правову позицію викладено в Узагальнені Верховного Суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними".
Наведена правова позиція кореспондується з викладеним у пункті 7 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними".
Отже, попередні судові інстанції у розгляді справи мали встановити, але не встановили, яка форма передбачена саме для цього правочину (договору від 06.04.2007 № 06-04/1 купівлі-продажу нежитлових приміщень) законом, що діяв на момент його вчинення, і лише з огляду на досліджені обставини вирішити питання про можливість застосування до спірних правовідносин приписів статті 220 ЦК України.
Крім того, у вирішенні даного спору місцевий та апеляційний господарські суди з посиланням на пункт 1 статті 83 ГПК України дійшли висновку про необхідність визнання недійсним укладеного ПМП "Зільник" і ВАТ КБ "Надра" договору іпотеки від 01.07.2005. Даний висновок не узгоджується з законодавчими приписами з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 1 і 2 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
У пункті 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено: "Якщо вирішуючи господарський спір господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись частиною першою статті 83 ГПК, повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині".
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, ПМП "Зільник" і ВАТ КБ "Надра" були залучені до участі у справі як треті особи, які не мають самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Отже, визнавши недійсним укладений не сторонами справи, а третіми особами договір іпотеки від 01.07.2005, який не є предметом даного спору і лише опосередковано стосується нежитлових приміщень (предмету договору купівлі-продажу від 06.04.2007 № 06-04/1), притому навіть без залучення ПМП "Зільник" і ВАТ КБ "Надра" до участі у справі як відповідачів, господарські суди попередніх інстанцій без достатніх на те підстав вийшли за межі позовних вимог, що суперечить наведеним приписам процесуального права.
Згідно ж з частиною першою статті 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Таким чином, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для часткового скасування оскаржуваних судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати належну правову оцінку всім доказам та доводам сторін і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу приватного малого підприємства "Зільник" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2008 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2008 зі справи № 15/261(1/445-21/71) скасувати в частині прийняття рішення про визнання частково недійсним договору іпотеки від 01.07.2005 та про визнання дійсним договору від 06.04.2007 № 06-04/1 купівлі-продажу нежитлових приміщень.
Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
3. В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 09.10.2008 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2008 зі справи № 15/261(1/445-21/71) залишити без змін.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов