11 березня 2009 р.
№ 5/234
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Воліка І.М.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Дочірньої компанєї "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2008 року у справі № 5/234 Господарського суду Полтавської області за позовом Дочірньої компанєї "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, до Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго", Полтавська область, про стягнення 4 090 167,76 грн.,
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився;
відповідача -Рубан Н.Б. (дов. № 4058 від 21.11.08),
У червні 2008 року позивач -ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" -пред'явив у господарському суді позов до відповідача -КВП "Комсомольськтеплоенерго" про стягнення 4 090 167,76 грн.
Вказував, що 30.12.05 між ним та відповідачем було укладено договір на постачання природного газу № 06/05-2109 ТЕ-24, відповідно до умов якого він зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) природний газ в період з 01.01.06 по 30.04.06 в обсязі встановленому договором, а відповідач -прийняти та оплатити природний газ на умовах визначених договором.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати, позивач просив стягнути з відповідача 2 582 221,37 грн. боргу, 282 067,95 грн. пені, 1 044 293,92 грн. інфляційних та 181 584,52 грн. -річних, а всього -4 090 167,76 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04 вересня 2008 року (суддя Гетя Н.Г.) позов задоволено.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 2 582 221,37 грн. боргу, 282 067,95 грн. пені, 1 044 293,92 грн. інфляційних, 181 584,52 грн. -річних, 25 500,00 грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, пені, інфляційних та річних.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2008 року (колегія суддів у складі: Агрикової О.В. -головуючого, Фаловської І.М., Разіної Т.І.) рішення змінено.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 2 585 221,37 грн. боргу, 1,00 грн. пені, 180 606,82 грн. річних, 956 528,45 грн. інфляційних, 23 188,20 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Розстрочено виконання рішення в частині стягнення 1,00 грн. пені, 180 606,82 грн. річних та 956 528,45 грн. інфляційних.
Зобов'язано відповідача, починаючи з січня 2009 року перераховувати на користь позивача грошові кошти у сумі 31 587,12 грн. в рахунок погашення заборгованості зі сплати 1,00 грн. пені, 180 606,82 грн. річних та 956 528,45 грн. інфляційних на протязі 3 років до грудня 2011 року.
Постанова в частині зменшення пені, мотивована посиланнями на ту обставину, що відповідач є збитковим підприємством, а зменшення розміру неустойки, у виняткових випадках, згідно ст. 83 ГПК України, є правом суду.
Постанова в частині зменшення розміру інфляційних та річних, мотивована посиланнями на неправильний розрахунок місцевим судом розміру інфляційних та річних, які підлягають стягненню.
Постанова в частині розстрочення виконання рішення суду на три роки, мотивована посиланнями на ту обставину, що відповідач є комунальним підприємством, основним джерелом отримання коштів для розрахунку за природній газ є надходження платежів від населення за комунальні послуги.
У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає не повному обсязі.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.12.05 між сторонами у справі було укладено договір на постачання природного газу № 06/05-2109 ТЕ-24, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) природний газ в період з 01.01.06 по 30.04.06 в обсязі встановленому договором, а відповідач -прийняти та оплатити природний газ на умовах визначених договором.
Відповідно до п. 5.1 договору, ціна за 1000,00м3 газу без врахування вартості транспортування газу територією України становить 206,40грн.
Згідно з п. 6.1 договору, оплата за газ та послуги з його транспортування здійснюються покупцем (відповідачем) грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу -не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяцем поставки газу.
Згідно ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.
В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляці за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач в повному обсязі виконав свої договірні зобов'язання, проте відповідач, в порушення умов договору, виконав свої договірні зобов'язання частково, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 2 582 221,37 грн. на яку позивачем правомірно нараховано інфляційні та річні, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача боргу, інфляційних нарахувань та річних.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідачем надано суду копії платіжних доручень № 1162 від 02.10.08 та № 1 від 22.10.08 про сплату на користь позивача грошових коштів на загальну суму 2 582 221,37 грн., що є сумою основного боргу.
Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до п. 7.2 договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п. 6.1 договору покупець (відповідач) сплачує на користь постачальника (позивача) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач платіжними дорученнями № 1162 від 02.10.08 та № 1 від 22.10.08 сплатив позивачу 2 582 221,37 грн. - суму основного боргу, та надав суду звіти про фінансові результати КВП "Комсомольськтеплокомуненерго" за 2006-2007 роки та баланси останнього станом на 01.01.07 та на 31.12.07, згідно яких відповідач є збитковим підприємством.
Згідно п. 3 ст. 83 ГК України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи ту обставину, що відповідачем сплачено суму основного боргу, а також те, що відповідач є збитковим підприємством, висновок суду апеляційної інстанції про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального права.
Відповідно до ч. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
При цьому суду слід ураховувати приписи ст. 121 ГПК про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
В порушення ст. 121 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції будь-яких обгрунтованих доводів неможливості виконання рішення суду не містить.
За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції в частині розстрочення виконання рішення в частині стягнення 1,00 грн. пені, 180 606,82 грн. річних та 956 528,45 грн. інфляційних є такою, що не відповідає нормам матеріального права, а тому підлягає скасуванню, в решті постанова суду апеляційної інстанції, як така, що прийнята з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню в силі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2008 року у справі № 5/234 в частині задоволенні клопотання Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" про розстрочення виконання рішення в частині стягнення з Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1,00 грн. пені, 180 606,82 грн. річних та 956 528,45 грн. інфляційних скасувати.
3. В решті постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2008 року у справі № 5/234 залишити без змін.
Головуючий: Н.Г. Дунаєвська
Судді: І.М. Волік
Н.І. Мележик