10 березня 2009 р.
№ 15/252пд
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу об'єднання християн "Відродження", м. Шахтарськ Донецької області,
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.09.2008
зі справи № 15/252пд
за позовом Шахтарської міської ради (далі -Міська рада), м. Шахтарськ Донецької області,
до об'єднання християн "Відродження" (далі -Об'єднання)
про розірвання договору,
за участю представників сторін:
позивача -Швидкої Є.Ю.,
відповідача -не з'явився,
Міська рада звернулася до господарського суду Донецької області з позовом про розірвання укладеного її виконавчим комітетом з Об'єднанням договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 12.06.2002 (далі -Договір).
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.07.2008 (суддя Забарющий М.І.) у позові відмовлено. Прийняте судове рішення мотивовано відсутністю у Міської ради права на подання даного позову, коли стороною за Договором та самостійною юридичною особою є її виконавчий комітет.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.09.2008 (колегія суддів у складі: Старовойтова Г.Я. -головуючий суддя, судді Акулова Н.В., Волков Р.В.), рішення господарського суду Донецької області від 04.07.2008 скасовано та позов задоволено. Постанову апеляційного суду мотивовано відсутністю у виконавчого комітету Міської ради статусу юридичної особи та невиконанням відповідачем договірних зобов'язань із завершення будівництва об'єкта.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Об'єднання просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:
- 12.06.2002 виконавчим комітетом Міської ради (продавець) та Об'єднанням (покупець) укладено Договір, за умовами якого продавець передав у власність покупця об'єкт незавершеного будівництва (місто Шахтарськ, мікрорайон "Журавлівка", № 44 "б"), а покупець зобов'язався прийняти зазначений об'єкт, сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі, та пройти реєстрацію в бюро технічної інвентаризації;
- Міською радою не подано доказів ліквідації чи реорганізації виконавчого комітету Міської ради як юридичної особи.
Апеляційним господарським судом встановлено, що:
- пунктом 1.4 Договору передбачено обов'язок покупця внести в оплату придбаного об'єкту 4 474 грн. протягом 30 календарних днів з моменту підписання Договору. Термін оплати може бути продовжений до 31.12.2002, за умови сплати не менше 50% вартості продажу об'єкта. Плата вноситься на підставі Договору. Якщо покупець не сплатить протягом 30 днів з дня підписання Договору 50% вартості об'єкта, він втрачає право на розстрочку платежу. При цьому за рішенням органу приватизації строк сплати може бути продовжено ще на 30 днів, протягом яких покупець зобов'язаний сплатити повну суму за об'єкт;
- відповідно до пункту 5.1 Договору покупець зобов'язався завершити будівництво об'єкта до квітня 2004 року;
- згідно з пунктом 7.1 Договору у разі порушення строків оплати за об'єкт приватизації покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочки;
- покупець: на виконання умов Договору перерахував лише 2 000 грн. 13.08.2002; право користування земельною ділянкою не оформив; будівництво об'єкта не завершив;
- пунктом 11.3 Договору передбачено, що в разі невиконання однією з сторін умов цього Договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або господарського суду;
- виконавчий комітет Міської ради не є юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 31.05.2008.
Причиною даного спору є питання щодо правомірності розірвання Договору.
Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є, зокрема, встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що у разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.
У прийнятті рішення зі справи суд апеляційної інстанції виходив з наявності підстав для розірвання Договору внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань із завершення будівництва об'єкту до квітня 2004 року.
Водночас ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами:
- не виконано в повному обсязі вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 22.04.2008 з даної справи (зокрема: щодо з'ясування причин невиконання відповідачем зобов'язань з завершення будівництва; стосовно необхідності дослідження підстав для застосування пункту 11.4 Договору тощо);
- не прийнято будь-якого процесуального рішення за поданою на підставі статті 22 ГПК України заявою Міської ради від 24.09.2007 № 01-22/2640 про доповнення позову додатковими вимогами щодо стягнення з Об'єднання збитків (т. 1, а.с. 39);
- не встановлено фактичних обставин, пов'язаних з перебігом строку позовної давності за заявленими Міською радою вимогами, та залишено без дослідження та оцінки заяву відповідача про застосування позовної давності, подану ним на виконання приписів частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України (т. 2, а.с. 4).
При цьому тлумачення судом апеляційної інстанції того, що має розумітися "під збільшенням розміру позовних вимог" не стосується даної справи, у якій Міська рада згаданою заявою намагалася змінити (розширити) предмет даного позову шляхом збільшення кількості позовних вимог, але не порушувала питання про збільшення розміру заявленої вимоги (т. 1, а.с. 39), що свідчить про неправильне застосування апеляційним судом приписів частини четвертої статті 22 ГПК України.
Отже, місцевий та апеляційний господарські суди не лише не дотрималися приписів статей 22, 11112 ГПК України, але й припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу об'єднання християн "Відродження" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 04.07.2008 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.09.2008 зі справи № 15/252пд скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов