10 лютого 2009 р.
№ 5/186-07
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Хандуріна М.І.,
суддів Заріцької А.О.,
Короткевича О.Є.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
арбітражного керуючого Амельченка М.Д.
на ухвалу
Житомирського апеляційного господарського суду
від 01 грудня 2008 року
у справі
господарського суду
№ 5/186-07
Вінницької області
за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Нестор-М"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра"
про
визнання банкрутом,
ліквідатор
арбітражний керуючий Амельченко М.Д.,
Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Арбітражний керуючий Амельченко М.Д. звернувся з касаційною скаргою на ухвалу від 01.12.2008 Житомирського апеляційного господарського суду.
Зазначеною ухвалою відмовлено у прийнятті апеляційної скарги арбітражного керуючого Амельченка М.Д. на ухвалу господарського суду Вінницької області від 28.10.2008, справу повернуто до господарського суду Вінницької області.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.10.2008призначено дату судового засідання для розгляду заяв кредиторів про заміну ліквідатора, зобов'язано арбітражного керуючого Амельченка М.Д. надати суду звіт про виконану роботу, явку представників сторін визнано обов'язковою.
Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст.12 Закону України “Про судоустрій України», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Тобто, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне оскарження ухвали господарського суду першої інстанції.
Згідно зі ст.ст. 106 та 11113 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядках у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Приписами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості оскарження ухвали суду про призначення справи до розгляду, витребування відповідних документів та виклик учасників процесу в судове засідання.
Зважаючи на відсутність нормативних підстав для оскарження ухвали господарського суду Вінницької області від 28.10.2008 про відкладення розгляду справи апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовив у прийнятті апеляційної скарги на зазначену ухвалу.
Зважаючи на те, що касаційна скарга не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, скарга не дає підстав для перегляду ухвали Житомирського апеляційного господарського суду в касаційному порядку.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 86, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Відмовити арбітражному керуючому Амельченку М.Д. у прийнятті касаційної скарги на ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 01 грудня 2008 року у справі № 5/186-07.
Головуючий: М.І. Хандурін
Судді А.О. Заріцька
О.Є. Короткевич