05 березня 2009 р.
№ 25/169
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
за участю представників сторін котрі
позивача
відповідача
Палій О.В., довіреність від 31.10.2008р.№641
не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс"
на рішення
Львівської області
від
14.07.2008 року
у справі
№ 25/169
за позовом
Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс"
до
Дочірнього підприємства "Граніт Україна" Будівельного підприємства "Граніт" Акціонерного товариства Скоп"є
про
стягнення боргу за перевезення вантажу в сумі 347 314, 02 грн.
Закрите акціонерне товариство "Південбудтранс" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства "Граніт Україна" Будівельного підприємства "Граніт" Акціонерного товариства Скоп"є про стягнення з відповідача заборгованості з перевезення вантажу сумі 247 215, 02 грн. В процесі розгляду спору позивач збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача додатково 100 098, 20 грн. вартості витрачених при перевезенні паливно-мастильних матеріалів та відшкодування інших витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Закрите акціонерне товариство "Південбудтранс" на виконання укладеного між сторонами договору здійснило для Дочірнього підприємства "Граніт Україна" перевезення вантажу, проте підприємство за надані послуги та витрачені паливно - мастильні матеріали розрахувалося лише частково, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 347 314, 02 грн. з у рахуванням річних та інфляційних втрат. Інші витрати відповідач також відмовився відшкодовувати.
Рішенням господарського суду Львівської області від 14.07.2008 року (суддя Пазичев В.М.) позов задоволений частково, з Дочірнього підприємства "Граніт Україна" Будівельного підприємства "Граніт" Акціонерного товариства Скоп"є на користь Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" стягнуто 53 447 грн. основного боргу, 7114, 06 грн. -збитків від інфляції, 681,5 грн. -3% річних від простроченої суми та 632,04 грн. судових витрат. В решті позову відмовлено. Рішення вмотивоване тим, що судом встановлено факт часткової несплати відповідачем послуг за перевезення вантажу, борг останнього перед позивачем становить 53 447 грн. Оскільки зобов'язання щодо оплати підприємством -боржником не виконані у встановлений договором строк, то позивач -кредитор має право на стягнення з боржника інфляційних та річних, які нараховані на вказану суму боргу. В решті позову було відмовлено.
Закрите акціонерне товариство "Південбудтранс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 14.07.2008 року та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Скаржник мотивує скаргу неправильним застосуванням господарським судом першої інстанції норм матеріального права, в тому числі статей 651, 903, 908 Цивільного кодексу України. Скаржник також посилається на те, що господарський суд, вирішуючи спір, залишив поза увагою Правила на застосування тарифів на перевезення вантажу і інші послуги", затверджені Постановою Ради міністрів УРСР від 15.07.1998 року № 179, якими передбачена компенсація Замовником автотранспортному підприємству витрат на відрядження, пробіг транспорту у зворотному напрямку, сум заробітної плати відрядженим водіям за період перегону транспортних засобів та інше. Скаржник вказує на те, що згадані Правила застосовуються при формуванні тарифів Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г, пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в оскарженому рішенні господарського суду Львівської області у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Господарським судом під час розгляду справи встановлено, що 03 травня 2007 року між Дочірнім підприємством "Граніт Україна" (Замовник) та Закритим акціонерним товариством "Південбудтранс" (Перевізник) укладений договір перевезення вантажів, за умовами якого Перевізник зобов'язався виконувати перевезення вантажів згідно з письмовими заявками Замовника, а Замовник зобов'язався забезпечувати відправку та прийняття вантажів протягом робочого дня при 7-денному робочому тижні.
Пунктом 2.1 розділу 2 договору від 03.05.2007 року сторони погодили, що перевезення вантажів оплачується за тоно -кілометр на підставі заявок Замовника.
Відповідно до розділу 3 цього договору розрахунки за послуги з перевезення вантажів проводяться щомісячно на підставі підписаних сторонами товарно-транспортних накладних. Розмір плати за перевезення вантажів та інші послуги пов'язані з перевезенням визначаються на основі цін та розцінок ( за тоно- кілометр) Перевізника, погоджених Замовником у Доповненні №1 до договору, які є невід'ємною частиною договору. Остаточні розрахунки провадяться на підставі виставлених Перевізником рахунків в строк до 15 днів. Пунктом 4.1 цього ж договору передбачено, що у випадку невиконання зобов'язань сторони несуть встановлену законодавством України відповідальність.
На виконання умов договору Перевізником (позивачем) для Замовника (відповідача) у 2007 та 2008 роках здійснені перевезення. На оплату вказаних послуг виставлені рахунки № 719 від 12.12. 2007 та № 14 від 21.01.2008. Станом на 01.04.2008 року сума боргу за вказаними рахунками становить 53447 грн. і на час розгляду справи Дочірнє підприємство "Граніт Україна" не надало доказів сплати боргу. На вказану суму боргу Закритим акціонерним товариством "Південбудтранс" пред'являлась претензія № 139 від 04.03.2008 року, яка була залишена відповідачем без задоволення. Ця сума боргу (53447 грн.) була стягнута рішенням суду від 14.07.2008 року. Крім того, суд стягнув з відповідача 7114, 06 грн. збитків від інфляції, 681,5 грн. 3% річних від простроченої суми.
Разом з тим, оцінюючи доводи, наведені в обґрунтування збільшення розміру позовних вимог ( у сумі 100098,02 грн. ) через не відшкодування Замовником Перевізнику витрат за зворотній перегін транспортних засобів та витрат на відрядження водіям, суд першої інстанції встановив, що умовами договору компенсація таких витрат не передбачена. Судом також встановлено, що умови договору щодо оплати наданих Перевізником послуг у визначеному законом порядку не змінювались (що спростовує посилання скаржника на порушення норм ст. 651 ЦК України).
Господарський суд визначив правовий характер укладеного між сторонами договору від 03.05.2007 року як договору про надання послуг, зокрема з перевезення.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі коли договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, які встановлені договором.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтями 525, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зі змісту статті 908 Цивільного кодексу України вбачається, що перевезення вантаж здійснюється за договором перевезення. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо перевезень встановлюється договором.
За правилами частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням наведених норм та встановлених судом обставин щодо визначених саме умовами договору розміру, строків та порядку оплати наданих Перевізником (позивачем) для Замовника (відповідача) послуг з перевезення, господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги лише в частині стягнення 53 447 грн. основного боргу, 7114, 06 грн. -збитків від інфляції, 681,5 грн. -3% річних від простроченої суми.
Главою 21 Господарського кодексу України врегульовано порядок встановлення цін та ціноутворення в сфері господарювання. Приписами статті 189 цього Кодексу визначено, що ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (стаття 190 Господарського кодексу України).
На послуги з перевезення встановлюються договірні ціни. Умовами договору перевезення, сторони не обумовили необхідність відшкодування Замовником Перевізнику додаткових витрат, які він поніс при перегоні транспорту у зворотному напрямку та витрат на відрядження понад ціни, що встановленні сторонами в договорі за надання послуг перевезення від 03.05.2007 року.
З огляду на викладене, фактичні обставини справи встановлено господарським судом на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими, оскільки зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про додаткову оцінку доказів, що суперечить вимогам статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, тому до уваги не приймаються.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 1115 , 1117 , 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Львівської області від 14.07.2008 року у справі №25/169 залишити без змін.
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т. Гоголь
В. Швець