04.03.2009 Справа№ 9/274-08(5/494-07)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: судді Чимбар Л.О. (доповідач),
суддів: Тищик І.В., Чохи Л.В.,
секретар судового засідання: Врона С.В.,
представники сторін:
від позивача: Христова Т.О. юрисконсульт, дов. №33/28-06 від 12.12.08;
від відповідача: Сердюк О.К. начальник юридичного відділу, дов. №б/н від 08.01.09;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал», м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2008р. у справі № 9/274-08(5/494-07)
за позовом міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал», м. Дніпропетровськ
до відкритого акціонерного товариства “Дніпрошина», м. Дніпропетровськ
про стягнення 4823148 грн. 25 коп.,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2008р. по справі №9/274-08(5/494-07) (суддя- Подобєд І.М.) позов міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал» (далі- позивач) задоволено частково: стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" (далі- відповідач) на користь позивача суму 862 грн. 80 коп. основного боргу, 32869 грн. 14 коп. інфляційних, 11983 грн. 29 коп. трьох процентів річних, 20127 грн. 15 коп. витрати на державне мито, 93 грн. 13 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині позовних вимог на суму 3761347 грн. 81 коп. провадження у справі припинено; в решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скаржник посилається на те, що суд при винесенні рішення керувався лише актом звірки від 18.03.2008р., при цьому не надав оцінки іншим актам звірки, складеним у попередній період, де відповідач вказував заборгованість у більшому розмірі, ніж у акті від 18.03.2008р. Суд зазначає в рішенні, що зі вказаного акта вбачається, наявність переплати відповідача перед позивачем з вересня по жовтень 2007р., однак це твердження не відповідає дійсності. В акті звіряння від 18.03.2008р. відповідач зазначає, що в січні 2008р. та березні 2008р. було здійснено додаткову оплату за послуги в розмірі 2 833 607, 51 грн. та 162 770,87 грн., але підтверджуючі платіжні документи позивач не надав, натомість надійшли дві заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. В заяві від 31.08.2008р. відповідач визнає свою заборгованість в розмірі 2 833 607,51 грн., в заяві від 18.03.2008р. визнає заборгованість ще 177999,53 грн. Відповідно ст. 601 Цивільного кодексу України зарахування можливе, якщо між сторонами відсутній спір відносно характеру зобов'язання його змісту, умов виконання і т.п.. Позивач відмовився від проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з тим, що суми є спірними. Суд не надав оцінки вказаним запереченням. Суд в рішенні не зазначив чому саме відповідно до заяви відповідача від 18.03.2008р. зараховується сума 162770,87 грн., тоді як відповідач визнає 171999,53 грн. та на якій підставі не стягує різницю між визнаною та зарахованою сумами в розмірі 9228, 6 грн.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним, просить залишити без змін, а в задоволенні скарги просить відмовити.
В судовому засіданні 04.03.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь головуючого судді -доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал» задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Між Державним комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська (Водоканал) та відкритим акціонерним товариством «Дніпрошина» (Абонент) був укладений договір № 0703 від 09.08.2004р. “на надання послуг водопостачання та водовідведення» на об'єкти Відповідача зі строком дії до 21.09.2005р., який відповідно до пунктів 9.1 і 9.2, продовжує свою дію на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про наміри внести до нього зміни, доповнення або про відмову від цього договору.
Під час укладення вказаного договору сторони зобов'язались керуватися діючими Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, Правилами приймання виробничих стічних вод в міську систему каналізації, рішеннями міської Ради народних депутатів і іншими діючими нормативними актами.
Згідно з рішенням міськвиконкому №1976 від 17.07.2003 року Державне комунальне виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська було перейменовано на міське комунальне виробниче підприємство “Дніпроводоканал» (надалі - Позивач), внаслідок чого позивач є правонаступником Державного комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська у спірних правовідносинах.
Згідно з умовами вказаного договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги водопостачання та водовідведення, а відповідач зі своєї сторони зобов'язався здійснювати оплату наданих послуг (пункти 1.1, 4.2.1 договору).
За умовами пункту 2.4 вказаного договору, зняття показів приладів обліку води відповідача здійснюється не рідше одного разу на місяць представником позивача.
Згідно з п. 5.1 вказаного договору, розрахунки за надані послуги здійснюються у відповідності з чинним законодавством України на підставі рахунків за затвердженими відповідним органом тарифами. В разі зміни тарифів, діючих на момент договору, оплата відповідачем наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами без зміни інших умов цього договору.
Згідно з п. 5.3 вказаного договору, сторонами встановлений розрахунковий період оплати водопостачання і водовідведення -один календарний місяць та встановлено, що відповідач зобов'язаний сплатити надані послуги до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.
У відповідності з п. 6.2 вказаного договору, відповідач зобов'язаний у випадку прострочення платежів після 11 числа розрахункового місяця сплатити пеню у розмірі 1% суми, яка підлягає оплаті за кожний день прострочення шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено позов про стягнення заборгованості за період з січня 2005р. по січень 2008р.
Позивач визначив розмір заборгованості за вказаний період у сумі 3908761,31 грн. згідно рахунків (т.1 а.с. 34-80, т.2 а.с. 18-23) та акта звірки від 18.03.2008р. (т.2 а.с. 43-45), уточненого актом від 21.04.2008р. (т.2 а.с. 46).
Посилання апеляційної скарги на те, що суд при винесенні рішення керувався лише актом звірки від 18.03.2008р., при цьому не надав оцінки іншим актам звірки, складеним у попередній період, де відповідач вказував заборгованість у більшому розмірі, ніж у акті від 18.03.2008р. необґрунтовані, оскільки дані акта від 18.03.2008р. (з уточненим актом від 21.04.2008р.) є останніми, наданими позивачем, розбіжності по об»ємах наданих послуг та їх вартості між сторонами відсутні, ніяких зауважень по внесених в цей акт даних в апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, господарський суд обґрунтовано виходив з акта від 18.03.2008р. (з уточненнями даних за липень 2005р., серпень, жовтень 2007р. актом від 21.04.2008р.)
Господарський суд обгрунтовано зменшив суму заборгованості, визначену позивачем у акті звірки від 18.03.2008р. ( з урахуванням уточнених актом від 21.04.2008р.) на 146 550,7 грн. (ця сума вказана як сальдо на 01.01.2005р.), оскільки правильно прийшов до висновку, що вказана сума знаходиться поза межами предмету позову.
Таким чином, слід визначити, що заборгованість за період з січня 2005р. по січень 2008р. з врахуванням оплат грошовими коштами в сумі 1506735,11 грн. складала 3 762 210, 61 грн.(3908761,31- 146550,7).
Зобов'язання за період червень - серпень 2005р., жовтень -грудень 2005р., січень-квітень 2006р., липень 2006р., вересень - грудень 2006р., січень - липень 2007 на суму 2833607,51 грн., зобов'язання за період: липень, серпень 2005р., липень, серпень 2007р. на суму 162770,87 грн. (оскільки 9228,66 грн. були передплачені згідно акта звірки від 18.03.2008р. (т.2 а.с. 44) та зобов'язання за період: вересень - грудень 2007р. зобов'язання на суму 764969,48 грн. припинені згідно заяв відповідача від 31.01.2008р., від 18.03.2008р. та 03.09.2008р. (т.2 а.с. 47, 48, 122) відповідно до ст. 601 ЦК України.
Згідно вказаної статті зарахування можливе за наявності наступних умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, що випливають із двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого; 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях мають бути присутні речі одного роду, в даному випадку припиняються зустрічні грошові вимоги; 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання.
Апеляційний суд вважає, що господарський суд обґрунтовано прийшов до висновку про правомірність зарахування вказаних зустрічних вимог у відносинах між сторонами у даній справі, оскільки наявні всі наведені умови, необхідні для проведення зарахування.
Необґрунтовані посилання апеляційної скарги про те, що в даному випадку неможливе зарахування у зв'язку з відмовою позивача від проведення зарахування на підставі спірності зарахованих сум боргу позивача перед відповідачем.
Апеляційний суд не приймає до уваги вказані посилання, оскільки право вимоги відповідача до позивача, яке було зараховане згідно заяв від 31.01.2008 року та 18.03.2008 року на отримання від позивача грошових коштів у сумі 3 280 435,28 грн. підтверджується рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 29.05.2001 року та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2007 року у справі №3/180, а право вимоги, яке було зараховано гідно заяви від 03.09.2008 року на отримання грошових коштів у сумі 764 969,48 грн. підтверджується рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 29.05.2001 року та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2007 року у справі №3/180, а також рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2008 року у справі №9/229-08
Вказані судові рішення набрали чинності, а тому вказані не можна визначити як спірні.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до змісту частини другої ст. 601 ЦК України зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони. Враховуючи викладене, необхідно зробити висновок, що згоди іншої сторони на зарахування не потрібно. Вказаний правочин є дійсним, а тому породжує права та обов'язки, які з нього випливають.
Не приймаються апеляційним судом посилання апеляційної скарги про безпідставність висновку суду про наявність передплати відповідача перед позивачем з вересня 2006 року по жовтень 2007 року в сумі 9228, 66 грн. та не стягнення вказаної різниці між визнаною та зарахованою сумами в розмірі 9228,66 грн. згідно заяви від 18.03.2008 року.
Господарським судом, виходячи з акта звірки від 18.03.2008 року та матеріалів справи, правильно визначено, що згідно отриманих рахунків та оплати їх станом на жовтень 2006 року відповідачем сплачено 1 506 375,11 грн., тоді як отримано станом на вказану вище дату рахунки на суму 1 497 146,45 грн. за період грудень 2004 року, січень-травень, вересень 2005 року, травень, червень, серпень 2006 року. Тобто мала місце передплата у розмірі 9228,66 грн. і в зв'язку з цими обставинами згідно заяви від 18.03.2008 року правомірно зараховано 162 770,87 грн. (171999,53-9228,66).
Господарський суд правильно визначив суму, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 862,8 грн.:сума боргу в розмірі 3 762 210,61 грн. обгрунтовано зменшена на 3 761 347,81 грн., тобто на суму, на яку відповідачем проведено заліки згідно заяв від 31.01.2008 року, від 18.03.2008 року та 03.09.2008 року (2 833 607,51 грн. + 162 770,87 грн.+ 764 969,48 грн.).
Господарським судом також правильно визначено суму інфляційних, трьох процентів річних та витрат на державне мито, що підлягають стягненню на користь позивача згідно мотивів і розрахунків, приведених судом у рішенні, з якими погоджується апеляційний суд.
Разом з тим, апеляційний суд вважає за необхідне визначити, що в частині позовних вимог на суму 3 761 347,81 грн., які господарським судом визнані необґрунтованими, слід не припинити провадження, а відмовити в задоволенні позову, в зв'язку з чим з резолютивної частини рішення виключити абзац третій, оскільки в абзаці четвертому резолютивної частини рішення міститься вказівка про відмову в задоволенні іншої частини позову, окрім задоволеної господарським судом.
Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал», м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2008р. у справі № 9/274-08(5/494-07) змінити.
З резолютивної частини рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2008р. у справі № 9/274-08(5/494-07) виключити абзац третій.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий Л.О. Чимбар
Суддя І.В.Тищик
Суддя Л.В.Чоха
Постанова виготовлена в повному обсязі 16.03.2009 року.