01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.03.2009 № 14/46
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Терещенко Я.О.
За участю представників:
від позивача - Нестеренко В.В., дов.від 05.01.09,
від відповідача - Акопян Ю.Г., дов.від 19.01.09 № № 13/2009, Калініченко О.М., дов.від 04.12.08 № 1612/01,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕйЕмДжи Груп"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.09.2008
у справі № 14/46 (суддя Нарольський М.М.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта"
до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕйЕмДжи Груп"
про стягнення 58393,76 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта»(далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Командитного товариства “Страхова Інвестиційна корпорація “Стрінкор» (далі - відповідач) про стягнення частки страхового відшкодування за договором перестрахування. В процесі розгляду справи позивач надав уточнення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 41855,67 грн. несплаченого страхового відшкодування за договором перестрахування, 5657,40 грн. пені, 10043,23 грн. інфляційних нарахувань, 897,84 грн. відсотків річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.08 № 14/46 здійснено процесуальне правонаступництво Командитного товариства “Страхова Інвестиційна корпорація “Стрінкор» на Відкрите акціонерне товариство “Страхова компанія “ЕйЕмДжи Груп» (далі - відповідач).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.08 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 41855,67 грн. основного боргу, 3949,34 грн. пені, 10043,23 грн. інфляційних, 897,84 грн. річних, 566,88 грн. державного мита, 114,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що в результаті настання страхового випадку відповідно до п.10.3.1 договору від 14.02.06 № 08-ФП відповідач після одержання від позивача комплекту документів зобов'язаний виплатити позивачеві частину страхового відшкодування, яка відповідає обсягу відповідальності за конкретним договором перестрахування. Отримавши від позивача лист з пакетом необхідних документів щодо страхового випадку та вимогою про сплату частки ретроцесіонера, відповідач умови договору від 14.02.06 не виконав, наявності підстав для звільнення від обов'язків по сплаті своєї частки як ретроцесіонера належними засобами доказування не довів.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати. Доводи заявника аргументовані тим, що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в зв'язку з чим був позбавлений можливості подати обґрунтовані заперечення на позовну заяву та довести наявність підстав для звільнення від обов'язків по сплаті своєї частки як ретроцесіонера за договором про співробітництво в галузі перестрахування.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.09 відповідачеві відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження судового рішення, порушено апеляційне провадження у справі № 14/46 з призначенням розгляду скарги на 18.02.09.
Про час і місце розгляду справи учасники судового процесу були повідомлені належним чином, про що свідчить відбиток штампу з відміткою про відправку документа та підпис працівника суду, зроблені на звороті у лівому нижньому куті першого примірника ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, яка залишається у справі, про надсилання копій ухвали 29.01.09. Крім того, доказом обізнаності учасників судового процесу про порушення апеляційного провадження є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 29.01.09 № 14/46) 02.02.09 відповідачеві та 04.02.09 - позивачеві.
В зв'язку з неявкою в судове засідання 18.02.09 представника позивача розгляд справи було відкладено на 16.03.09 (ухвала Київського апеляційного господарського суду від 18.02.09).
В судове засідання 16.03.09 представники сторін з'явились.
Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідач свідомо не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні. На думку позивача, це не може бути підставою для скасування рішення, прийнятого судом першої інстанції. Оскаржуване рішення прийнято з дотриманням вимог процесуального права та правильним застосування норм матеріального права, в зв'язку з чим позивач просить залишити його без змін.
В судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про витребування з Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві постанови про порушення кримінальної справи чи будь-якого іншого офіційного документа, що стосується факту таємного чи відкритого викрадення (внаслідок крадіжки, грабежу, розбійних дій) транспортного засобу автомобілю AUDI Q7, який належить на праві власності Синявському К.Е. та відносно якого укладено договір № 15/784402/2006 страхування наземного транспорту від 04.08.06.
Порадившись, колегія судів відхилила дане клопотання, оскільки в матеріалах справи достатньо документів, які б підтверджували встановлення факту викрадення автомобілю AUDI Q7.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та не зв'язаний доводами апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзиву, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Провадження у господарському суді ініціюється шляхом звернення до нього з позовом про захист прав та інтересів визначених законом осіб у сфері господарських відносин.
Відповідно до чинного законодавства України правосуддя у господарських відносинах здійснюється на засадах рівності перед законом і господарським судом усіх підприємств та організацій незалежно від організаційної форми, форми власності майна, місцезнаходження тощо.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем 30.07.08 було отримано ухвалу про порушення провадження у справі № 14/46 з призначенням розгляду справи на 20.08.08. Даний факт підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 30.07.08, долученого до матеріалів справи.
В перше судове засідання у даній справі від 20.08.08 представники сторін з'явились, однак вимоги попередньої ухвали виконали частково, в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 10.09.08 (ухвала Господарського суду міста Києва від 20.08.08).
Відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75, на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Копії ухвали Господарського суду міста Києва про відкладення розгляду справи від 20.08.08 були надіслані сторонам 22.08.08. Про даний факт свідчить відмітка працівника суду про відправку документа позивачу та відповідачу.
Ухвала про відкладення розгляду справи від 20.08.08, яку було адресовано відповідачеві, до суду не поверталася, що свідчить про її отримання відповідачем.
В судове засідання 10.09.08 представник відповідача не з'явився. В протоколі судового засідання зафіксовано, що відповідач був повідомлений належним чином; причини неявки представника відповідача в судове засідання суду невідомі.
Разом з тим, в даному судовому засіданні розглядалось клопотання відповідача про здійснення заміни відповідача відповідно до ст. 25 ГПК України, яке було судом задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.08 було здійснено процесуальне правонаступництво відповідача на Відкрите акціонерне товариство “Страхова компанія “ЕйЕмДжи Груп», а розгляд справи відкладено на 22.09.08.
Згідно з абз. 1 ст. 25 ГПК України усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.
Пунктом 4 зазначеної ухвали суду відповідач був попереджений про те, що в разі неподання відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом документів, господарський суд вправі розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України. Ухвалу було надіслано сторонам 11.09.08, про що свідчить відповідний штамп суду першої інстанції з відміткою про відправку документа, яка містить: вихідний реєстраційний номер, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
З огляду на те, що копію ухвали від 10.09.08, адресовану відповідачу, не поверталась, колегія суддів дійшла висновку про її отримання відповідачем та його обізнаністю станом справи.
В судове засідання 22.09.08 представник відповідача не з'явився вдруге, про причини неявки не повідомив, відзиву та витребуваних документів не надав. В протоколі судового засідання 22.09.08 секретарем було зафіксовано, що будь-яких клопотань та заяв не надходило. За згодою представника позивача судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.ст. 82-85 ГПК України.
Стаття 75 ГПК України надає право суду в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що Господарський суд міста Києва здійснив необхідні та достатні дії для повідомлення сторін про розгляд даної справи, а відповідач був повідомлений належним чином про час і місце засідання суду.
Таким чином, доводи відповідача щодо неповідомлення його судом про час і місце розгляду справи та позбавлення права довести підстави для звільнення його від обов'язку виконання умов договору від 14.02.06 не відповідають фактичним обставинам.
Крім того, неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права згідно з частиною другою ст.104 ГПК України може бути підставою для застосування або зміни рішення названого суду лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Що стосується суті заявлених позовних вимог, то колегія суддів дійшла висновку про їх правомірність та обґрунтованість, виходячи з наступного.
01.06.04 між Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта» (далі - позивач) та Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гамайун» був укладений договір про загальні умови факультативного перестраховування (ретроцесії) № 51/2004-ФП.
Згідно з п. 1.1 договору його предметом є загальні умови перестраховування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорах факультативного перестраховування (ретроцесії), а також права та обов'язки сторін, що беруть участь у перестраховуванні (ретроцесії).
14.02.06 між Командитним товариством “Страхова інвестиційна корпорація “Стрінкор», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство “Страхова компанія “ЕйЕмДжи Груп» (далі - відповідач), та позивачем був укладений договір № 08-ФП про співробітництво в галузі перестраховування.
В статті “Термінологія» даного договору сторони узгодили, що договором про перестрахування (Ковер-нотою) є письмовий договір між страховиком (цедентом, перестрахувальником) та перестраховиком (цесіонером), згідно з яким перестраховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за оригінальним договором страхування виплатити частку страхової суми або відшкодувати частину завданого збитку у межах суми відповідальності перестраховика, яка визначена ковер-нотою, страховику, страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено оригінальний договір страхування, а страховик зобов'язується сплачувати перестрахувальні платежі у визначені терміни та виконувати інші умови ковер-ноти.
04.08.06 між Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гамайун» та фізичною особою Синявським К.Е. було укладено договір страхування наземного транспорту № 15/784402/2006 (автомобіль AUDI Q7, державний реєстраційний номер АА9933ВС) на загальну суму 600000,0 грн.
В той же день, 04.08.06, Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гамайун» (страховик) та позивач (перестраховик) підписали ковер-ноту № 4/08/2006 до договору про загальні умови перестраховування (ретроцесію) від 01.06.04 № 51/2004-ФП, відповідно до якого перестраховано ризик по страхуванню наземного транспорту (автомобіль AUDI Q7, державний реєстраційний номер АА9933ВС), загальна страхова сума 600000,0 грн. Відповідно до умов даної угоди позивач прийняв на себе відповідальність перестраховика в сумі 510000,0 грн., що складає 85% від страхової суми. Період перестрахування становить з 04.08.06 по 03.08.07.
Відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору від 14.02.06 № 08-ФП, позивач (перестраховик/ретроцедент) передав частину своєї відповідальності в сумі 50000,0 грн. (8,3333% від страхової суми) відповідачеві (ретроцесіонер), про що був підписаний ретроцесійний ковер-нот від 04.08.06 № 4/08/2006Р5.
Пунктом 9 згаданого ретроцесійного Ковер-ноту передбачені страхові випадки/ризики, які підлягають ретроцесії, а саме: пошкодження або знищення автотранспортного засобу внаслідок угону або крадіжки під час знаходження транспортного засобу у будь-якому місці.
07.11.06 з застрахованим транспортним засобом стався страховий випадок, передбачений договором страхування (таємне чи відкрите викрадення (внаслідок крадіжки, грабежу, розбійних дій) транспортного засобу від час знаходження у будь-якому місці), що підтверджується довідкою Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві від 13.11.06 № 4/06-7659.
Матеріали справи свідчать, що 07.11.06 Товариство з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гамайун» відповідно до п. 3.1.6 договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесію) від 01.06.04 повідомило позивача про зазначений страховий випадок.
Листом від 22.12.06 позивач відмовив Товариству з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гамайун» у виплаті своєї частини відшкодування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.07 у справі № 18/182 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Гамайун» до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта» про стягнення частки перестрахового відшкодування в задоволені позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.07 у справі №18/182 рішення скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову, яким стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Провіта» 426929,50 грн. основного боргу та відповідної суми штрафних санкцій, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.07 зазначену вище постанову Київського апеляційного господарського суду у даній справі залишено без змін.
Позивач виконав постанову Київського апеляційного господарського суду у справі № 18/182, здійснивши виплату страхового відшкодування за платіжним дорученням від 23.11.07 № 21024.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.06 позивач, в свою чергу, направив відповідачеві повідомлення про страховий випадок (факс від 07.11.06 № 2674) на вимогу виконання умов договору № 08-ФП про співробітництво в галузі перестрахування, в якому зазначив право відповідача взяти участь у врегулюванні збитку.
Відповіді на це повідомлення відповідач не надав.
На підставі п. 10.3.1 договору від 14.02.06 № 08-ФП відповідач зобов'язався виплатити позивачеві частину страхового відшкодування, яка відповідає обсягу відповідальності за конкретним договором перестрахування і ковер-ноти, після одержання від позивача комплекту документів, що підтверджують факт настання страхового випадку, його обставин, розмір страхового відшкодування та розмір частки відповідальності відповідача, перелік яких передбачений у цьому ж пункті. При цьому перелік документів, що запитуються додатково, не може бути ширше переліку документів, передбаченого правилами страхування страховика та оригінальним договором страхування.
Матеріали справи свідчать, що такий лист з пакетом необхідних документів та вимогою про сплату частки ретроцесіонера у відшкодуванні страхового випадку у сумі 41855,67 грн. був направлений позивачем на адресу відповідача (лист від 05.10.07) та отриманий ним 10.10.07.
Згідно з п. 11.2 договору № 08-ФП перестраховик сплачує частку страхового відшкодування та витрат на врегулювання збитків за страховим випадком на розрахунковий рахунок страховика, страхувальника або застрахованої особи (згідно з листом страховика) не пізніше 10-ти банківських днів з дати одержання перестраховиком від страховика документів, які зазначені в п.10.3.1 договору.
Статтею 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про перестрахування» від 07.03.96 № 85/96 “Про страхування» (в редакції, чинній в період існування спірних правовідносин) перестраховування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Стаття 26 зазначеного Закону містить перелік підстав для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування. Доказів наявності таких підстав відповідач не надав.
Господарським судом міста Києва обґрунтовано було зазначено, що в силу ст.ст.11, 202, 509 ЦК України між сторонами виникли та існують зобов'язальні відносини.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Оскільки відповідач не надав доказів виплати позивачеві (перестрахувальникові) частини страхового відшкодування, що відповідає його частині (обсягу) відповідальності за конкретним договором перестраховування, господарський суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу.
Господарський суд 1-ої інстанції правомірно зазначив, що згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції обґрунтовано визнано та задоволено місцевим господарським судом.
Що стосується стягнення пені, то п. 11.9 договору від 14.02.06 № 08-ФП про співробітництво в галузі перестраховування сторони визначили, що у разі невиконання узгоджених термінів виконання платежів за цим договором, за письмовим повідомленням однієї зі сторін, сторона, яка не виконана зобов'язання, сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу, яка прострочена, за кожен день затримки платежу.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Господарський суд міста Києва не погодився з розрахунком штрафних санкцій у вигляді пені, наданим позивачем, та здійснив їх перерахунок, починаючи від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В зв'язку з цим позовні вимоги в частині стягнення пені були задоволені частково.
Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.08 у справі №14/46 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “ЕйЕмДжи Груп» - без задоволення.
2. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
3. Матеріали справи № 14/46 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
18.03.09 (відправлено)