Справа № 1905/1399/2012 Головуючий у 1-й інстанції Дудяк С.В.
Провадження № 22-ц/789/325/13 Доповідач - Ткач О.І.
Категорія - 27
02 квітня 2013 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Ткач О.І.
суддів - Бахметової В. Х., Гірського Б. О.,
при секретарі - Майці Р.Ю.
з участю - представника апелянта
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заліщицького районного суду від 16 січня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики ,-
В листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся з вищевказаним позовом посилаючись на те, що 27 січня 2011 року він надав відповідачу позику з метою ведення спільної сумісної діяльності в сумі 224 000 грн .
Рішенням Заліщицького районного суду від 16 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено:
- стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, в користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жителя АДРЕСА_2, 224000 (двісті двадцять чотири тисячі) гривень боргу за договором позики та 2240 гривень судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на те, що суд неправильтно оцінив встановлені обставини та надані докази і невірно визначив правовідносини.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що між сторонами виникли договірні відносини у вигляді договору позики. Оскільки ОСОБА_2 не повернув боргу, то відповідно він повинен повернути борг в сумі 224000 грн.
Однак з вказаним рішенням, суд апеляційної інстанції не може погодитись, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального права, суд в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню.
Належним чином укладений договір повинен містити всі істотні умови, які повною мірою висвітлюють характер та обсяг договірних зобов'язань і, які законодавцем викладені в нормах книги 5 Цивільного кодексу .
Згідно статті 1046 ЦК-"За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. "
З матеріалів справи вбачається, що свої вимоги позивач обгрунтовує посиланням на розписку ОСОБА_2 від 27.01.2011 року ( а.с.15). З тексту вказаного документа вбачається, що ОСОБА_3 надав 224000 грн для розвитку господарства з вирощування свиней. В розписці відсутні будь які зобов'язання ОСОБА_2 з приводу та строку повернення грошей; відсутня і вказівка про те що спірна сума грошей є позичкою чи боргом.
З пояснень позивача в суді першої інстанції вбачається, що мала місце спільна підприємницька діяльність, що узгоджується і з власноручно здійсненим позивачем написом на розписці від 27.01.2011 р " зобов'язуюсь виконувати всі усно обговорені доручення, питання, які касаються господарства".
Виходячи з семантичного аналізу тексту письмового документа в контексті вимог норм матеріального права, встановлених обставин справи: пояснень в суді першої інстанції свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, договору про спільну діяльність від 27.01.2011року, суд апеляційної інстанції вказаний зміст вищезазначеної розписки не вважає за можливе трактувати як договір позички, оскільки він не відповідає суті договору позики.
Фактично текст вказаного документа свідчить про грошовий вклад позивача у розвиток господарської діяльності товариства, яке створено сторонами в цей же день, про що свідчить договір про спільну діяльність (а.с.5).
Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні рішення невірно з'ясовано характер спірних правовідносин та помилково застосовано норми Глави 71 ЦК України, оскільки форма правочину не містить істотних ознак договору позики, не містить жодних посилань і про умови повернення грошей.
Згідно статті 309 ЦПК-"Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права..."
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судове рішення слід скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити
Рішення Заліщицького районного суду від 16 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.
Рішеннянабирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.І. Ткач