13 червня 2013 р. Справа № 20217/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Затолочного В.С., Мікули О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації на ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 06 червня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості,
27.05.2011р. Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації (далі - УПСЗН) звернулося до суду з заявою, у якій просило відстрочити виконання рішення по справі №2а-707/11.
Ухвалою судді Любешівського районного суду Волинської області від 06.06.2011р. в справі №6а-45/11 у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення в справі №2а-707/11 відмовлено.
Не погодившись із винесеною ухвалою, її оскаржило УПСЗН, яке покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і винести нову ухвалу якою задовольнити заяву про відстрочення виконання рішення суду.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду в справі, суд першої інстанції виходив із того, що невиконання судового рішення у даній справі призводе до порушення прав позивача, а також заявником не надано підтвердження виконання судового рішення в подальшому та доказів необхідності задоволення заяви.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи та є вірними.
Згідно вимог ст.263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. У разі прийняття рішення про відстрочення чи розстрочення виконання постанови в адміністративній справі суд змінює строк подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання такої постанови.
Зазначена стаття не обмежує право суду певними обставинами, при наявності яких суд може відстрочити виконання прийнятого рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим судом способом.
З урахуванням наведеного, оцінюючи в сукупності наведені УПСЗН доводи на обгрунтування своєї заяви про відстрочення виконання судового рішення, апеляційний суд вважає, що заявником не доведено винятковості зазначених випадків та не підтверджено їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Так, заявником не надано жодних доказів на підтвердження неможливості виконання судового рішення у встановлений судом спосіб.
Також, колегія суддів вважає, що відстрочення виконання постанови суду з наведених підстав і на тривалий строк суперечить змісту рішення суду, оскільки призведе до подальшого порушення прав позивача.
При цьому покликання заявника на відсутність бюджетного фінансування як на причину невиконання рішення суду не можуть прийматися до уваги, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що заявником на обґрунтування заявленого клопотання не надано жодних доказів на підтвердження обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення. Посилання апелянта на відсутність бюджетних асигнувань як на причину невиконання рішення суду, судом до уваги не беруться, оскільки такі не є винятковою обставиною, у розумінні ст.263 КАС України і доказів відсутності таких асигнувань суду першої та апеляційної інстанції надано не було.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.195, 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 06 червня 2011 року - без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя В.С. Затолочний
Суддя О.І. Мікула