19 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2593/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
при секретарі - Пшенишному В.С. ,
за участю:
представників позивача - Вошколуп В.Г., Рудніцької Н.В.
представника відповідача - Решетнік М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
08 травня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що висновки ДПІ у м. Полтаві, викладені в акті перевірки про порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статі 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 1381816,00 грн. є безпідставними. Наполягав на тому, що висновки, які відображені в акті перевірки, не відповідають дійсності та спростовуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а тому просив визнати нечинним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні. Дії ДПІ у м. Полтаві вважає правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає чинному законодавству, внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, віднесення до складу валових витрат сум за непідтвердженими господарськими операціями з контрагентом, діяльність якого носить ряд ознак фіктивності, з огляду на що надані до перевірки первинні документи та податкові накладні не можуть визнаватись належними доказами підтвердження правомірності формування витрат позивача. Крім того, наголошував, що зазначені висновки податкового органа ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження № 32012030000000007 та матеріалах досудового розслідування, відповідно до яких встановлено факт організації гр. ОСОБА_4 фіктивного підприємництва шляхом створення та придбання суб'єктів підприємницької, зокрема, ТОВ "ОВ "Енегромаш-Інвест" з метою прикриття незаконної діяльності та ухилення від сплати податків, а також вчинення злочинів, передбачених частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ПАТ "Полтаваобленерго" (ідентифікаційний код 00131819) перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві.
Відповідачем в період з 18 січня 2013 року по 24 січня 2013 року на виконання постанови старшого слідчого ОВС СУ ДПС У Луганській області підполковника податкової міліції Пилипенка Д.Ю. від 02 січня 2013 року згідно матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012030000000007 від 24 листопада 2012 року, проведено перевірку з питань дотримання діючого законодавства України за результатами взаємовідносин з ТОВ "Східна регіональна енергетична компанія" та ТОВ "ОВ "Енегромаш-Інвест" за 2009-2011 роки.
Висновки податкового органу пов'язуються із здійсненням позивачем фіктивної господарської діяльності при придбанні, зокрема, у ТОВ "ОВ "Енегромаш-Інвест" товарно-матеріальних цінностей. На думку посадової особи податкового органу, яка здійснювала перевірку, зазначені у первинній документації товари контрагентами позивачу фактично не поставлялись, оскільки останні не мають адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за договорами, а також у зв'язку із тим, що позивач не надав до перевірки документи, що витребовувались контролюючим органом запитом про надання пояснень та копій документів від 21 січня 2013 року № 1137/10/22.4-22 (том ІІ а.с. 84) на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій.
Як зазначається в акті перевірки, згідно матеріалів кримінального провадження № 32012030000000007 та матеріалів досудового розслідування, встановлено факт організації гр. ОСОБА_4 фіктивного підприємництва шляхом створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ "Східна регіональна енергетична компанія" (код ЄДРПОУ 36164448) та ТОВ "ОВ "Енергомаш-Інвест" (код ЄДРПОУ 36533422) з метою прикриття незаконної діяльності та ухилення від сплати податків, а також вчинення заступником директора ТОВ "Східна регіональна енергетична компанія" ОСОБА_6 та заступником директора з питань комерції ТОВ "ОВ "Енергомаш-Інвест" ОСОБА_7 - злочинів передбачених часиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України та фактичного ненадходження до бюджету податків.
Як свідчить акт перевірки, гр. ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України. Допитані у якості свідків заступник директора ТОВ "Східна регіональна енергетична компанія" ОСОБА_6 та заступник директора з питань комерції ТОВ "ОВ "Енергомаш-Інвест" ОСОБА_7 повідомили, що вони були призначені на вказані посади ОСОБА_4 за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності у встановленому законом порядку, до господарської діяльності зазначених підприємств вони відношення не мають, первинні документи підприємств ними не складались та не підписувались. Згідно матеріалів досудового слідства встановлено, що гр. ОСОБА_4 незаконно використовуючи реквізити ТОВ "Східна регіональна енергетична компанія" (код ЄДРПОУ 36164448) та ТОВ "ОВ "Енергомаш-Інвест" (код ЄДРПОУ 36533422), а також повністю контролюючи службових осіб вказаних підприємств, надавав послуги суб'єктам підприємницької діяльності в тому числі ПАТ "Полтаваобленерго" (код ЄДРПОУ 131819) щодо оформлення документів податкової звітності. Крім того, при проведенні перевірки враховано, що додатково до матеріалів досудового розслідування згідно постанови слідчого ОВС СУ ДПС в Луганській області від 02 січня 2013 року, отримано протокол допиту свідка гр. ОСОБА_8 від 29 жовтня 2012 року яким по суті питання надані свідчення про те, що в серпні 2009 року він разом з іншою невстановленою особою вирішили заснувати ТОВ "ОВ "Енергомаш-Інвест". ОСОБА_8 був призначений директором підприємства та діяльність не здійснював, а передав усі документи та печатку ТОВ "ОВ "Енергомаш-Інвест" своєму знайомому за грошову винагороду. Згідно цих самих пояснень, з жовтня 2009 року до цього часу гр. ОСОБА_8 не мав жодного відношення до діяльності заснованого ним підприємства.
На підставі викладеної інформації контролюючий орган дійшов висновку, що валові витрати позивача за період, охоплений перевіркою, сформовані за рахунок господарських операцій з ТОВ "ОВ "Енергомаш-Інвест", реальність виконання яких носить сумнівний характер, а договори між вказаними суб'єктами господарювання укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, шляхом перерахування грошових коштів підприємствам, в рахунок сплати за товар, роботи/послуги, які фактично не має можливості підтвердити при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.
Таким чином, за результатами перевірки податковим органом 04 лютого 2013 року складено акт № 477/22.4-22/00131819 (том І а.с. 20-39), в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статі 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: завищення суми валових витрат на суму 5527246,00 грн. в зв'язку з не підтвердженням господарських операцій в тому числі по взаємовідносинах з ТОВ "Східна регіональна енергетична компанія" на 1581071,00 грн. в 2009 році (враховуючи вимоги п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, дане порушення не вплинуло на суму грошового зобов'язання при винесенні податкового повідомлення-рішення) та ТОВ "ОВ "Енегромаш-Інвест" на 3946193,00 грн. за І квартал 2010 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 1381816,00 грн.
На підставі вищезазначеного акта перевірки від 04 лютого 2013 року № 477/22.4-22/00131819 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року № 0000262310 (том І а.с. 18), яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 986548,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 246637,00 грн.
ПАТ "Полтаваобленерго" донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатило, а податкове повідомлення-рішення про їх застосування оскаржило в адміністративному порядку. За результатами процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року № 0000262310 вищі контролюючі органи залишили скарги платника податків без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін (том І а.с. 46-54).
Позивач, вважаючи висновки, викладені в акті перевірки від 04 лютого 2013 року № 477/22.4-22/00131819 упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходять за межі компетенції відповідача, не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань, вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.
Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 19 лютого 2013 року № 0000262310, суд виходить з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ "Полтаваобленерго" на вимогу ДПІ у м. Полтаві надані до перевірки первинні документи на підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "Східна регіональна енергетична компанія" та ТОВ "ОВ "Енегромаш-Інвест", що зумовили формування валових витрат позивача у періоді, охопленому перевіркою, а саме: договори поставки, копії податкових та видаткових накладних, оригінали платіжних доручень, що підтверджується листом платника податків про надання копій документів від 28 січня 2013 року № 02-31/974 (том ІІ а.с. 85).
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договорів поставки від 11 січня 2010 року № 56 (том ІІ а.с. 75-84) ТОВ "ОВ "Енегромаш-Інвест" на адресу позивача виписано податкові (том ІІ а.с. 200-240) та видаткові накладні (том ІІ а.с. 92-143). Розрахунки між суб'єктами господарювання здійснено у безготівковій формі.
Інших первинних документів та доказів на підтвердження реального виконання взятих на себе сторонами зобов'язань позивачем до перевірки не надано, проте, умови зазначених вище договорів передбачають складення й інших первинних документів.
Так, кількість товару та терміни постачання сторони визначають у специфікаціях /п. 1.2/, приймання товару здійснюється шляхом оформлення приймально-здавальних документів /п. 3.2/, пунктом 5 договорів обумовлено, що товар, що поставляється, повинен відповідати за якістю вимогам державних норм і стандартів, що діють в Україні, що підтверджується нормативно-технічною документацією. Умовами договорів передбачена доставка придбаного товару покупцю, проте жодних документів на підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей контролюючому органу до перевірки не надано. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем на вимогу контролюючого органу не надано також документів на підтвердження завантаження-відвантаження, отримання, оприбуткування, зберігання, використання у господарській діяльності товару, поставленого ТОВ "ОВ "Енегромаш-Інвест".
Вищевикладені обставини унеможливила підтвердження реальності поставок товарів від ТОВ "ОВ "Енегромаш-Інвест" позивачу, в зв'язку з чим відповідач дійшов висновку, що зазначені операції не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів.
На вимогу суду позивачем залучено до матеріалів справи специфікації, прибуткові ордери, нормативно-технічну документацію, сертифікати відповідності, а також докази на підтвердження факту використання придбаної продукції у власній господарській діяльності.
Аналізуючи зазначені документи, суд зазначає наступне.
Пунктом 1.2 договорів поставки (арк..с. 75-87 т. І) передбачено, що кількість товару та терміни постачання сторони визначатимуть у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору. Як свідчать матеріали справи, позивачем надані специфікації тільки до договору поставки № 59 від 11 січня 2010 року (арк..с.88-91 т. І). Судом витребовувались специфікації до інших договорів, проте позивачем до суду не були надані.
Крім того, дані специфікації (том І а.с. 88-91) не містять вичерпної та повної інформації про товар, що у свою чергу виключає можливість ідентифікувати поставлений товар.
Видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи, не містять прізвища особи, яка уповноважена на отримання товару. Зазначена обставина позбавляє суд можливості визнати факт отримання товару від ТОВ "ОВ "Енегромаш-Інвест" доведеним.
Аналізуючи відомості, зазначені у Сертифікаті відповідності, судом встановлено, що у деяких сертифікатів відповідності закінчився строк дії в 2007, 2009, 2010 роках, в той час, коли продукція, якість якої вони підтверджують, поставлялась позивачу у 2010 році.
Надані позивачем Акти на списання використаних матеріальних цінностей при здійсненні ремонтних робіт не дають змоги підтвердити факт використання товару, придбаного у ТОВ "ОВ "Енегромаш-Інвест" позивачем у своїй господарській діяльності, оскільки досліджувані документи не містять вичерпної та повної інформації про списаний товар, а також не дають змоги індивідуально його визначити. Внаслідок зазначеного, суд позбавлений можливості констатувати факт використання матеріалів, придбаних у ТОВ "ОВ "Енегромаш-Інвест", позивачем у власній господарській діяльності.
Службові записки ПАТ "Полтаваобленерго" (том XV а.с. 198-212) надані на підтвердження факту доставки продукції ТОВ "ОВ "Енегромаш-Інвест" не містять необхідної інформації про вантажний автомобіль, який заїжджав на територію позивача, що виключає можливість стверджувати про факт здійснення доставки товару контрагентом позивача на адресу останнього.
Крім іншого, суд зауважує, що ним витребовувались товарно-транспортні накладні, проте ні податковому органу, ні суду зазначені документи позивачем не надані, як не надані і подорожні листи до зазначених транспортних документів.
Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.
Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів, Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається узамовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.
Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України № 488/346 від 29 грудня 1995 року).
Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної. Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.
Враховуючи вищевикладене, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою, що у свою чергу спростовує доводи позивача про необов'язковість вищевказаного документа.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статі 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статі 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, наявність договорів, видаткових та податкових накладних, а також платіжних документів, не є єдиною умовою формування валових витрат підприємства. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.
Відтак, відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, оскільки господарська операція має бути фактично здійснена, а первинні документи мають відображати її реальність, що і є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товару, отриманих від контрагентів, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платниками податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або полія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зімни майнового стану платника податків.
Виходячи з вимог частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Згідно пунктів 2.4 та 2.16 вищезазначеного Положення, визначено, що первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.
З урахуванням частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Частинами 1-2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.
Згідно пункту 2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи (на паперових та машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості мають обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до пунктів 2.15-2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Необхідно зазначити, що продаж товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.
Разом із тим, за вищевказаними фінансово-господарськими операціями до перевірки не надано усіх документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з поставки товару.
Пункт 85.2. статті 85 Податкового кодексу України зобов'язує платника податків надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з підпунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Як встановлено судом, до перевірки не надано підтверджуючих документів стосовно підтвердження факту здійснення господарських операцій з поставки товару, крім договорів, податкових та видаткових накладених, а також платіжних документів. Даний факт підтверджується матеріалами справи (арк..с.1, 84-85 т.ІІ) та не заперечувався і представниками позивача в судовому засіданні.
Суд звертає увагу сторін на ту обставину, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Крім того, пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків-фізичної особи або посадової особи платника податків-юридичної особи. Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.
Судом встановлено, що позивачем не додано до заперечень на Акт перевірки до прийняття податкового повідомлення-рішення жодних підтверджуючих документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з поставки товару.
А відтак, на підставі системного аналізу зазначених норм законодавства, суд дійшов висновку, що неподання податковому органу під час проведення перевірки та під час подання заперечень на Акт перевірки саме оригіналів первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, в силу приписів підпункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, є достатньою підставою для висновку про відсутність таких документів у позивача на момент проведення перевірки та не підтвердження на момент перевірки правомірності формування ним податкових зобов'язань.
Таким чином, податковий орган правомірно встановив наявність порушень у господарській діяльності позивача на підставі наявних під час перевірки первинних документів.
Посилання представників позивача в судовому засіданні на той факт, що позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інші документи, які витребовувались податковим органом не є первинними документами і тому позивач не був зобов'язаний їх надавати, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
За змістом норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.
З огляду на викладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів.
Вищевикладене підтверджує правомірність висновків податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статі 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1381816,00 грн., а податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року № 0000262310, - правомірним.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність прийнятого ним рішення.
Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та спростовані доводами відповідача.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 20 червня 2013 року.
Суддя А.О. Чеснокова