19 червня 2013 року 810/2635/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
28.05.2013 до Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 3477,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має перед Державним бюджетом України заборгованість зі сплати єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, а також за штрафними санкціями за неподання податкових декларацій.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець 09.08.2011 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області та перебуває на податковому обліку в якості платника податків у Білоцерківській ОДПІ Київської області ДПС.
Підприємець відповідно до глави 1 розділу ХІV Податкового кодексу України (далі - ПК України) 10.08.2011 подав до Податкового органу заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування з 01.04.2012, в якій відповідачем самостійно обрано ІІ групу платників податків.
Відповідно до заяви, діяльністю Відповідача є роздрібна торгівля з лотків та на ринках харчовими продуктами, на підставі якої йому було видано Патент платника єдиного податку ІІ групи №100736 від 21.03.2012.
Податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності Підприємця, за результатом якої складено Акт №397/171/НОМЕР_1 від 24.01.2013. На підставі даного Акту перевірки винесено податкове повідомлення рішення форми «Р» від 26.02.2013 №0004881701, яким Підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 170 грн.
Податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності Підприємця, за результатом якої складено Акт №409/171/НОМЕР_1 від 28.01.2013. На підставі даного Акту перевірки винесено податкове повідомлення рішення форми «Р» від 26.02.2013 №000487171 - 2040 грн., яким Підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку фізичних осіб на 2040 грн.
Пунктом 20.1.28 статті 20 Податкового кодексу України, визначено, що органи державної податкової служби, зокрема, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, Позивач у даних правовідносинах є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків суми самостійно визначеного зобов'язання з єдиного податку, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені в главі 1 розділу 14 Податкового кодексу України.
Згідно пунктів 291.2. та 291.3. статті 291 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення заборгованості у відповідача) спрощена система оподаткування, обліку та звітності являє собою особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України встановлено, що єдиний податок належить до місцевих податків.
Згідно підпункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
За приписами пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Згідно з підпунктом 2 цього пункту до другої групи належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
Відповідно до положень пунктів 293.1, 293.2 статті 293 Податкового кодексу України, ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно з вимогами пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області №467-18-VI від 12.01.2012 встановлено ставку єдиного податку для фізичних осіб-підприємців другої групи платників єдиного податку - 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Отже, відповідач як платник податку другої групи повинен щомісячно, до 20 числа поточного місяця сплачувати єдиний податок у розмірі 20 відсотків мінімальної заробітної плати.
Відповідно до п. 300.1 ст. 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Пунктом 120.1 ст. 120 ПК України встановлено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Судом встановлено, що відповідач не виконував обов'язки по сплаті податків, та згідно даних облікових карток станом на 30.04.2013 за відповідачем рахується заборгованість по сплаті єдиного податку у загальному розмірі 3307,46 грн., та по сплаті податку на доходи фізичних осіб - 170 грн.
Таким чином, загальна податкова заборгованість Відповідача складає 3477,46 грн.
Вищезазначена сума податкового боргу підтверджується довідками Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 14.05.2013 №3637/10/19-036/1 та №3638/10/19-036/1, копії яких містяться у матеріалах адміністративної справи.
Так, згідно довідки Податкового органу №3638/10/19-036/1 (а.с. 14), вищезазначена податкова заборгованість складається з заборгованості по сплаті єдиного податку (з розбивкою по місяцях: за червень 2012 року - 194,46 грн.; за липень-листопад 2012 року - по 214,60 грн.), штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 26.02.2013 №0004881701 - 170 грн., штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 26.02.2013 №000487171 - 2040 грн.
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення Відповідачем оскаржені не були, а отже вони є узгодженими та чинними на час розгляду справи.
Станом на час розгляду справи у суду відсутні відомості щодо добровільної сплати відповідачем наявного податкового боргу.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.175 цього пункту, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статті 87 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, визначені джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.
Пунктом 87.11 статті 87 цього Кодексу встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Станом на момент розгляду і вирішення справи, доказів щодо оскарження або сплати відповідачем повністю або частково заявленої у позові суми заборгованості суду не надано.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що слід задовольнити.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 94, 128, 159-163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: 09100, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) податковий борг у сумі 3477 (три тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 46 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.