14 червня 2013 р. Справа № 804/5155/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСтепаненко В.В.
при секретаріНовченко Є.Ю.
за участю:
представника позивача представника відповідача Никифорова А.С. Овсянникової Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська обласна земельна агенція» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська обласна земельна агенція» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, вважає, що пода ткові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірки, суперечать діючому пода тковому законодавству та підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі ДПІ в АНД районі м.Дніпропет ровська) проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою від повідальністю «Дніпропетровська обласна земельна агенція» (надалі ТОВ «Дніпропетровська ОЗА») з пи тань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нара хування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 15.04.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт №275/22-5/37620589 від 17.01.2013 року.
Не погодившись із висновками акту перевірки, позивач звернувся до відповідача із запереченнями від 04.02.2013 року №26, на які ДПІ в АНД районі м.Дніпропет ровська надано відповідь від 11.02.2013 року №2936/10/22-5 «Про розгляд заперечень», згідно якої висновки, викладені в акті перевірки, залишено без змін.
14.02.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000112205 від 14.02.2013 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 525 413,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 224 519,75 грн. та №0000122205 від 14.02.2013 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 432 485,00 грн. та штрафних санкцій на суму 358 121,25 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про порушення позивачем частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в мо мент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, укладених позивачем з ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Галактика-М», ТОВ «Гермесойлгруп ЛТД», ТОВ «Глас», ТОВ «Днепролок», ТОВ «Імпексбуд», ТОВ «Ініціатива» та ТОВ «Старт-Д».
Відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Акт перевірки не містить доказів порушення позивачем при укладенні угод з контрагентами та їх виконанні публічного порядку, як підстави недійсності за законом (нікчемності). При наявності ж об'єктивних даних щодо недодержання вимог відповідності правочинів інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, їх недійсність має встановлюватись виключно судом із застосуванням визначених законом наслідків.
Водночас, аналізуючи статтю 20 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач не наділений законними повноваженнями щодо визнання правочинів недійсними або нікчемними.
Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем частини 1 статті 203, статей 215, 228 Цивільного кодексу України зроблено поза межами компетенції податкової інспекції, оскільки чинним законодавством не передбачено право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання, при перевірці їх господарської діяльності або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам статей 662, 655, 656 Цивільного Кодексу України в актах перевірки.
Судом встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки від 17.01.2013 року №275/22-5/37620589, зроблені відповідачем на підставі матеріалів перевірок по контрагентам, відповідно до яких зафіксовано не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання послуг від наступних постачальників: ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Галактика-М», ТОВ «Гермесойлгруп ЛТД», ТОВ «Глас», ТОВ «Днепролок», ТОВ «Імпексбуд», ТОВ «Ініціатива» та ТОВ «Старт-Д», у зв'язку з чим у ТОВ «Дніпропетровська ОЗА» відсутні об'єкти оподаткування податком на прибуток та на податку на додану вартість по операціях з придбання та реалізації послуг.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно пункту 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Так, позивачем відповідно до статті 138 Податкового кодексу України надання послуг включено відповідно до складу операційних діяльності підприємства.
Крім того, як свідчать матеріали перевірки, придбані у ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Галактика-М», ТОВ «Гермесойлгруп ЛТД», ТОВ «Глас», ТОВ «Днепролок», ТОВ «Імпексбуд», ТОВ «Ініціатива» та ТОВ «Старт-Д» послуги були вико ристані в господарській діяльності позивача: послуги були надані замовникам позивача, в результаті чого позивач отримав прибуток, який був обкладений податком, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача були всі підстави для включення витрат з придбання послуг у вищевказаних контрагентів до складу валових витрат.
Суд зазначає, що згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.
Акт перевірки не містить обставин про встановлення будь-яких недоліків первинних бухгалтерських документів ТОВ «Дніпропетровська ОЗА» та обставин, які б свідчили про факт відмови позивача від надання перевіряючим відповідних документів.
Судом встановлено, що в момент постачання послуг контрагентами позивача ними були виписані податкові на кладні, оформлені належним чином.
Крім того, слід зазначити, що на момент оформлен ня податкових накладних ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Галактика-М», ТОВ «Гермесойлгруп ЛТД», ТОВ «Глас», ТОВ «Днепролок», ТОВ «Імпексбуд», ТОВ «Ініціатива» та ТОВ «Старт-Д» були зареєстровані плат никами податку на додану вартість, відтак будь-яких перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.
Суд акцентує увагу на тому, що в акті перевірки згідно з даними додатків 5 до де кларацій позивача та даних інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та подат кового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» розбіжностей між даними позивача та вказаними контрагентами автоматизованого співставлення не виявлено.
Більш того первинними документами позивача підтверджується, що послуги, які були придба ні у постачальників за договорами, ви користано позивачем у своїй господарській діяльності для отримання доходу, про що встановлено в акті перевірки.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з
питань митної справи.
Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Тобто якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентами позивача та їх контрагентами своїх податкових обов'язків, відповідальність за таке невиконання або неналежне виконання пода ткового обов'язку повинні нести самі ці підприємства, а не позивач.
Таким чином, у разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з приписів пункту 86.9. статті 86 Податкового кодексу України. Так, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи-підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до отримання цим податковим органом відповідного судового рішення, що набрало законної сили.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що перевірка позивача була проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу у зв'язку з отриманням постанови про призначення документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська обласна земельна агенція» відповідно до порушеної кримінальної справи №99126616 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги положення статті 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд зазначає, що за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи, контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення - рішення не приймає.
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд звертає увагу на те, що позивачем в прохальній частині позову зазначено про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень.
Із змісту статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.
При цьому слід мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.
Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Таким чином, у разі помилкового обрання платниками податків неналежного способу захисту порушеного права адміністративні суди мають право на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.
Враховуючи зазначене вище, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2294,00 грн. підлягає компенсації з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська обласна земельна агенція» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000112205 від 14.02.2013 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 525 413,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 224 519,75 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000122205 від 14.02.2013 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 432 485,00 грн. та штрафних санкцій на суму 358 121,25 грн.
Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська обласна земельна агенція» судові витрати у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок).
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 19 червня 2013 року.
Суддя В.В. Степаненко