№ справи: 103/94/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Скісов О.Є.
№ провадження: 22-ц/190/2995/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Курська А. Г.
"17" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Курської А.Г.
Суддів:Синельщікової О.В. Бондарева Р.В.
При секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення безпідставно придбаного майна, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2013 року, -
08 січня 2013 року ОСОБА_6 звернулась до Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до ОСОБА_7 про стягнення безпідставно придбаного майна.
Позовна заява мотивована тим, що 28 грудня 2009 року позивачкою здійснено грошовий переказ у розмірі 1400 доларів США на ім'я відповідача ОСОБА_7 Грошові кошти були отримані відповідачем у повному обсязі. В будь-які правовідносини позивач та відповідач не вступали. Відповідач, отримавши гроші, повинен був, відповідно до ст. 1212 ЦК України, утриматися від їх отримання та повернути їх позивачці. Замість того, гроші були безпідставно привласнені відповідачем. Повернути зазначені гроші у добровільному порядку відповідач відмовився. На підставі вищенаведеного, позивачка просила суд першої інстанції стягнути з відповідача на її користь суму у розмірі 11190,20 грн., еквівалентну 1400 доларам США - безпідставно привласнені; суму у розмірі 522,97 грн., еквівалентну 49,50 євро - сплачену позивачкою за грошовий переказ; суму в розмірі 1007 грн. - 3 % річних за час прострочення.
Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 безпідставно набуту суму у розмірі 11190,20 грн., суму у розмірі 511,54 грн. за здійснення грошового переказу та 3 % річних за користування грішми у розмірі 1007 грн., а всього стягнуто 12708,74 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 на відшкодування судових витрат 214,60 грн.
Не погодившись з зазначеним рішенням представник ОСОБА_7 - ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування, як такого, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи та про ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував пояснення представника відповідача стосовно того, що ОСОБА_7 не допитувався Бахчисарайським районним судом АР Крим 24 жовтня 2012 року в якості свідка та його пояснення неможна приймати в якості доказів під час розгляду зазначеної цивільної справи. Крім того, судом першої інстанції порушено вимогу ст. 60 ЦПК України, оскільки ним не враховано, що в мотивувальній частині рішення суду від 24 жовтня 2012 року не міститься даних про обставини, які мають значення для правильного вирішення зазначеної цивільної справи, на які суд посилається, як на такі, що не підлягають доказуванню на загальних підставах, в якості встановлених раніш судовим рішенням від 24 жовтня 2012 року.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали цивільних справ № 103/94/13ц, № 103/2936/12 та обговоривши доводи апеляційної скарги, визнає її необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що вони є доведеними та обґрунтованими, оскільки попереднім рішенням суду встановлено відсутність будь-яких правовідносин між позивачем та ОСОБА_7 та між її матір'ю та ОСОБА_7
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, ст.ст. 533, 536, 625, 1212, 1214 ЦК України.
Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідно до грошового переказу ОСОБА_6 перевела на ім'я ОСОБА_7 1400 доларів США, комісія за грошовий переказ склала 49,50 євро (а.с. 5).
Відповідно до рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 жовтня 2012 року по цивільній справі, за позовною заявою ОСОБА_10 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_6 про стягнення безпідставно придбаного майна, яке набрало законної сили, ОСОБА_10 відмовлено у задоволенні зазначеної позовної вимоги, оскільки вона була неналежним позивачем.
З зазначеного рішення суду також убачається, що ОСОБА_7 позов не визнав та у судовому засіданні 24 жовтня 2012 року пояснив, що гроші від ОСОБА_6 в розмірі 1400 доларів США отримав, проте ні в яких правовідносинах ні з позивачкою ОСОБА_10, ні з її дочкою ОСОБА_6 не перебував, у нотаріуса при оформленні довіреності присутній не був.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Отже, при зверненні до суду позивачка зазначила підстави та предмет позову і просила вирішити спір на підставі ст. 1212 ЦК України.
Загальне положення про зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави встановлено главою 83 ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
У ст. 1212 ЦК України зазначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Заперечуючи проти фактів наведених в позові, ОСОБА_7 в засіданні суду апеляційної інстанції пояснив, що в нього ОСОБА_10 взяла паспорт і виготовила на його ім'я нотаріально посвідчену довіреність в м. Бахчисарай. Особисто йому зазначена довіреність передана не була. ОСОБА_7 також зазначив, що займався підготовкою, складанням та узгодженням технічної документації по землеустрою з підготовки та складання договору оренди земельної ділянки для ОСОБА_10, по усній домовленості з нею. Під цю домовленість дочка ОСОБА_10 - ОСОБА_6 надіслала йому гроші з Італії в сумі 1400 доларів США, з яких він мав залишити собі 400 доларів за виконання послуг, а врешті гроші мав витратити на виготовлення зазначеної документації. Проте, остаточно виготовити документи на землю не зміг, оскільки йому не було передано довіреність. Частину грошей він витратив, а частину не витратив.
Доказів про те, в яких сумах відповідач витратив гроші і в яких службах, за дії яких спеціалістів, суду апеляційної інстанції не надано. Ні відповідач, ні його представник не зазначили, де знаходяться ці докази, а також не заявляли клопотань про їх витребування.
Відповідач надав суду розписку про те, що 400 доларів США він у 2010 році повернув ОСОБА_10, і просив взяти до уваги, що ця сума є частиною з суми 1400 доларів США, яка до нього надійшла із Італії від ОСОБА_6
Але представник ОСОБА_6 - ОСОБА_11, який також представляв і інтереси ОСОБА_10 в попередній цивільній справі, не визнав цю розписку як доказ, оскілки ОСОБА_7 на протязі розгляду двох справ не надавав суду першої інстанції її як доказ, не посилався на повернення 400 доларів США ОСОБА_10 і не просив суд допитати ОСОБА_10 як свідка за фактом повернення їй грошей у будь-якій сумі, з тої, що він одержав від ОСОБА_6
Крім цього, представник ОСОБА_6 зазначив, що це можуть бути гроші з інших правовідносин між ОСОБА_10 та ОСОБА_7, і відповідач має право вирішувати це питання за межами справи, що розглядається за позовом ОСОБА_6 до нього.
Поряд з цим, ОСОБА_7, як відповідач у справі за позовом ОСОБА_10 про стягнення суми 1400 доларів США від 24 жовтня 2012 року (103/2936/12), не заявляв про те, що він повертав позивачці 400 доларів США, не оскаржував рішення суду, яке набрало законної сили і на цей час є обов'язковим за ч. 3 ст. 61 ЦПК України.
З урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів не приймає до уваги як належний доказ у цій справі надану ОСОБА_7 розписку.
Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Аналіз положень статті 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.
Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.
Отже, на думку колегії суддів, під час апеляційного перегляду рішення суду, ОСОБА_7 та його представник, не надали суду апеляційної інстанції доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції в будь-якій його частині.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, вірно визначився з характером спірних правовідносин між сторонами та дійшов обґрунтованого висновку, з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України, про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6, оскільки відповідач не довів, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання своїх зобов'язань.
Колегія суддів, дослідивши інші доводи апеляційної скарги, не вбачає підстав для їх задоволення і вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини справи, правовідносини сторін перевірив на підставі матеріального закону, що підлягав застосуванню, дав належну оцінку наявним у справі доказам і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Оскільки доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не ґрунтуються на матеріалах справи, зводяться до іншої оцінки встановлених судом правовідносин, а оскаржуване рішення суду від 19 березня 2013 року постановлено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, то передбачених ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України підстав для його скасування, не вбачається.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 310, 313, 314, 316, 325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9 відхилити.
Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2013 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді: