Справа № 199/3103/13-ц
(2/199/1850/13)
Іменем України
17 червня 2013 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Руденко В.В.
при секретарі Чорнойван О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування в особі Амур-Нижньодніпровської районної в м. Дніпропетровську ради про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди батька,-
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про надання дозволу на виїзд дитини за кордон. В обґрунтування позовних вимог зазначивши, що з вона з відповідачем має спільну дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина постійно проживає з позивачем, відповідач вихованням дитини не займається та не опікується, створенням всебічних сприятливих умов для зростання та розвитку дитини займається позивач. Позивач, як мати дитини піклується про її фізичний, духовний та моральний розвиток. Дитина дуже часто хворіє на вірусні застуди, у зв'язку з чим, вона вважає за доцільне виїхати у відпустку з дитиною за кордон, а саме до Турції приблизно з 20.07.2013 року по 10.08.2013 року. Також посилається на те, що в Аланії мешкає та працює її двоюрідний брат, який запросив їх до себе в гості. Але для виїзду дитини за кордон позивач неодноразово зверталася до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд їх неповнолітньої дитини за кордон. Однак відповідач у задоволенні такого прохання позивачу відмовляє. Тому позивач просила суд надати дозвіл на виїзд за кордон, а саме в Турцію, без письмової згоди відповідача їх неповнолітньої доньки з 20.07.2013 року з 10.08.2013 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, надала суду пояснення аналогічні викладеним в змісті позову.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, зазначивши, що заперечує щодо виїзду його малолітньої дитини до Турції через небезпеку у зв'язку з масовими заворушеннями в цій країні. Крім того, вважає, що в силу свого віку дитина не зможе безболісно пережити переліт та зміну кліматичних умов. Просив у позові відмовити.
Суд, вислухавши всіх учасників процесу. дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач та відповідач мають спільну малолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження. Дитина мешкає разом із позивачем.
Судом також встановлено, що позивач хоче вивезти дитину за кордон для оздоровлення, а саме до Турції на період з 20.07.2013 року по 10.08.2013 року. Але для виїзду дитини за кордон позивач неодноразово зверталася до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд їх неповнолітньої дитини за кордон.
Правовідносини, які виникли між сторонами, урегульовані нормами Конституції України, Декларації прав дитини, Сімейного кодексу України, Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 року № 231, Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Згідно п. 18 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 року № 231, оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.
В силу п. 22 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у випадках, визначених цими Правилами, або у разі пред'явлення оригіналів документів або їх нотаріально посвідчених копій, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Оцінюючи дослідженні судом у судовому засіданні докази у їх сукупності, щодо вимог позивача до відповідача про надання дозволу на виїзд до Турції без письмової згоди відповідача їх малолітньої доньки, ОСОБА_3 на період з 20.07.2013 року по 10.08.2013 року, суд вважає, що позивачем на вимогу ст. 60 ЦПК України не доведені обставини, на які вона посилається, а саме не надано доказів проживання родичів на території країни Турції та можливості останніх прийняти дитину в належних умовах, а також доказів щодо необхідності оздоровлення дитини саме у цій країні та неможливості оздоровити дитину з урахуванням її віку на території України. Також, суд бере до уваги те, що МЗС України на разі не рекомендує громадянам України відвідувати Турцію через масові заворушення в цій країні, що є загальновідомим фактом та не підлягає доказуванню відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України.
Відповідно до ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Тому, суд вважає за доцільне, з урахуванням інтересів дитини, відмовити у задоволенні позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 7 СК України, ст. ст. 10,11,60,84,88,212-215 ЦПК України, суд, -
У позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди батька відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення.
Головуючий