Справа № 535/108/13
Номер провадження 22-ц/786/2341/2013
Головуючий у 1-й інстанції Цвітайло П.В.
Доповідач Лобов О. А.
19 червня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді: Лобова О.А.
суддів: Акопян В.І., Одринської Т.В.
при секретарі Лутицькій Л.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, представника за довіреністю ОСОБА_2, на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 14 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Милорадівської сільської ради Котелевського району про визнання недійсною приватизації квартири.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду,
У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким визнати недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визнати незаконним та скасувати розпорядження №27 від 23 липня 2008 року, видане відділом приватизації житла Милорадівської сільської ради Котелевського району.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що на час приватизації спірної квартири позивачка була зареєстрована як член сім'ї наймача і постійно проживала у ній, отже відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» мала право на отримання у власність частини займаної квартири. Про те, що квартира була приватизована на двох осіб - відповідача та його матір дізналася лише у січні 2013 року.
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 14 травня 2013 року у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, представник за довіреністю ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.
В обгрунтування заявлених вимог стверджується, що суд дав хибну оцінку наданим доказам та не застосував закон, який має бути застосований для правильного вирішення спору.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав:
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті заявлених вимог в разі неправильного застосування судом матеріального або процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що у вересні 1987 року квартира АДРЕСА_1, яка збудована на кошти колгоспу «Зоря», передана у найм ОСОБА_3(а.с.61,62). З цього часу ОСОБА_3 став проживати у вказаній квартирі разом із ОСОБА_2, яка зареєстрована у ній як співмешканка. У подальшому у спірній квартирі були зареєстровані мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4, і брат ОСОБА_2 - ОСОБА_5 (а.с.6).
Шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не укладався та не реєструвався.
У 2002 році ОСОБА_3 та його мати стали проживати окремо у с.Лабурівка Котелевського району.
У жовтні 2007 року ОСОБА_3 подав до органу приватизації заяву про передачу у власність займаної квартири на підставі ЗУ «Про приватизацію державного фонду» (а.с.6 зворот). У заяві маються чотири підписи: заявника (наймача) та членів його сім'ї. До заяви долучена довідка про склад сім'ї, у якій окрім ОСОБА_3 та його матері значаться такими, що мешкають і мають право на житло (на спірну квартиру) ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.6).
У затвердженому розпорядженням №27 від 23 липня 2008 року відділу приватизації житла Милорадівської сільської ради Котелевського району розрахунку площі квартири, що безоплатно приватизується та вартості надлишкової загальної площі у пункті 2 «кількість мешканців у квартирі» спочатку зазначено чотири особи, а потім ця цифра перекреслена і вказано дві особи (а.с.7 і зворот).
На підставі розпорядження органу приватизації 23 липня 2008 року видане свідоцтво про право власності на житло, згідно якого власниками спірної квартири є ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - кожному належить по ? частині (а.с.24).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час приватизації спірної квартири ОСОБА_2 не мала права на спірну квартиру, оскільки не перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3
З такими висновками колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1, ч.1 ст.5. ст.8 ЗУ «Про приватизацію державного фонду» наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі (будинку) разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир (будинків) шляхом передання їм цих квартир (будинків) у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї на підставі рішення відповідного органу приватизації. Виходячи з аналізу змісту ЗУ «Про приватизацію державного фонду» у поєднанні з нормами статтей 1,6,9,61 ЖК України, статті 29 ЦК України, місцем постійного проживання особи є житлове приміщення, в якому особа проживає постійно, має передбачені ст.64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право в разі тимчасової відсутності, а отже і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї.
Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду України, сформульовані у постанові від 30 січня 2013 року: усупереч наведеним положенням законодавства (Закону №2482-XІІ у поєднанні з нормами ст.ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України) суди пов'язали право ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_2 на приватизацію з фактом реєстрації вказаних осіб у спірній квартирі, яка здійснюється на підставі Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а не з їх правом на житло та фактом проживання у квартирі. Згідно ч.2 ст.214 ЦПК України висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, ухвалених в порядку п.1 ч.1 ст.355 ЦПК України, є обов'язковими для суду при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, ключовими обставинами, які мають бути встановлені для правильного вирішення цього спору є те чи проживала постійно і на законних підставах позивачка у спірній квартирі на час приватизації та чи мала вона право на це житло.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка вселилася, зареєструвалася і проживала у спірній квартирі на законних підставах - за згодою наймача ОСОБА_3 До 2002 року вони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство. Ця обставина підтверджена, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (а.с.70,71,100,101), а також актом обстеження господарства (а.с.9). Відповідач ОСОБА_3 цей факт не спростував належними і допустимими доказами. За таких обставин ОСОБА_2 згідно ч.2 ст.64 ЖК України до 2002 року мала статус члена сім'ї наймача.
Сторонами визнається, що з 2002 року вони припинили сімейні відносини, спільного господарства не ведуть - ОСОБА_3 разом з матір'ю виїхав проживати у с.Лабурівка Котелевського району, а ОСОБА_2 продовжує проживати у спірній квартирі по теперішній час.
Частиною третьою ст.64 ЖК України встановлено, якщо особи, зазначені у частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати у займаному приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Таким чином, ОСОБА_2 як колишній член сім'ї наймача, який на законних підставах постійно проживає у спірній квартирі, має передбачене ст.1, ч.1 ст.5, ст.8 ЗУ «Про приватизацію державного фонду» право на безоплатну приватизацію цієї квартири.
Твердження відповідача про те, що ОСОБА_2 пропустила строк звернення до суду. колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у справі відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували, що позивачка була обізнана про приватизацію спірної квартири на двох осіб. На час ухвалення рішення про приватизацію квартири ОСОБА_2 і ОСОБА_3 разом не проживали, підпис позивачки на заяві про приватизацію квартири може свідчити лише про те, що вона погоджувалася приватизувати квартиру на всіх осіб, які мають на неї право.
З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати у виді судового збору 117 грн. 71 коп. підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_3, Милорадівської сільської ради Котелевського району у рівних частках.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, представника за довіреністю ОСОБА_2, задовольнити.
Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 14 травня 2013 року скасувати, ухваливши нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на квартируАДРЕСА_1, видане 23 липня 2008 року на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визнати незаконним та скасувати розпорядження №27 від 23 липня 2008 року, видане відділом приватизації житла Милорадівської сільської ради Котелевського району.
Стягнути з ОСОБА_3 та Милорадівської сільської ради Котелевського району на користь ОСОБА_2 по 58 грн. 85 коп. витрат зі сплати судового збору з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двацяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий О.А. Лобов
Судді: В.І. Акопян
Т.В. Одринська
Копія згідно: суддя О.А. Лобов