28 травня 2013 р.Справа № 553/234/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.,
в присутності:
позивача Соловйової О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 12.03.2013р. по справі № 553/234/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Міського центру зайнятості
про зменшення скорочення виплат по безробіттю з 90 до 15 календарних днів,
Позивач- ОСОБА_1., звернулася до суду з позовом до Міського центру зайнятості, в якому просила зобов'язати відповідача зменшити скорочення виплат по безробіттю з 90 до 15 календарних днів та доплатити допомогу по безробіттю.
Постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 12.03.2013 року в задоволенні адміністративного позов у відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 46, 55, 57 Конституції України, ст.31 Закону України "Про державне соціальне страхування на випадок безробіття", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.
Відповідальність за недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню прямо передбачена підпунктом 5 пункту 5 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Відповідно до пунктів 10, 13 Порядку № 219 громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як, такі що шукають роботу, і безробітні, зобов'язані виконувати всі рекомендації працівників центру зайнятості, надані у письмовій формі, відвідувати центр зайнятості у визначений і погоджений з ними час, брати участь у семінарах.
Згідно з пунктом 14 Порядку № 219, громадяни, які з поважної причини, підтвердженої відповідним документом, не змогли своєчасно звернутися до центру зайнятості у період пошуку роботи у строк, установлений для відвідування, зокрема для надання статусу безробітного, повинні звернутися до центру зайнятості у період пошуку роботи у день, що настає після видужання чи закінчення дії обставин, зумовлених іншою поважною причиною.
Перелік поважних причин є вичерпним та встановлюється абзацом 2 пункту 14 Порядку № 219, зокрема, поважними причинами, що підтверджені відповідними документами, є хвороба громадянина, смерть членів його сім'ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 14 років.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 наказом віл 16 вересня 2011 року надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю, що підтверджується витягом з наказів (а.с. 6).
Позивачу було запропоновано взяти участь у семінарі 28.08.2011 року, про що вона була ознайомлена під особистий підпис.
Оскільки ОСОБА_1 не взяла участі у семінарі, у зв'язку з чим, наказом від 29 вересня 2011 позивачу скорочено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з недотриманням безробітним рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», пп 5 п. 5 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп.5 п. 5.4 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» на строк від 15 календарних днів до 90 календарних днів з 28 вересня 2011 року по 26 грудня 2011 року.
Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Не погодившись з Наказом від 29.09.2011 року, позивач звернулася до суду з позовом про зобов'язання відновити виплати по безробіттю та його скасування.
Постановою Ленінського районного суду від 07.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 року в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відновити виплати по безробіттю та скасування наказу відмовлено.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Відповідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського міського центру зайнятості про зобов'язання відновити виплати по безробіттю та скасування наказу є судове рішення, яке набрало законної сили та яким надано правову оцінку оскаржуваному наказу та доводам позивача, щодо незгоди з ним.
Отже, колегія суддів встановила, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що відповідачем правомірно скорочено виплату по безробіттю з 90 до 15 календарних днів.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 12.03.2013р. по справі № 553/234/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.