19 червня 2013 року Справа № 15515/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Запотічного І.І. та Савицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Рівнеелектроавтотранс» Рівненської міської ради на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2010р. в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської обл. до Комунального підприємства «Рівнеелектроавтотранс» Рівненської міської ради, з участю прокуратури м.Рівне, про стягнення заборгованості по невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,-
06.10.2009р. позивач Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської обл. звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача Комунального підприємства /КП/ «Рівнеелектроавтотранс» Рівненської міської ради на його користь заборгованість по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в сумі 103313 грн. 75 коп. (а.с.2-3).
Під час розгляду справи пенсійним органом подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в розмірі 61058 грн. 45 коп. (а.с.34).
Відповідно до заяви від 14.12.2010р. у справу в порядку ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» вступила прокуратура м.Рівне для представництва інтересів держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської обл. (а.с.58).
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2010р. заявлений позов задоволено, стягнуто з відповідача КП «Рівнеелектроавтотранс» на користь позивача заборгованість по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 61058 грн. 45 коп. (а.с.146-148).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач КП «Рівнеелектроавтотранс», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с.150-151).
В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що стягувані з апелянта кошти не являються страховими внесками; підприємство перед призначенням пільгових пенсій не сплачувало відповідних коштів і не подавало гарантійного листа щодо такої сплати.
Також пенсійним органом не підтверджено понесення витрат на суму заявлених позовних вимог, а судом не досліджено платіжні та інші документи щодо дійсних виплат пенсій; надані розрахунки містять перелік пенсіонерів, які не працювали на підприємстві.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач КП «Рівнеелектроавтотранс» зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської обл. та відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2004р. - платником страхових внесків згідно ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 01.01.2004р. (а.с.22).
Заявлений позов стосується стягнення з відповідача сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (по Спискам №№ 1 і 2), працівникам КП «Рівнеелектроавтотранс», що за період березень - жовтень 2009 року склали 61058 грн. 45 коп.
Під час судового розгляду справи відповідачем не представлено будь-яких переконливих доказів щодо неправомірності та неправильності нарахування спірної суми заборгованості, також останнім не спростовано правильності нарахування спірної суми боргу.
За змістом п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За правилами абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списками №№ 1 і 2, покриваються підприємствами та організаціями.
Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абз.5 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.
Аналіз положень п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у контексті ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави для висновку про те, що порядок за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Звідси, висновок суду першої інстанції про обов'язок відповідача відшкодувати пенсійному органу витрати на виплату та доставку пенсій, які призначені працівникам підприємства відповідно до пунктів «б»-«з» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
При цьому колегія суддів враховує, що пенсійний орган в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затв. постановою правління ПФ України № 21-1 від 19.12.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), направляв на адресу відповідача відповідні розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, які були отримані відповідачем (а.с.5-10).
Скеровані на адресу відповідача розрахунки-повідомлення, складені за формою додатка № 6, затвердженого п.6.4 зазначеної Інструкції, яка є нормативно-правовим актом в розумінні ст.117 Конституції України.
У цих розрахунках містилася повна інформація як щодо новопризначених, так і перерахованих пенсій; також вказані розрахунки не оспорювалися відповідачем, що сторонами не заперечується.
Отже, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що відповідач як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівникам якої призначені пільгові пенсії, зобов'язаний сплатити Пенсійному фонду збір у 100-відсотковому розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам, тобто у повному розмірі відшкодувати позивачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.
В частині доводів апелянта колегія суддів враховує, що факт виплати спірних пенсій підтверджується карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с.35-36, 47) та Розрахунком суми заборгованості на виплату і доставку пільгових пенсій за спірний період (а.с.4), а також матеріалами особових справ пенсіонерів (а.с.60-93); витягами із списками на зарахування пенсій на поточні рахунки в Ощадбанку (а.с.94-122).
Таким чином, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що відповідач як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівникам якої призначені пільгові пенсії, зобов'язаний сплатити Пенсійному фонду збір у 100-відсотковому розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії його працівникам, тобто у повному розмірі відшкодувати позивачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгової пенсії.
Стосовно покликань відповідача про непідтвердження призначення та виплати відповідних пенсій колегія суддів враховує, що предметом розгляду в цій справі є не визначення права на пенсію працівникам підприємства, а зобов'язання відшкодувати заборгованість по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Також пенсійним органом направлялися відповідачу відповідні повідомлення-розрахунки про суму витрат на виплату пенсій, де містилася повна інформація щодо призначених пенсій.
В частині доводів апелянта про призначення пенсій особам, які не працювали на підприємстві, колегія суддів враховує наявність допущених описок в поданих розрахунках щодо прізвищ пенсіонерів. Зокрема, на підприємстві дійсно працювали ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, що стверджується наданими уточнюючими довідками та протоколами засідань комісії по підтвердженню пільгового стажу працівників КП «Рівнеелектроавтотранс» (а.с.62, 64-65, 71, 73, 79, 87).
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Оцінюючи в сукупності обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є обгрунтованим і підставним, а тому підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.
При цьому, відповідач у добровільному порядку суму заборгованості по невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, на час розгляду справи в суді першої інстанції не сплатив, а тому заявлена сума підлягає до стягнення в повному обсязі.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Рівнеелектроавтотранс» Рівненської міської ради на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2010р. в адміністративній справі № 2а-6379/09/1770 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: І.І.Запотічний
Н.В.Савицька