28 травня 2013 р.Справа № 818/1632/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Шостці та Шосткинському районі Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2013р. по справі № 818/1632/13-а
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м.Шостці та Шосткинському районі Сумської області
про визнання протиправною та скасування вимоги,
Позивач - ФОП ОСОБА_1, звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Шостці та Шосткинському районі Сумської області про визнання протиправною та скасування вимоги.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»,передбачений перелік фізичних осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску, зокрема до цієї категорії відносяться підприємці, які є пенсіонерами за віком, їх участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування може бути виключно на добровільних умовах.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2013 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі №904 від 13 лютого 2013 року про сплату боргу.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в м.Шостці та Шосткинському районі Сумської області подало апеляційну скаргу, в якій просило постанову суду першої скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.4 ст.4, ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ст. 1 , ч.1 ст. 26, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , ст. 13-18 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Шостці та Шосткинському районі Сумської області з 25.05.2005 року і отримує пенсію за віком за списком №1 ( при повному пільговому стажі). ( а.с.20, 22).
Також позивачка з 18.08.1995 року має статус фізичної особи-підприємця ( а.с.10), з 01.01.2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування ( а.с.16).
В січні 2012 року зверталась до відповідача з заявою про звільнення її від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( а.с.17).
13 лютого 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м.Шостці та Шосткинському районі Сумської області ОСОБА_1. надіслана вимога про сплату боргу з єдиного внеску у розмірі 4572 грн. ( а.с.21).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому дана вимога та дії відповідача щодо її формування є протиправними.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
В зазначеній редакції ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» діє з 06 серпня 2011 року.
Сторонами не заперечується, що позивач обрав спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_1 від 09.09.2005 року позивачу призначено пенсію за віком.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з серпня 2011 року позивач звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Як на підставу для скасування постанови суду першої інстанції відповідач посилається на те, що позивач не набув пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказані доводи відповідача колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що при призначенні позивачу пенсії за віком було застосовано пільгу, передбачену п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Крім того, правомірність призначення позивачу пенсії за віком не є предметом доказування у даній справі, адже ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску саме з фактом призначення та отримання пенсії за віком.
Фактичне отримання позивачем пенсії за віком підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 від 09.09.2005 року.
Таким чином, доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м.Шостці та Шосткинському районі Сумської області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові, та не можуть бути підставами для її скасування.
На момент призначення позивачу пенсії статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV передбачалось, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
При цьому, згідно п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років б місяців на зазначених роботах.
Стаття 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає пенсіонера як особу, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Із наведеного випливає, що призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку не впливає на статус позивача, як пенсіонера за віком.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості адміністративного позову.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому ухвалене ним судове рішення можна вважати законним та обґрунтованим.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Шостці та Шосткинському районі Сумської області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2013р. по справі № 818/1632/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.