04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"10" червня 2013 р. Справа№ 5011-72/8550-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Агрикової О.В.
Буравльова С.І.
при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,
розглядаючи апеляційну скаргу державного підприємства „Національний центр поводження з небезпечними відходами"
на рішення господарського суду міста Києва
від 14.03.2013 року
у справі №5011-72/8550-2012 (суддя - Самсін Р.І.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта Вілмар СНД", м. Южне, Одеська область,
до державного підприємства „Національний центр поводження з небезпечними відходами", м. Київ,
про стягнення 153 982,50 грн.,
за участю представників:
від позивача: Локаш Д.Є. - представник (дов. №2958 від 03.10.2012 р.);
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Вільмар СНД» (надалі - ТОВ «Дельта Вільмар СНД») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства «Національний центр поводження з небезпечними відходами» (надалі - ДП «Національний центр поводження з небезпечними відходами») безпідставно набутих грошових коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних в сумі 153 982,50 грн., обґрунтовуючи вимоги утриманням відповідачем без достатньої підстави грошових коштів, сплачених позивачем в якості авансу за послуги, від виконання яких відповідач ухилився.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2013 року у справі №5011-72/8550-2012 позов задоволено повністю.
Із зазначеним рішенням Державне підприємство «Національний центр поводження з небезпечними відходами» не погодилось, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року апеляційну скаргу ДП «Національний центр поводження з небезпечними відходами» на рішення господарського суду м. Києва від 14.03.2013 року прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.05.2013 року.
20.05.2013 року судове засідання було відкладено у зв'язку з поданням суддею Скрипкою І.М. та суддею Остапенко О.М. заяв про самовідвід, які були розглянуті та задоволені.
На підставі розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року визначено здійснити розгляд справи № 5011-72/8550-2012 у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Буравльова С.І.
10.06.2013 року в судове засідання представник скаржника не з'явився, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належно.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вказуючи на їх безпідставність, просив у задоволенні скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі докази на предмет правильності юридичної оцінки обставинам справи, повноти їх встановлення, правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду не знаходить підстав для скасування рішення та відповідно задоволення апеляційної скарги.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 11.04.2011 року між філією ДП «Національний центр поводження з небезпечними відходами» - «Одеський регіональний центр поводження з небезпечними відходами» Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (в тексті договору - виконавець) та ТОВ «Дельта Вілмар СНД» (в тексті договору - замовник) було укладено договір № 323/У-11, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги по збиранню, перевозці та прийманню на зберігання відходів, визначених у протоколі узгодження договірної ціни - додаток № 1 до договору, що є невід'ємною частиною даного договору, з їх подальшою утилізацією/видаленням, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги у встановленому цим договором порядку (п. 1.1 договору).
Відповідно до пункту 2.1. договору замовник у письмовій формі надає виконавцеві заявку на організацію послуг, вказаних в пункті 1.1 даного договору; у заявках (форма яких узгоджена у додатку № 2 до Договору) замовник вказує найменування, кількість відходів, що передаються виконавцеві; заявки є невід'ємними частинами даного договору.
В свою чергу, виконавець згідно п. 2.2. договору на підставі поданої йому заявки виставляє замовнику рахунок на оплату послуг та рахунок на оплату транспортних витрат протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання заявки замовника.
Послуги, вказані в пункті 1.1. договору, мають бути надані виконавцем протягом 14 робочих днів з моменту оплати послуг з утилізації/видалення відходів та транспортних витрат (пункт 2.3. договору).
Водночас, виконавець протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання заявки замовника зобов'язаний надати останньому рахунок на оплату послуг на підставі кількості і видів відходів, вказаних в заявках позивача, і цін, затверджених сторонами в протоколі узгодження договірної ціни. Послуги виконавця не підлягають оплаті, а рахунок за надання послуг не виставляється, якщо вартість послуг перекривається сумою авансу, сплаченого замовником в порядку пункту 3.4. договору (пункт 3.2. договору).
Відповідно до пункту 3.4. договору замовник протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання договору, але не пізніше 27 числа поточного місяця, перераховує виконавцю аванс у розмірі 137539, 58 грн. плюс ПДВ 20 % згідно чинного законодавства 27507,92 грн., всього до сплати 165047, 50 грн. на підготовку і бронювання потужностей, необхідних для надання відповідачем послуг за договором, на підставі рахунку відповідача.
Крім цього, цим же пунктом договору сторони передбачили, що у разі ненадання замовником протягом дії цього договору заявок на утилізацію/видалення відходів та/або надання виконавцем послуг на суму меншу, ніж сплачена згідно з пунктом 3.4 договору, сплачена згідно зазначеного пункту сума не повертається замовнику, а залишається в розпорядженні виконавця для покриття ним своїх витрат та збитків, понесених у зв'язку з цим договором.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 року; його дію може бути пролонговано за згодою сторін з обов'язковим підписанням додаткової угоди про це сторонами, при умові перегляду умов строків (пункти 8.1., 8.2. договору).
З матеріалів справи вбачається, що в день укладання договору сторони також підписали додаток №1 до договору, яким є протокол узгодження договірної ціни та додаток №2, яким затверджено форму заявки на надання послуг.
Місцевим господарським судом встановлено, що 14.06.2011 року позивачем було перераховано відповідачеві аванс в розмірі 165 047, 50 грн. Дана обставина підтверджується платіжним дорученням № 25637 від 14.06.2011 року; позивачем до матеріалів справи додано одну копію заявки на виконання робіт за договором, датовану 02.12.2011 року, без доказів її направлення на адресу відповідача.
Як вірно зазначив суд в оскаржуваному рішенні, за договором відповідачем було надано послуг на загальну суму 12 770,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття наданих послуг № 156/АУ-11 від 30.06.2011р. на суму 4 730,00 грн., № 236/АУ-11 від 30.09.2011р. на суму 3 476,00 грн. та № 273/АУ-11 від 16.12.2011р. на суму 4 564,00 грн..
За приписами частини 7 статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Матеріали справи свідчать, що у зв'язку з ненаданням відповідачем послуг та спливом строку договору 31.12.2011р., позивач з урахуванням даної обставини звернувся 30.12.2011р. до відповідача з листом №5605, в якому порушив питання щодо повернення сплаченого авансу в розмірі 152 277, 50 грн., наголошуючи на тому, що послуги за договором не були надані. В подальшому, ці ж вимоги позивач заявив у претензії за вих. № 365 від 27.01.2012р., відправлення яких підтверджується наявними у справі копіями поштових відправлень з описами вкладення у цінні листи (т.1 а.с.29,30).
Суд першої інстанції правильно визначив правову природу правовідносин, що склалися між сторонами, зазначивши, що такі мають ознаки договору про надання послуг, за яким, згідно статті 901 Цивільного Кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У разі надання послуг за плату, в силу положень статті 903 ЦК України, замовник зобов'язаний здійснити оплату наданої йому послуги у розмірі, строки та у порядку, що встановлені договором.
Виходячи з аналізу даної норми та її застосування до правовідносин, що склались між сторонами в ході даного договору, зокрема, положень п.3.4 договору, виконавець послуг набуває права на отримання коштів за умови надання послуги замовнику. Одночасно такою підставою є понесення витрат та збитків виконавцем послуг у зв'язку з виконанням договору за рахунок сплаченого авансу.
Згідно частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.
Оскільки матеріали справи свідчать, що сторони у відповідності до п.8.2 договору не підписували додаткової угоди щодо його пролонгації, договір №323/У-11 від 11.04.2011 року припинив свою дію 31.12.2011 року, а тому підстава утримання відповідачем коштів в сумі 152 277, 50 грн., перерахованих позивачем в якості авансу за послуги, відпала.
Відповідач, посилаючись на положення п.3.4 договору, наполягає на правомірності отримання ним спірних коштів в сумі 152 277,50 грн.
У відповідності з приписами статей 32, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обставини у справі, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріали справи свідчать, що пунктом 5 ухвали від 25.02.2013 року господарський суд м. Києва зобов'язав ДП «Національний центр поводження з небезпечними відходами» надати суду належні докази, які б підтверджували факт понесення останнім з вини позивача витрат, збитків у зв'язку з виконанням договору № 323/У-11 від 11.04.2011 року (т.2 а.с.15), однак відповідачем дана ухвала залишена без виконання.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм, доказів неможливості надання суду таких документів відповідач не представив.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого суду про обґрунтованість вимог позивача по стягненню коштів в сумі 152 277,50 грн., перерахованих відповідачеві на підставі, яка згодом відпала.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірні кошти, повернення яких вимагає позивач є штрафною санкцією, встановленою домовленістю сторін, колегія суддів відхиляє як надумані, оскільки спростовуються та суперечать сукупності встановлених судом обставин.
Оскільки наявні матеріали справи свідчать про належне направлення на адресу відповідача вимоги про повернення суми авансу, отриманої останнім 08.02.2012 року та не виконаної у семиденний строк, правомірною є позиція суду щодо задоволення вимог позивача та стягнення нарахованих ним за період з 16.02.2012 року по 25.05.2012 року інфляційних втрат - 456,83 грн. та 1 248,17 грн. - трьох відсотків річних у відповідності до положень статті 625 Цивільного кодексу України.
В апеляційній скарзі відповідач наголошував на тому, що позивачем не було дотримано ряд умов договору, а саме: не повідомлено виконавця послуг про місцезнаходження відходів, не надано відомостей (паспорту) щодо відходів, не забезпечено пакування відходів в тару, не подано виконавцеві заявок, у яких зазначаються відомості про вид, кількість, місцезнаходження відходів, у зв'язку з чим вважає, що через такі дії надання послуг не відбулося.
Проте, з такими твердженнями судова колегія не погоджується, оскільки матеріали справи свідчать, що саме скаржник є стороною, яка перешкоджала настанню умов, необхідних для належного виконання позивачем зобов'язань за договором.
Так, істотними умовами, відповідно до приписів частини 2 статті 180 ГК України, є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Як передбачає п.7.1 договору надання послуг усі доповнення і зміни до даного договору оформляються у письмовому вигляді і підписуються сторонами.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про направлення відповідачем на адресу позивача повідомлень щодо зміни свого місцезнаходження.
Таким чином, поштова кореспонденція, яка направлялась позивачем на виконання договору на адресу «Одеського регіонального центру поводження з небезпечними відходами» (м. Одеса, пр-т Шевченка, 4-Д, офіс 63), відправлення якої згідно поштових штемпелів відбулось 06.12.2011 року та 27.12.2011 року, не була вручена виконавцеві послуг з причини відсутності адресата за місцезнаходженням до спливу терміну дії договору.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу державного підприємства «Національний центр поводження з небезпечними відходами» без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Національний центр поводження з небезпечними відходами» на рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2013 року у справі №5011-72/8550-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2013 року у справі №5011-72/8550-2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи №5011-72/8550-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Мальченко А.О.
Судді Агрикова О.В.
Буравльов С.І.