донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.06.2013 р. справа №905/2002/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддівТатенко В.М., Богатир К.В., Марченко О.А.,
За участю представників сторін:
від позивача:Дерлюк В.Д. довіреність, Чертков Р.М. довіреність
від відповідача:Чернявська Л.В. довіреність
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДочірнього підприємства «Трансгарант-Україна», м. Київ
на рішення господарського судуДонецької області
від16.05.2013р.
у справі№ 905/2002/13 (суддя: Забарющий М.І.),
порушеній за позовом:Дочірнього підприємства «Трансгарант-Україна», м. Київ
до відповідача:Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», м. Докучаєвськ Донецька область
про:стягнення 6' 400 грн.
встановив:
Дочірнє підприємство «Трансгарант-Україна», м. Київ (далі -«Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», м. Докучаєвськ Донецька область (далі - «Відповідач») 6 400грн. витрат на заміну колісної пари.
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.05.2013р. у справі № 905/2002/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості заявлених вимог.
Відповідач не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2013р. у справі № 905/2002/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заявник скарги не погоджується із висновком господарського суду посилаючись на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права та процесуального права, наполягає на тому, що судом не в повній мірі дослідженні матеріали та докази по справі та невірно зроблені висновки.
Сторони були повідомлені апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Представник Позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач надіслав відзив, у якому звернувся до суду з проханням рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак - законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що між сторонами ( з урахуванням перейменування відповідача) 11.07.2007р. був укладений договір № 608 (далі - договір). Предмет договору передбачає, що Виконавець (позивач) надає Замовнику (відповідачу) послуги з забезпечення рухомим складом (власними або орендованими вагонами) за узгодженими об'ємами, а Замовник оплачує надані послуги в частині використання і збереження рухомого складу (п. 1.1 договору).
Відповідно до виконавець зобов'язався забезпечувати подачу вагонів на під'їзну колію Замовника в технічно справному стані (п.2.1.1).
Підпункт 2.2.4 п.2 договору встановлює, що Замовник зобов'язався забезпечити збереження і комплектність вагонів Виконавця в період знаходження їх на під'їзних коліях Замовника під завантаженням (розвантаженням).
При порушенні умов цього договору винна сторона відшкодовує іншій стороні понесені збитки (п. 4.2).
Пункт 4.5 договору зазначає, що при пошкодженні Замовником вагонів Виконавця на під'їзній колії Замовника, що повинне бути підтверджено актом форми ВУ - 25М, Замовник відшкодовує Виконавцю повну вартість ремонта вагонів.
14.07.2010р., на перегоні ст. Виноградна - ст. Передаточна, мало місце сходження 4-х колісних пар вагону № 58848003. За цим фактом були складені:
· акт загальної форми від 14.07.2010р., з якого вбачається, що у результаті порушення ПТЕ був допущенний схід 4 чотирьох колісних пар вагону № 58848003; даний акт підписаний представниками ДП "Донецька залізниця" та відповідача;
· акт про порушення вагону №86 від 14.07.2010р., з якого вбачається, що у наслідок порушення ПТЕ, на перегоні ст. Виноградна - ст. Передаточна пошкоджено колісні пари у вагоні № 58848003 з вини ВАТ «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», вартість ремонту вагону складає 17' 702,10 грн., яка підлягає оплаті за фактом виконаних робіт, а вагон підлягає технічному обслуговуванню з відчепленням; даний акт підписаний начальником вагонного депо та відповідальними представниками підприємств (організацій) винними у пошкодженні вагону.
Через місяць після сходу 4-х колісних пар вагону № 58848003 працівниками ВЧД Яснувата був складений акт від 14.08.2010р., в якому зазначено, що: 14.08.2010р. при поступленні колісної пари № 14651 у ремонт, при зовнішньому огляді, було виявлено електроопіки середньої частини вісі та забоїни більше 3 мм; згадана вісь ремонту та експлуатації не підлягає.
09.09.2010р. представниками сторін та представниками залізниці був складений акт, в якому мова йдеться про виявлення при огляді колісної пари № 4651 із-під вагону № 58848003 (акт від 14.07.10р.) на середній частині осі електроопік та забоїни, у зв'язку з чим дана колісна пара є не ремонтопридатною.
Акт від 09.09.2010р. був підписаний з зауваженнями з боку представників Приватного акціонерного товариства «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», з яких вбачається, що з висновками комісії при складанні цього акту вони не згодні, так як відновлювальні роботи здійснювалися без застосування електрозварювання у присутності начальника станції Еленовка - Долі А.Г. та начальника станції ПТО станції Еленовка - Пашукевича А.В., після ремонтних робіт вагон був прийнятий станцією Еленовка.
В обґрунтування вимог позову Позивач послався на те, що сторона, яка винна у сході вагону, що призвело до неприродності колесної пари (не підлягає ремонту) у вагоні № 58848003, повинна відшкодувати позивачу суму за придбану колісну пару, ціна якої з урахуванням реалізації спірних пар, склала 6' 400,00 грн..
Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України, зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової шкоди (матеріальної) - збитків.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.193 Господарського кодексу («ГК») України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписи статті 610 ЦК України встановлюють, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із наслідків порушення зобов'язання є - відшкодування збитків.
Згідно з приписами частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, однією з яких є відшкодування збитків. Підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських правовідносин є скоєне ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно статті 22 ЦК України збитками є зокрема витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.
Виходячи з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч.1 ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредитору у повному обсязі завдані порушенням збитки, включаючи реальні збитки та упущену вигоду
Частина 1 ст. 225 ГК України зазначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Необхідними умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків за загальними правилами є:
- протиправність поведінки особи;
- збитки, як результат протиправної поведінки;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками;
- вина особи, що заподіяла збитками;
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
Колегія апеляційний суду приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність причинного зв'язку між діями особи та збитками з актів від 14.08.2010р. та від 09.09.2010р.
В підтвердження своїх доводів, позивачем до матеріалів справи була додана видаткова накладна № РН-0000017 від 31.12.2009р., яка несе інформацію про придбання позивачем у ТОВ «Спецвагон Транслізінг» колісних пар на суму 200' 000,00 грн. (без ПДВ) (а.с.52). Однак, матеріалами справи не підтверджено, що позивач оплатив ці колісні пари.
Доданими документами підтверджується продаж спірної колісної пари № 003914651 у розмірі 3' 000,00 грн. (без ПДВ).
Відповідно до ч.1, 2 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Приписи ч.1,2 ст. 623 ЦК України встановлюють, що Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. У даному ж випадку позивачем не доведений факт оплати колісної пари, якаою була замінена пошкоджена колісна пара. Відтак - розмір збитків, якщо такі мали місце є тако ж не доведеним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність доказів причинн-наслідкового зв'язку між сходженням вагону та виявленим майже через місяць після цього електроопіків та забоїн колісної пари № 003914651.
У зв'язкі із продажем позивачем пошкодженої колісної пари та відсутністю відомостей про подальшу її долю проведення відповідної технічної експертизи відносно пошкодженої колісної пари є не можливим.
Наявні у матеріалах справи докази спростовують твердження позивача про наявніфсть у діях відповідача сладу цивільно-правового порушення для відшкодування позивачу спірної суми.
Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Трансгарант-Україна», м. Київ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2013р. у справі №905/2002/13 - залишити без змін.
Головуючий суддя: В.М. Татенко
Судді: К.В. Богатир О.А. Марченко
Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу 1 - до справи; 1 - ГСДО 1 - ДАГС