18.06.13 р. Справа № 914/2164/13
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі Марітчак С.Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавит»,м.Дніпропетровськ
до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Львів
про стягнення заборгованості
За участю представників сторін:
Від позивача: не з»явився
Від відповідача: ОСОБА_1
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутнього представника технічна фіксація судового процесу не проводилася.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквавит», м. Дніпропетровськ до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Львів про стягнення 4579,10грн. основного боргу,557,40грн.-пені та 111,48грн. -3%річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.02.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквавит», м. Дніпропетровськ та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м. Львів укладено договір поставки товарів №1167-ЛЬВ. На виконання умов договору поставки №1167-ЛЬВ від 24.02.2012року позивач поставив відповідачу по видаткових накладних №864 від 07.06.12р., №3617 від 21.06.12р. товар на загальну суму 4 759,10грн.. Посилаючись на умови вищевказаного договору позивач зазначає, що відповідач зобов»язувався оплатити товар протягом 30 днів з моменту отримання. Однак, станом на 22.05.2013року відповідач взяті на себе зобов»язання не виконав, отриманий товар не оплатив, у зв»язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості в сумі 4 579,10грн.. окрім того, позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 557,40грн., та на підставі ст.625 ЦК України до стягнення заявлені 3% річних в сумі 111,48грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.06.13р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 18.06.13р.
Представники позивача в судове засідання 18.06.2013року не з»явилися, жодних заяв чи клопотань на адресу суду від позивача не поступало, хоча позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору, що підтверджується реєстром поштових повідомлень про надіслання рекомендованого листа з поштовим повідомленням про вручення відправлення від 05.06.13р., та інформацією єдиного державного реєстром судових рішень, в який 05.06.13р. внесено ухвалу суду від 05.06.13р. у справі №914/2164/13.
Відповідач в судове засідання з»явився, станом на день розгляду даного спору, заборгованість заперечив, зазначив про здійснення оплат основного боргу, в підтвердження даних обставин подав копії платіжних доручень та квитанцій за період 2013р. та акт звірки взаєморозрахунків.
За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов"язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Жодних заяв чи клопотань від сторін на адресу суду не поступало. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено учасникам судового процесу, рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності письмового відзиву на позовну заяву та представника позивача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті згідно до ст.75 ГПК України.
Дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:
24.02.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквавит», м. Дніпропетровськ (постачальник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м. Львів (покупець) укладено договір поставки товарів №1167-ЛЬВ, згідно до умов якого постачальник зобов»язується передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку , визначених цим договором , товар а асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних , які є невід»ємною частиною цього договору. Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної.
За умовами п.4.2 договору поставки №1167-ЛЬВ від 24.02.12р. покупець зобов»язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 30 днів з дати її поставки. Постачальник має право в односторонньому порядку змінити строк оплати, попередньо повідомивши покупця за сім календарних днів.
Відповідно до п. п. 4.4, 4.6 договору поставки №1167-ЛЬВ від 24.02.12р. при здійсненні оплати поставленого товару покупець зобов»язаний у платіжному дорученні вказувати номер та дату видаткової накладної за якою товар був поставлений. Поточні надходження грошових коштів від покупця зараховуються в рахунок погашення заборгованості за найбільш ранні строком виникнення. При цьому , вказане покупцем призначення платежу до уваги прийматися не буде.
На виконання умов договору поставки №1167-ЛЬВ від 24.02.12р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 4759,10грн. , що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін накладними №864 від 07.06.12р. на суму 1170,42грн.,№1660 від 10.07.12р. на суму 998,40грн. №3617 від 21.06.12р. на суму 2 590,28грн. Внаслідок проведених відповідачем часткових оплат, що підтверджується долученими копіями платіжних доручень та квитанціями без зазначення в призначеннях платежу номера дати та суми накладної, якою поставлено товар, вбачається, що позивачем зараховано станом на день подання позову 180грн. оплати в погашення заборгованості по вище названим накладним, в результаті чого, як зазначає позивач , заборгованість відповідача перед позивачем яка залишилась неоплаченою та яку позивач просить стягнути у прохальній частині позовної заяви становила 4 579,10грн.,
Окрім цього, як встановлено судом із змісту представленого та підписаного обома сторонами акту звірки взаєморозрахунків, та долучених відповідачем доказів в підтвердження оплати в період 2013року, позивачем зараховано в оплату заборгованості і суму 579,10грн., яку при формуванні позовної заяви та розрахунку до неї не включено та відповідно станом на 22(29) 05.2013р. безпідставно заявлено як заборгованість відповідача.
Після подання позовної заяви до суду (29.05.2013р. - згідно поштового штемпеля), та порушення провадження у справі ухвалою суду від 05.06.13р., відповідачем проведено повну оплату заборгованості в розмірі 4000грн. , які зараховані позивачем в оплату боргу , а саме платіжним дорученням № 882 від 30.05.13р. на суму 500грн., квитанціями №1від 31.05.13р. на суму 500грн., №5 від 31.05.13р. на суму 1500грн. та платіжним дорученням № 883 від 31.05.13р. на суму 1000грн., згідно підписаного двома сторонами та скріпленого печатками акта звіряння взаєморозрахунків станом на 01.06.13р. на суму 500грн.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних умов щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтями 691, 692 ЦК України, передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
В силу ст.216 Господарського Кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.7 договору поставки №1167-ЛЬВ від 24.02.12р. року передбачено, що у випадку порушення покупцем строків, визначених п.4.2 договору ,покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовилися про те, що неустойка за порушення покупцем строків вказаних в п.4.2 договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов»язань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.
На підставі ст. 625 ЦК України та 6.7 договору поставки №1167-ЛЬЛ від 24.02.12р. позивачем нараховано за період з 10.08.12р. по 22.05.13р. 557,40грн. пені та 111,48грн. -3%річних. . З огляду на встановлені вище обставини при перевірці проведених розрахунків, судом встановлено, що позивач при здійсненні розрахунків припустився помилки, оскільки в даному періоді не врахував проведені зарахування в оплату боргу та дати часткових оплат проведених відповідачем , що вбачається із акту звірки взаєморозрахунків та прохальної частини позовної заяви позивача , тому в перерахунку за вказаний позивачем період 3%річних складає -107,64грн. та пеня - 536,95грн. В іншій частині пені та 3 %річних вимоги заявлено безпідставно та задоволенню не підлягають.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині 3%річних -107,64грн. та пені в сумі 536,95грн є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають до задоволення. В частині 4000 основного боргу провадження у справі належить припинити у зв»язку із оплатою відповідачем після подання позову. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення основного боргу, пені та трьох відсотків річних належить відмовити у зв»язку із безпідставністю їх заявлення.
Судові витрати необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75,82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
Позов задоволити частково.
Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідент.код. НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавит» (49083 м.Дніпропетровськ ,вул.. Собінова буд.1 код ЄДРПОУ 36841030) 3% річних в сумі 107,64грн., пені в сумі 536,95грн.та 1522,68 грн. судового збору.
В частині 4000 основного боргу провадження у справі припинити.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
Суддя Іванчук С.В.
повний текст рішення оформлено 19.06.2013р.