18 червня 2013 року справа № 823/1808/13-а
м. Черкаси
15 год. 10 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Тимошенко В.П.,
при секретарі Кулику О.П.,
за участю представника позивача - Гречко І.В. - за довіреністю,
представника відповідача - Білоуса В.Ю. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Азот» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
У травні 2012 року публічне акціонерне товариство «Азот» (далі - ПАТ, позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах (далі ДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14.03.2013 року № 0001722301, № 0001732301, № 0001742301.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення базуються на акті позапланової невиїзної документальної перевірки ДПІ у м. Черкасах від 27.02.2013 № 97/22-12/00203826 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Сота-Стар» за період з 01.01.2009 по 30.10.2012 року, згідно описово-мотивувальної частини якого фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами не відбувалися. Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини суб'єктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню як незаконні.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
Представник ДПІ у м. Черкасах проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
З 14.02.2013 по 20.02.2013 державними податковими ревізорами ДПІ у м. Черкаси проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Азот» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Сота-Стар» за період з 01.01.2009 по 30.10.2012 року.
За результатами перевірки складений акт від 27.02.2013 № 97/22-12/00203826, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 376 184 грн, в т.ч. за лютий 2012 року 236115 грн., за березень 2012 року - 97770 грн., за квітень 2012 року - 28056 грн.; встановлено завищення нарахування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 131794 грн., в т.ч. за 2011 рік на 83135 грн., а саме за липень - 34987 грн., серпень - 19312 грн., вересень - 28836 грн., за 2012 рік на 48659 грн., а саме липень - 25294 грн., серпень - 23365 грн.; встановлено завищення визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду ( ряд. 20.2 декларації) за серпень 2012 року на суму 53210 грн.
На підставі акту перевірки від 27.02.2013 № 97/22-12/00203826 ДПІ у м. Черкасах винесені наступні податкові повідомлення - рішення від 14.03.2013 року:
- № 0001722301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 564276 грн., у тому числі за основним платежем - 376184 грн., за штрафними санкціями - 188092 грн.;
- № 0001732301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 83135 грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 41568 грн.
- № 0001742301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 101 869 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями - рішеннями, ПАТ «Азот» подано скаргу від 22.03.2013 року до ДПС в Черкаській області, за результатами розгляду якої прийнято рішення про результати розгляду скарги від 30.04.2013 року № 8147/10-210, яким залишено без змін податкові повідомлення - рішення року, а скаргу товариства - без задоволення.
Позивачем подано скаргу від 17.05.2013 року до Міністерства доходів і зборів України на податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Черкаси від 14.03.2013 року. На момент подання позову рішення про результати розгляду скарги товариство не отримало.
Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Біармсенс» (постачальник) укладений договір поставки № 408-430 від 24.04.2012, на виконання умов (п.п.1.1.-1.3 договору) якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця товар згідно специфікацій, а покупець - приймати товар своєчасно здійснювати оплату на умовах договору. Вартість договору визначається у специфікаціях. Поставка фторопластової продукції здійснюється партіями згідно із специфікаціями із зазначенням асортименту, кількості, ціни за одиницю продукції, які погоджуються сторонами попередньо, додаються до договору і являються його невід'ємною частиною. Пунктом 2.2. Договору передбачено, що при поставці товару допускається відступлення від погодженої кількості в межах -/+ 10 %. Кінцевий розрахунок проводиться по фактичній вазі, вказаній в товаросупровідних документах. Відповідно до п.п. 4.1 - 4.3 Договору поставка здійснюється на умовах Інкотермс-2010-EXW м. Київ, склад постачальника, якщо інше не вказано у специфікаціях. Датою поставки вважається дата прибуття товару на склад покупця. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання товаросупровідних документів. Пунктом 5.2 договору передбачено, що приймання-передача товару проводиться по кількості - відповідно то товаросупровідних документів, по якості - відповідно до сертифікатів. Пунктом 9.1 договору встановлено строк його дії - вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2013.
24.06.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ «Сота-Стар» (постачальник) було укладено договір поставки № 684-430. Відповідно до п.п. 4.1-4.3 договору поставка здійснюється на умовах Інкотермс - 2000 - СРІ - склад покупця, якщо інше не вказано в специфікації. Датою поставки вважається дата прибуття товару на склад покупця. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання товаросупровідних документів.
Суд зауважує, що зобов'язання сторін за договорами виконані у повному обсязі, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами: податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями, платіжними дорученнями.
Крім того на підтвердження використання придбаного у контрагентів товару у власній господарській діяльності ПАТ «Азот» та внутрішнього переміщення придбаних товарів позивачем надані копії актів вимог та актів списання матеріальних цінностей ( том 3 а.с. 47-256, том 4, том 5, том 6).
Суд наголошує, що транспортування товару здійснювалося власним автотранспортом позивача, про що свідчать копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу ( том. 3 а.с. 23) та зворотній бік накладних ( том 1 а.с. 179-223).
В акті перевірки позивача зазначено, що підприємством не підтверджено фактичного отримання товарів (послуг) від контрагентів, а отже не підтверджено реального здійснення господарських операцій.
Також в акті перевірки позивача зроблений висновок про те, що товариством не підтверджено транспортування товарів згідно із договорами поставки, укладеними між ПАТ «Азот» та ТОВ «Біармсенс» та ТОВ «Сота-Стар», оскільки відсутні товарно-транспортні накладні, чи інші документи, які підтверджують послуги по доставці, навантаженню та розвантаженню товарів.
Враховуючи вищевикладені висновки відповідача, суд зауважує, що дані твердження податкового органу підлягають спростуванню з огляду на наступне.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно п. 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.
Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій по доставці товару, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано
Суд вважає необхідним зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаного товару (надання послуг) від контрагентів.
Суд зауважує, що в ході перевірки предметом дослідження слугували первинні бухгалтерські документи: договори, специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Варто зазначити, що ПАТ «Азот», контрагенти - ТОВ «Біармсенс» та ТОВ «Сота-Стар» на момент здійснення господарських операцій та виписки зазначених вище податкових накладних були зареєстровані платником податку на додану вартість, перебували на обліку в органах державної податкової служби та мали свідоцтва платників податку на додану вартість.
Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з?ясовувати, зокрема, обставини щодо встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а саме статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з?ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з?ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.
Чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.
Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
Рішення Європейського суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського суду з прав людини при вирішенні справ.
Суд вважає необхідним зазначити, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність включення ПАТ «Азот» до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від ТОВ «Біармсенс» та ТОВ «Сота-Стар».
Суд також звертає увагу, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.
Отже, ДПІ у м. Черкасах не доведено, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
Натомість суд приходить до висновку, що зміст укладених позивачем угод не суперечить актам цивільного законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представник податкового органу не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень - рішень від 14.03.2013 року № 0001722301, № 0001732301, № 0001742301.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 року № 0001722301, № 0001732301, № 0001742301, прийняті ДПІ у м. Черкасах необґрунтовані, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги ПАТ «Азот» є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області від 14 березня 2013 року № 0001722301.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області від 14 березня 2013 року № 0001732301.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області від 14 березня 2013 року № 0001742301.
Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Азот» (ідентифікаційний код 00203826) 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.
Суддя В.П. Тимошенко
Повний текст постанови складений та підписаний 20 червня 2013 року