"13" червня 2013 р. м. Київ К/9991/11548/11
К/9991/12887/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Пасічник С.С.
Головчук С.В.
Черпака Ю.К.
за участю секретаря Гераймовича Д.Я.
за участю представника Державної митної служби України Богач М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної митної служби України та Ужгородської митниці на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.11.2010р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2011р. у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної митної служби України, Ужгородської митниці про визнання наказів протиправними та їх скасування, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
В серпні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Ужгородської митниці, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України №1442-к від 26.07.2010 року; визнати протиправним та скасувати наказ Ужгородської митниці від 27.07.2010 року; поновити його на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення №1 відділу митного оформлення №1 митного поста "Павлове" Ужгородської митниці та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.11.2010р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2011р., позовні вимоги задоволено частково: наказ Державної митної служби України за №1442-к від 26 липня 2010 року "По особовому складу" в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_5 визнано протиправним та скасовано; поновлено ОСОБА_5 на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення №1 відділу митного оформлення №1 митного поста "Павлове" Ужгородської митниці; зобов'язано Ужгородську митницю виплатити ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 26 липня 2010 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідачі звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просили рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач в письмових запереченнях на касаційні скарги проти доводів та вимог останніх заперечив, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 1990 року працював в митних органах.
З травня 2010 року по 26 липня 2010 року перебував на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення №1 відділу митного оформлення №1 митного поста "Павлове" Ужгородської митниці.
За час роботи в митних органах, позивач був відзначений: подякою начальника регіональної митниці в 1998р., подякою начальника регіональної митниці в 1999р., подякою начальника регіональної митниці в 2000р., подякою начальника регіональної митниці в 2001р., пам'ятним нагрудним знаком "За сумлінну службу в митних органах України" в 2001р., грамотою начальника регіональної митниці в 2005р., почесною грамотою начальника митниці в 2005р., подякою від Голови Держмитслужби України в 2006р., почесною грамотою начальника митниці в 2006 р., нагрудним знаком "За заслуги" 2 ступеня в 2007р., почесною грамотою начальника митниці в 2008р. Дисциплінарних стягнень позивач не мав.
Наказом Державної митної служби України №1442-к від 26 липня 2010 року позивача звільнено з вищевказаної посади відповідно до п.6 ст.30 Закону України «Про державну службу» в зв'язку з порушенням Присяги.
Як зазначено в наказі, ОСОБА_5, перебуваючи на посаді головного інспектора сектору митного оформлення №1 відділу митного оформлення №2 митного поста «Ужгород» та виконуючи свої обов'язки на зміні 23.06.2010р. в пункті пропуску «Ужгород-Вишнє-Нємецьке», допустив неналежний контроль за роботою підпорядкованого особового складу, що призвело до незаконного вивозу за межі митної території України цигарок в кількості 2000 блоків та вивозу вантажу «садові гойдалки» без оформлення вантажно-митної декларації ЕК10Г.
Наказ про звільнення був прийнятий на підставі складеного в ході проведення службового розслідування комісією акту №4 від 26 липня 2010 року, яким встановлено факт неналежного здійснення інспектором сектору митного оформлення ОСОБА_6 митного огляду товару (садових гойдалок) та невиявлення в транспортному засобі сторонніх предметів (цигарок).
Комісія, яка проводила службове розслідування, прийшла до висновку, що ОСОБА_7 неналежно організував роботу на ділянці «виїзд з України», що призвело до пропуску через митний кордон України з приховуванням від митного контролю сигарет в зазначеній вище кількості, при цьому порушив вимоги пп. 2.2, 2.3, 2.5, 2.7, 4.2 та 4.5 посадової інструкції головного інспектора сектора митного контролю №1 відділу митного оформлення №2 митного поста «Ужгород».
Як встановлено судами, позивач був ознайомлений з вказаним актом службового розслідування 27.07.2010 року, тобто вже після звільнення.
Правова кваліфікація дій або бездіяльності державного службовця як дисциплінарного правопорушення або як порушення Присяги має істотне значення з огляду на різне правове регулювання порядку встановлення, оцінки фактичних обставин та можливих наслідків правопорушення.
У разі кваліфікації цих дій як дисциплінарного правопорушення: 1) на посадову особу митного органу поширюється дія Закону України "Про Дисциплінарний статут митної служби України"(далі - ДСМС); 2) до неї можуть бути застосовані різні види дисциплінарних стягнень (від зауваження до звільнення з митного органу) (п.23 ДСМС); 3) дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи (п.27 ДСМС); 4) враховується характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередня поведінка посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах (п.27 ДСМС); 5) застосовуються строки притягнення до дисциплінарної відповідальності (не пізніше одного місяця від дня виявлення і шести місяців від дня вчинення) (п.37 ДСМС). Ці вимоги є юридичними гарантіями дотримання прав державного службовця під час застосування до нього заходів дисциплінарної відповідальності.
У разі ж кваліфікації дій державного службовця як порушення Присяги на ці правовідносини не поширюється дія Закону України "Про Дисциплінарний статут митної служби України", і як наслідок, не враховуються тяжкість та характер порушення, ступінь вини, особа службовця і не застосовуються строки.
Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993р. зі змінами та доповненнями визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті. Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу.
Згідно ст.10 Закону України "Про державну службу" основними обов'язками державних службовців, незалежно від посади, яку вони посідають, зокрема, є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Відповідно до ст.2 цього Закону конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.30 цього Закону крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, що передбачено статтею 17 цього Закону.
Колегія суддів зауважує, що суть порушення Присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) службовця, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій. Незначні факти порушення, які суттєво не впливають на роботу органу, не можуть бути підставою для припинення державної служби за порушення Присяги.
З об'єктивної сторони порушення Присяги передбачає дію (дії) або бездіяльність державного службовця, які порушують одне або декілька зобов'язань, які складають зміст Присяги.
Проте, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, з тексту оскаржуваного наказу не вбачається, в чому конкретно полягає порушення позивачем присяги державного службовця, оскільки його юридична відповідальність в даному випадку настає тільки у випадку вчинення ним винних дій чи допущення бездіяльності; загальне ж формулювання в оскаржуваному наказі підстави звільнення як здійснення неналежного контролю за роботою підпорядкованого особового складу не є переконливою підставою для припинення державної служби позивача.
При цьому, відповідачами як суб'єктами владних повноважень всупереч приписам ст.71 КАС України не доведено правомірності прийнятого наказу про припинення перебування позивача на державній службі, не вмотивовано порушення ним присяги державного службовця, а формулювання порушення носить неконкретний характер без розкриття суті вчиненого порушення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи ж касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.210,220,221,223,224,230,231 КАС України, колегія суддів
Касаційні скарги Державної митної служби України та Ужгородської митниці залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.11.2010р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2011р. - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Пасічник С.С.
Головчук С.В.
Черпак Ю.К.