"13" червня 2013 р. м. Київ К-13986/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (судді-доповідача),
Головчук С.В.,
Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про стягнення компенсації на оздоровлення,
за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 12 січня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року,
встановив:
В листопаді 2008 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області (далі - УПСЗН Дзержинської міської ради) про визнання дій неправомірними та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 2090 грн.
Позов обґрунтував тим, що він є інвалідом III групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Однак відповідач у 2008 році виплатив вказану допомогу в значно меншому розмірі.
Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 12 січня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року, позов задоволено: визнано неправомірною відмову УПСЗН Дзержинської міської ради у виплаті ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат та стягнуто на користь ОСОБА_4 щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2090 грн.
У касаційній скарзі УПСЗН Дзержинської міської ради, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом III групи. Щорічна допомога на оздоровлення виплачена позивачу 17 листопада 2008 року в розмірі 90 грн.
Відповідно до абзацу п'ятого частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону України від 06.06.96 р. № 230/96-ВР) щорічна допомога на оздоровлення інвалідам III групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Згідно з частинами п'ять і сім статті 48 цього Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення; розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення для інвалідів III групи становить 90 грн.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України № 562, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. № 107-VI текст статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в новій редакції, за якою щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни, внесені Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, з 1 січня по 8 липня 2007 року, в період дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", розмір щорічної допомоги на оздоровлення визначався згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562. Однак з 9 липня 2007 року ця допомога підлягала виплаті в розмірі, передбаченому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Оскільки ОСОБА_4 отримав щорічну допомогу на оздоровлення в листопаді 2008 року, тобто після прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України, то суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача щодо виплати йому вказаної допомоги в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 12 січня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:Черпак Ю.К.
Головчук С.В.
Пасічник С.С.