"06" червня 2013 р. м. Київ К/9991/14637/12
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Калашнікової О.В.,
Леонтович К.Г
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради Запорізької області на постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 21 червня 2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради Запорізької області,
про визнання неправомірною відмови та стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення, -
У травні 2010 року ОСОБА_2 звернулася із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради Запорізької області (далі-Управління) про визнання неправомірною відмови у виплаті недоотриманої щомісячної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки та стягнення даної допомоги у розмірі 4560 грн.
21 червня 2011 року постановою Токмацького районного суду Запорізької області позов задоволено.
Визнано неправомірною відмову Управління у виплаті недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення; стягнуто недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки у розмірі 4560 грн.
26 квітня 2011 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду позов задоволено частково.
Постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 21 червня 2011 року в частині задоволених позовних вимог за 2008 рік скасовано і в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.
В іншій частині постанову першої інстанції, залишено без змін.
Управління звернулось із касаційною скаргою про скасування постанови Токмацького районного суду Запорізької області та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Управлінням щорічна грошова допомога на оздоровлення ОСОБА_2 в 2007 - 2009 роках виплачувались не у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - три мінімальних розміри заробітної плати, а у розмірі 75 грн. щороку.
Відповідно до п. 30 ст. 71 Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в 2007 році було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рн/2007 від 9 липня 2007 року визнані неконституційними положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з ч. 2 ст. 150, ч. 2 ст. 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог за 2007 рік, оскільки одноразова допомога ОСОБА_2 за 2007 рік була виплачена у жовтні 2007 року, уже після прийняття рішення Конституційного Суду України.
Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» було викладено у новій редакції ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачалося, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» № 107-VІ від 28 грудня 2007 року № 107-VІ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Судом апеляційної інстанції було обґрунтовано зазначено, що дії Управління при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення в 2008 році були правомірними, оскільки допомога була перерахована в квітні 2008 року, а рішення Конституційного Суду України було 22 травня 2008 року.
Норми статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у 2009 році діяли в попередній редакції, ст. 71 Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» або іншими законодавчими актами не змінювались і не зупинялись.
За таких обставин обґрунтованими та законними є висновки суду першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог за 2009 рік, оскільки дії Управління на час виплати ОСОБА_2 допомоги на оздоровлення у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не відповідали чинній на той момент редакції статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам у справі дано вірно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради Запорізької області залишити без задоволення.
Постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 21 червня 2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: